14 липня 1995 року Олесь Гончар помер, похований на Байковому кладовищі у Києві.
Життя Олеся Гончара велике і багатогранне: всесвітньовідомий прозаїк, публіцист, критик, вчений-філолог, визначний громадський і державний діяч - депутат Верховної Ради СРСР, один із секретарів правління Спілки письменників Радянського Союзу, голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру. Його твори дістали всенародне визнання.
Письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова, Олесь Гончар у своїх романах, повістях, новелах художньо досліджує життя кількох поколінь українського народу. Його улюблені герої – трудівники і воїни, мислителі і творці, люди з розвинутим почуттям прекрасного, люди високих духовних поривів і активного діяння.
Найважливішими ознаками індивідуального стилю Гончара є органічне поєднання реалізму з романтичним баченням світу. Характерною особливістю творів Гончара є гумор, прозорість і глибоке смислове навантаження живописного слова, лаконізм вислову. Щедро черпає письменник слова з живого народного мовлення. Мова творів Гончара - один з найкращих зразків сучасної літературної мови.
Шлях Олеся Гончара в літературі – це шлях безперервних пошуків. Його творчість нерозривно зв`язана з сучасністю. Кращі твори Олеся Терентійовича Гончара – справді народного письменника – стали окрасою українського мистецтва слова, збагачують вони й скарбницю літератури світової.
1. Олесь Гончар // Журнал “Українська література.
2. Фащенко В. Поетичний світ Олеся Гончара //Гончар О. Твори: У 6 т. – К.: Дніпро, 1978. – Т. 1.
3. Погрібний А.Г. Олесь Гончар: Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1987.