У сучасній український літературній мові вживаються фразеологічні одиниці, співвідносності майже з усіма частинами мови, однак їх кількісний розподіл різний. Найбільше фразеологізмів, співвідносних з дієсловами і прислівниками, менше – з іменниками і прикметниками і зовсім мало – з числівниками, займенниками.
Серед фразеологічних синонімів української мови виділяються стійкі звороти таких структурно – граматичних типів (за класифікацією Коломієць М.П. [23,28]):
1. Фразеологізми, співвідносності з словосполученнями різного типу: Вилаяти – моркву вскребти кому, (приголомшити лайкою) мокрим рядном накрити.
2. Фразеологізми, співвідносні з сполученням слів: Цілий – цілий і непошкоджений; цілий – цілісінький.
3. Фразеологізми, співвідносні з одним повнозначним словом (службове + повнозначне слово): На згадку – на згад, на пам`ять , на спогад.
4. Фразеологізми, співвідносні з реченням: Немає грошей – у кишенях вітер свистить, фінанси спивають романси.
5. Фразеологізми, організовані за моделлю підрядної частини складнопідрядного речення: Байдуже – хоч трава не рости.
Співвідносність фразеологічних одиниць з тією чи іншою частиною мови визначається за її семантикою і за синтаксичними функціями в реченні.
Розрізнювальними ознаками фразеологічних синонімів є 1) образність; 2) внутрішня форма; 3) семантичні відмінки; 4) емоційно – експресивне забарвлення; 5) функціонально стильова приналежність; 6) історико – стилістичні відмінності; 7) різна сполучуванність [23,29].
Фразеологічні синоніми, збагачуючи мову, допомагають конкретизувати поняття про предмети і явища об`єктивної дійсності, закріпити пізнані людиною нові відтінки понять за відповідними мовними знаками. Вони концентрують у собі багатство семантичних відмінків, експресивно – стилістичних забарвлень, емоційних звучань і колоритної образності.
Продовжуючи розглядати класифікацію синонімів О.Пономаріва, слід зауважити, що “на rрунті української мові можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одними із важливих засобів створення милозвучності нашої мови” [37,53]. Фонетичні синоніми, точніше, дублети – різні форми того самого слова, що з`являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення – ймення, іти – йти, учитель – вчитель, узяти – взяти, імла – мла: іржа – ржа.
Спільність значення синонімів пояснюється тим, що вони називають одне поняття. Сутність синонімів визначається наявністю в них різних відтінків значення. В залежності від того: якими ознаками синоніми відрізняються один від одного, вони поділяються на ідеографічні й стилістичні.
Ідеографічні (значеннєві) синоніми відрізняються відтінками значення (дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати). Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскільки на його позначення існує кілька слів: дивувати – “викликати подив незвичайністю”, вражати – “ викликати подив або захоплення надмірним виявом чогось”, проголошувати – “справляти надзвичайно сильне враження” – “глибоко зворушувати, хвилювати до глибини душі”. Візьмімо ще один синонімічний ряд: відданий, видатний, знаменитий (славнозвісний), де відомий (напр..: учений) підкреслює те, що він не рядовий, а досить популярний; видатний має порівняльний характер, знаменитий (славнозвісний) те саме, що перші два разом узяті, але набагато вищою мірою. Палати й горіти означають “давати жар”, але перше слово називає дію інтенсивно.
Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням. З-поміж синонімів ознаки й симптоми перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряду осягати, розуміти метикувати перше слово книжне, друге нейтральне, третє розмовне.
Синоніміка однієї мови не завжди відповідає синоніміці іншої мови. Порівняймо, ці розряди лексики в українській та російській мовах. Оскільки мови споріднені, вони мають багато спільного і в синоніміці але цілковитої тотожності немає. Неуважність до синонімічних особливостей першотвору й оригіналу може спричинити різні неточності, помилки. Для прикладу візьмемо речення з роману О.Гончара “Прапороносці” в оригіналі і в перекладі російською мовою: “Назустріч Чернишові скакав охляп на баскому коні якийсь піхотинець без пілотки, з рідкою сірою борідкою” – “Навстречу Чернышу скакал без оглядки на разгоряченном коне какой-то пехотинец без пилотки, с редкой серенькой бородкой”. (Українське охляп означає “їхати без сідла”, баский – не “разгоряченний, а лихой, резвый”). Є кілька українських перекладів вірна Н.Лермонтова “Выхожу один я на дорогу”, рядок з якого майже в усіх варіантах звучить так: “Спит земля в сияньи голубом” - “Спить земля у сяйві голубім” М.Рильський дещо порушив лексичну точність: “Спить земля в промінні голубім”, але краще зберіг ритмомелодику. Отже слід розмежовувати синоніми мови і синоніми мовлення. Усі слова крім останнього прикладу є синонімами мови, загально мовними, бо їхні синонімічні зв`язки не залежать від жодного контексту. Наприклад: стародавній, старовинний, старожитній, прадавній, одвічній, предковічний. Слова, що вступають У синонімічні стосунки лише в певному контексті називаються контекстуальними синонімами. Вони часто вживані в художній літературі, рідше – у публіцистиці, де використовуються для створення яскравих образів: передають світобачення автора, його індивідуальну манеру. До наведеного ряду слів з опорним давній поза контекстом не можна віднести лексему сивий, але вжите в такому лексичному оточенні: “Кожен кілометр шляху – історія: сива, ще до нашої ери і новіша, часів панування тут Великих Моголів” (В.Минко) воно стає їхнім контекстуальним синонімом. Так само, як і слово проміння набуває синонімічних зв`язків із слово сяйво в наведеному перекладі М.Рильського.
З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно – експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; процент, відсоток; борошно, мука; майдан, площа; аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з`являються в мові а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка – бинда, чорногуз – бусол – лелека); б) внаслідок словотворчих процесів (офіційний – офіціальний, учбовий – навчальний, років – річниця); в) як результат співіснування запозичених і питомих слів (індустрія – промисловість, експлуатація – визиск, бібліотека – книгозбірня, біографія – життєпис, красоля – настурція, голкіпер – воротар, горизонт – обрій, аероплан – літак, паралельний – рівнобіжний, дескриптивний – описовий). Абсолютні синоніми або розподіляються між стилями, отже, перестають бути абсолютними (з синонімічної пари півники – ірис перше вживається в усному мовленні, в художній літературі та публіцистиці, друге в науковій літературі), або один із них відходить у пасивний запас. Наприклад, аплодисменти, учбовий, офіціальний у сучасній літературній мові вийшли з широкого вжитку, поступившись місцем словам оплески, навчальний, офіційний.
Лексична синонімія тісно пов`язана з багатозначністю. Однозначні слова синонімізуються в повному обсязі (райдуга – веселка, блакитний – голубий, парус – вітрило), багатозначні вступають у синонімічні зв`язки в одному, кількох, але не в усіх значеннях (тихий (голос, спів) – неголосний, приглушений; тихий (натовп, місто, вулиця) – не гомінкий, не галасливий; тихий (гомін, хода) – беззвучний, безгучний; тихий (юнак, пасажир) – мовчазний, сумерний; тихий (сон, життя) – безтурботний, спокійний; тихий (плин, течія, їзда) – повільний, неквапний, неквапливий), тобто багатозначне слово може перебувати в складі кількох синонімічних рядів. Отже, синоніми, взаємо замінні в одному значенні, втрачають цю властивість при співвіднесенні з іншими значеннями.
“Українська синоніміка, як і синоніміка будь-якої мови, створювалися впродовж історичного розвитку мови, - пише О.Понаморів: - насамперед виникнення синонімів пов`язане з ходом пізнання людиного навколишнього світу, з дедалі глибшим осягненням ознак, властивостей, рис предметів і явищ. У процесі пізнання виникає потреба не тільки назвати якесь явище, а й висловити свою думку про нього, виявити ставлення до нього” [57,55]. Так виникають синоніми ідеографічні й стилістичні. Синоніміка збагачується також словами іншомовного походження (атеїст – безбожник, унікальний – рідкісний, екземпляр – примірник, біном – двочлен, дисперсія – розсіяння). Синонімічні ряди зростають і в наслідок розвитку багатозначності: пильний (уважний), пильний (терміновий, невідкладний), пильний (старанний), пильний (наполегливий).
Вміле й доречне використання синоніміки – один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста оратора. На основі синонімії будуються такі стилістичні явища, як перифраза (від гр.perihrasis) – описовий зворот мови, в поезії – стилістичний прийом, одна з фігур, троп, з допомогою якого предмети, явища або власні імена називаються не прямо, а через їхні характерні ознаки, наприклад: чорне золото (кам`яне вугілля) чарівниця українського кону (Марія Заньковецька), хитрюща згубниця курей (лисиця), - та евфемізм (від гр.euphemismos – той, що добре звучить) – слово або вислів, що пом`якшує або завуальовує зміст сказаного: ви помиляєтеся, ваші слова не зовсім відповідають істині (замість ви брешете!); заснути навіки замість померти.
“Отже, завдання евфемізмів, - зауважує В.Петік, - завуалювати пряме вираження де яких думок або емоцій. У цьому відношенні синоніми – евфемізми виконують немовбито протилежну експресивним синонімам, вживаються вони переважно в усному мовленні та художній літературі” [64,133].