Роман поділений на дві частини: „Перша Зупинка” та „Друга Зупинка”, що також символізує залежність героя цифрами, числами та сучасними технологіями. Ці „дві зупинки” символізують два періоди життя героя, де перша - це життя Фабера до його прозріння, а друга - чітке рішення кардинально змінити своє життя, що, нажаль, вже не вдасться йому. Звернемося безпосередньо до самого сюжету:
Події в романі зображаються не послідовно. У першій частині роману Фабер „доповідає” про навколишні події дуже чітко та послідовно, намагаючись бути якомога точнішим у своєму звіті та паралельно оповідає про свої спогади, ба, навіть, інколи почуття. Друга частина розповідає нам про подальші подорожі героя, його душевні переживання та паралельно про перебування в лікарні. Зазначимо також, що перебування в лікарні Фабер виділив курсивом, аби підкреслити те, що це написано від руки. Ми, можливо, повторимося та тут варто зауважити, що головний герой увесь час датує свої записи із точністю аж до хвилин і зазначає своє місце перебування.
Як ми вже зазначали у романі ми чітко відстежуємо передісторію та основну історію. У передісторії, котра із окремих уривків крізь увесь роман червоними нитками поєднується у власне історію, читачі дізнаються важливу інформацію про Ганну та Елізабет, у той час як відомості про Фабера - досить стислі. Хронологічно у передісторії описано період 1933-1956 рр. Читаючи далі ми дізнаємося, що з 1956 року Фабер працює інженером машинобудування, а приблизно із 1946 живе у Нью-Йорку. Повторюючись, Фріш надає право Вальтеру Фаберу у ретроспективі доповісти про дивовижні збіги обставин за останні п’ять місяців свого життя, що на фоні передісторії є власне основною історією.
Роман Фріша дуже нагадує нам схожий за побудовою твір Ґете - „Щоденник юного Вертера”, де сюжет також розгортається на сторінках чийогось щоденника.
"Распоряжение на случай смерти: все мои бумаги, письма, записи, дневники должны быть уничтожены, потому что все это ложь". (стр. 202)
Хоча Фабер і „заповідає” знищити його записи, ми можемо припустити, що хтось, можливо Ганна, знайшов їх та опублікував. Звичайно це символічне висловлення. Та на нашу думку автор хотів справити саме таке враження, враження, неначе, Фабер - реальна особа, а сам твір написано на історичній основі, тобто такій, що мала місце в реальному житті. Це також підтверджує і його останній запис: „08.05 Sie kommen“. (S.234)
Проте таке закінчення можна зрозуміти двояко, а саме - як відкритий кінець твору. За Фолькером Шльондорфом Макс Фріш таким чином інтерпретував смерть Фабера.
Розповідь Фабера своєю непослідовністю та паралелями частково нагадує також такий напрям літератури ХХ століття як „потік свідомості”. Те, як Фабер вставляє у свою розповідь свої спогади та душевні страждання робить його схожим із Джакомо Джойсом.
Та, не дивлячись на усі Фаберові негаразди, ми від щирого серця можемо порадуватися за нього, адже хоч декілька моментів у його житті він був щасливим:
"У меня решительно не было ни какой причины быть счастливым, но я был счастлив. Я знал, что всё, что я вижу, я покину навсегда, но не забуду: аркаду ночью, где я сижу в качалке, гляжу и слушаю ржанье лошади проезжающего мимо извозчика, испанский фасад напротив с жёлтыми занавесками, которые ветер вырывает из чёрных окон, скрежет гофрированного железа - звук, пронизывающий до мозга костей, мою радость, когда я слышу этот звук, моё наслаждение, ветер, один только ветер, который не сгоняет туч [] Я люблю жизнь! ”. (стр.185)
Отже, на прикладі Фабера ми можемо з упевненістю сказати, що спогади відіграють в нашому житті неабияке значення. Вони є невід’ємною частиною нашого життя, супроводжуючи нас повсюди. Можна, навіть, сказати, що спогади допомагають нам жити, даючи наснагу жити далі, адже, саме в спогадах рідні завжди залишаються з нами, в наших серцях.
Наприкінці нашого дослідження ми можемо стверджувати, що у даному романі привілеюють засоби-символи для інтерпретації явищ, для глибшого розуміння твору, зокрема „спогади” та заголовок є такими символами.
Виходячи з першого розділу даного дослідження ми з’ясували, що Вальтер Фабер:
· реаліст;
· противник природи;
· одержимий технікою та числами;
· через смертність людини вважає її недосконалою;
· жінконенависник;
· трудоголік.
З другого розділу ми дізналися, що Фріш у своєму романі зачепив чимало моральних питань, зокрема:
Незворотність Долі.
Проблема кровозмішення.
Мотив виправдання та самовиправдання.
Егоїзм, що проявляється через страх.
Відчуття провини.
Відносини батьків та дітей.
Прозріння через страждання - катарсис.
Втеча від рутини - зняття маски.
Батьківщина - життєдайна сила.
Проблема хірургічного втручання.
Дружній обов’язок.
Проблема взаємовідносин чоловіка та жінки.
Нівелювання почуттями як маска.
обмеженість людини та її недалекоглядність.
Жіноче начало.
Проблема збереження власної особистості в сучасних умовах.
У другому розділі ми також виявили, що автор використовує в романі „Homo faber” контрасти як ефективний засіб інтерпретації подій.
Третій розділ ми присвятили основним особливостям побудови сюжету, а саме: роман побудовано у формі щоденника, про що свідчать сама назва твору, розповідь від першої особи і найбільш те, що головний герой датував свої „повідомлення”, вказуючи час та своє місце знаходження відповідно; даний роман насичений яскравою символікою, яка прослідковується протягом усього твору - від титульної сторінки й до самої останньої фрази; ми також спробували інтерпретувати таке неоднозначне закінчення твору Фріша.
Отже, Макс Фріш створив чудовий та неповторний твір, що на перший погляд здається розважальним, але виявляється складним та неймовірно цікавим романом. На початку автор показує нам його непоправним педантом, заручником світу техніки та пізніше ми дізнаємось, що це лиш його маска, якою він захищається від світу, навіть, від Іві. Позбавившись маски Фабер стає приємнішим, починає цінувати кожну хвилину свого життя, насолоджується ним. Проте йому не вдається здійснити усіх своїх планів, зокрема одружитися на Ганні, він помирає від раку шлунку. Роман Фріша багатий на символіку (уже з самої назви ми це помічаємо), контрасти та різноманіття моральних проблем. Герой намагається, неначе Фауст, дізнатися про сенс життя, який проявляється саме у вмінні цінувати всі його радощі та негаразди, бути щасливим, приносячи щастя, нехай навіть дуже маленькі, рідним, друзям, оточуючим. Повторюючись, тільки-но дізнавшись про істинну сутність життя герой помирає. Можливо саме через це він і гине. Його земна місія закінчилась.
"Быть вечным - значит прожить свою жизнь". (стр. 196)
1. Антична література, видання друге стереотипне, В. І Пащенко, Н. І Пащенко, К. - Либідь, 2004, ст.264 - 276
2. Великий німецько-український словник, укладач В. Мюллер, К. - Чумацький Шлях, 2005
3. Іспит з української літератури, за ред. .Н.М. Гаєвської, К. - Київський університет, 2003, ст.381, 382
4. Мифы и легенды народов мира. Древняя Греция, А.И. Немировский, М. - Литература, 2006, ст. - 171 - 178
5. Західна література ХХ століття. Німецькомовні статті, Затонський К. - 1987
6. Практичні завдання з позакласного читання, укладачі Є.П. Тимченко, О.І. Кучма, К. - 2001
7. Современный итальянско-русский словарь, В.Л. Арефьев, М. - Вече, 2006, ст.243, 563
8. Größwörterbuch. Deutsch als Fremdsprache, Herausgeber Pr. Dr. Dieter Götz, Pr. Dr. Günther Haensch, Pr. Dr. Hans Wellman, Berlin - München - Wien - Zürich - New York - Langenscheidt-Verlag
9. Homo faber, Макс Фриш, М. - АСТ, 2004, ст.16 - 206
10. Homo faber, Max Frisch, F. - Suhrkampf-Verlag, 1997
11. Max Frisch, dargestellt von Volker Hage, R. - Ro-ro-ro-Verlag, 2001, ст.68 - 73
12. Homo-Faber-Links (http://birdy1976. com/homo-faber/)