Образ підлітка в сучасній англійській прозі (В. Голдінг, С. Таунсенд, С. Хілл) (стр. 2 из 4)

Джека не цікавить природа мулу, але як людина дії й природжений політик, він беріг його на озброєння: раз Звір, вигаданий або реальний, з'явився й існуванні героїв, виходить, до нього треба пристосуватися, тим більше, що це вигідно для досягнення влади. Уміло використовуючи страхи хлопчиків, апелюючи до самого темного в їхніх душах, звільняючи їх від почуття відповідальності й боргу, Джек захоплює на острові владу. Якщо до того ж згадати його демагогію на початку роману; "Ми ж не дикуни. Ми англійці. А англійці- у всьому кращі" то дійсно вийде закінчений образ диктатора [3:88].

Ральф першим з'являється й останнім іде зі сторінок книги, і багато подій читач бачить ніби його очами. Це простий розсудливий підліток, у якім розум і пристрасть начебто б досить збалансовані. Обставини роблять його керівником, але удержати владу він не може. Він, на жаль, не політик: він не вміє управляти іншими, у нього немає й необхідного складу мислення; "Ральф вже не почував незручності, коли доводилося думати на людях, він ухвалював розв'язки щодня так, начебто обмірковував шахові ходи. Але лихо в тому" що він ніколи не міг би стати відмінним шахістом" [3:185]. Крім того, спочатку він, як і більшість героїв, не розуміє ні самого себе, ні людської природи, ні сил, іграшкою яких вони стали. Але до кінця книги Ральф починає знаходити розуміння й плаче "про кінець своєї безвинності, про темряву серця людського". Він єдиний, хто протягом оповідання міняється, дорослішає, проробляючи важкий шлях від незнання до знання.

Подібний шлях- і це стане особливо помітним у наступних романах Голдннга - завжди болісний: він веде до істини через провину (у цьому випадку - причетність до загибелі Саймона), через усвідомлення цієї провини й, нарешті, через страждання, як ледве чи не єдину можливість людського розвитку. Й один уже факт існування такого шляху дуже важливий для письменника.

Ральф прагне правильно й чітко влаштувати життя на острові, з надією на подальший порятунок. Але це не подобається іншому потенційному лідерові - Джекові, який сам прагне керувати життям на острові, хоча його дії є деструктивними за своєю сутністю. Тому на острові утворюються два протилежні, за своїм відношенням до життя, полюса. Це невелике суспільство дітей починає поляризуватися

Полюс позитивного, конструктивного відношення до життя виявляв собою Ральф. Полюс негативної, деструктивної життєвої позиції виявляв собою Джек. Стійких прихильників Ральфа було небагато, (на діаграмі вершина ромба), стійких прихильників Джека було також мало, (на діаграмі нижня частина ромба). Основна маса дітей не була визначена у своєму виборі (середня частина ромба) й за їх вибір розвгорнулася боротьба між групою Ральф і групою Джека. Група Джека перестала виконувати розпорядження Ральфа й ставала усе більш і більш агресивною стосовно групи Ральфа. «Джеківці» нав'язували свої умови життя на острові, залякуючи менших, тому більш слабких дітей із групи Ральфа й переманювали ральфовців на свою сторону, обіцяючи їм веселою, без усяких обов'язків, життя. Більш стійких прихильників Ральфа просто знищили фізично.

Як справедливо писав критик журналу Marxism Today: "На землі завжди живуть... прагнучі крові психопати, але вони приходять до влади тільки при певному стані суспільства. У «Володарі мух» психопат досягає влади тому, що здорові демократичні сили виявилися слабкі й не зуміли зупинити його" . Персонажі Голдинга не тільки не зміцнюються в джентльменстві й цивілізованості, але вироджуються в плем'я, що коштує на досить низького щабля розвитку й очолюване Вождем - Джеком.

Хлопчики "развоспитуются", глянець цивілізації сповзає з них шар за шаром. Отримане "удома" виховання не здатне удержати хлопців від скочування до дикунства.

У повісті протипоставлені "блискаючий світ злого буйства" і "світ... здивованого розуму". Останній персоніфікує не одне лише твір, але все, що за ним стоїть: суспільний устрій з його соціальними механізмами, шкалою цінностей і системою поведінки.

На "досвідченім полі" притчі варварство тріумфує над цивілізацією, залишаючи від останньої, та й то в перекрученому вигляді одну лише ієрархію соціальної піраміди, що спочиває на придушенні й "відомчій перевазі", яке мисливці з колишніх півчих перетворять право куркуля ("Ми сильніше. Ми мисливці!"). Вони привласнюють собі владу над іншим хлопцями під приводом того, що годують усіх м'ясом і захищають від «звіра», якого у дійсності не існує .

Письменник не схильний бачити в юних "дикунах" відспіваних лиходіїв. Його перо звернене проти "темних" звіриних інстинктів. Єдиною по-справжньому лиховісною фігурою в книзі виступає Роджер, природжений кат і садист. На всіх інших хлопчиках, у тому числі й на Поросятці, змальованому із трохи бридливою жалістю, лежить безсумнівний відсвіт трагедії й на Джеку меншою мірою , чому на Ральфе й Саймоне.

Письменник слушний до всіх, але до двох останніх у нього все-таки особливе відношення. Саймону, що проникає в суть речей, що й викриває надуманих "звірів", щоб зрозуміти таємне значення «Володаря мух», Голдінг віддає найвищу й гарну сторінку книги, описавши, як тіло хлопчика відпливає у вічність в обрамленні того, що Н. Заболоцкий назвав "чудовою містерією всесвіту" [4:34]. Можливо, дійсним героєм повісті є Саймон: справжній зміст, що відбувається на острові відкривається йому, а не Ральфу, який лише в останньому абзаці усвідомлює яка "темна людська душа". Але Ральф увесь час у центрі оповідання, і якщо Саймон - виключення, "божевільний", то Ральф, навпаки, еталон нормального, здоровішого, чесного, у міру розумного, у міру сміливого й у міру доброго для своїх років підлітка, й усі події, усі зміни, що перетерплюють інші хлопці, так чи інакше співвіднесені із цим еталоном. З Ральфом мимоволі асоціюються симпатії читача й, очевидно, автора також. Важко сказати, продиктований цей порятунок хлопчика у фіналі тільки бажанням зпародиювати " хеппі-енд" роману Баллантайна або в Голдінга просто не піднялася рука довести розв'язку до логічного кінця й він пожалів героя, не захотів гасити останній промінь світла в "темному царстві" своєї притчі.

Підсумовуючи усе, слід дати чітку й визначену характеристику героям роману.

Ральф – головний герой цієї повісті. Він правильний дванадцятирічний англієць, який має здоровий глузд, який є яскравою особистістю, і який має лідерські здібності. Він дуже зрілий для свого віку, чому саме діти і обрали його своїм лідером. По мірі розвитку сюжету ми бачимо як Ральфова позиція починає слабшати, її авторитет підривають інші хлопці. Коли Джек, мисливець групи вирішує створити своє власне плем'я, вся сила, якою володів Ральф, поступово перейшла до Джека, в якому підлітки побачили справжнього лідера. Через деякий час Джекове плем'я його вже переслідувало. Але на щастя моряк побачив острів, що палає і вчасно врятував Ральфа.

Джек був наляканий і злий персонаж цього роману. Спочатку він веде хлопчаків з хору полювати на м'ясо. З першим вбивством тварини він пристрастився до смерті і скоро він стає дикуном острову. Більшість хлопчиків приєдналася до племені Джека тому що він спокушав їх обіцянками про життя, в якому буде місце тільки полюванню та розвагам. Але ніхто з них не усвідомлював, що вони стали дикунами, що вешталися по острову. В кінці роману ми бачимо справжні Джекові емоції, коли морський офіцер ступив на острів. Він знову став тим наляканим хлопчиком, якого ми бачили на початку роману.

Поросятко. Ми всі знаємо Поросятка як товстого надокучливого підлітка, який відрізняється від усіх інших дітей. Він, мабуть, найдоросліший серед тих, кого було випрошено на берег. Через те, що він був посміховиськом з самого початку, він пишався тим, що його окуляри знадобилися для розпалювання вогнища. Через те, що його ніхто не поважає, ніхто й не слухає його думок т міркувань. Поросятко слухає правила від початку до кінця, навіть коли він знав, що їх похід з Ральфом до Джекового племені сприйматиметься вороже, він узяв с собою морський ріг, що було останнім шматком цивілізації та порядку на острові.

Саймон зображений щирим хлопчиком. Він допоможе кожному, хто цього потребує, він підбадьорить молодших дітей, і також він намагатиметься вибити з голови молодших дітей, що у лісі живе монстр. Більшість часу у романі він проводить в спокійному місці, яке він знайшов на острові. Він єдиний підліток, що спілкується з «Володарем мух», або, як ми вже знаємо, з свинячою головою. Після його конфронтації він розуміє, що усі довкола дикуни, які жадають крові та чекають найліпшої можливості аби їх зірвали з прив'язі. Коли він знаходить мертвого парашутиста, то на думці у кожного звір. Але коли він намагається сказати іншим, що немає ніякого звіра, коли він перериває племінний танок, хлопчики його вбивають.

Сем та Ерік ніколи не відходять один від одного, і тому їх прозвали Семіерік. Це близнюки, які роблять те, що їм говорять, що є їх суттєвим недоліком. Коли Джек створив своє власне плем'я, близнюки були змушені приєднатися, залишивши Ральфа і Поросятка самих. Відколи вони перейшли до іншого племені вони намагаються допомагати Ральфові , але коли їх залякали, вони показали де ховався Ральф.

Роджер в романі змальований як злодій. На початку ми бачимо як він намагається спровокувати інших дітей розкодуватися піском та камінням. З розвитком сюжету Роджер стає все агресивнішим, роблячи себе «палачем» групи. Ми бачимо як далеко він може зайти, коли він вбиває Поросятка величезним каменем. Він навіть не жалкує про скоєне, навіть якщо знає, що був неправий. Від початку і до кінця роману Роджер безжалісно тероризує інших підлітків задля розваг та насолоди.