Між іншим, у своєму есе "Вісім або дев'ять мудрих слів про писання листів", випущеному за життя письменника у вигляді мініатюрної книжечки розміром з поштову марку, Керролл радив всім людям вести журнали отриманих відправлених листів і навіть приводив кілька прикладів того, як він робить це сам.
Все нові й нові тлумачення творчості Керролла і гіпотези щодо прихованого сенсу кожного з його творів продовжують з'являтися до цього дня, через сто років після його смерті, оскільки і дві повісті про Алісу, і видатна поема "Полювання на Снарка", і "дублети, словесна загадка", і "Вірші? Сенс?", і "Історія з вузликами", і "Математичні курйози", та інші твори письменника є "високої грою", Або "грою високого інтелекту, і грою аж ніяк не дитячої". Список видань, випущених у світ Доджсон-Керроллом з 1845 по 1898 р., складає 286 назв. Посмертно були опубліковані ще кілька знайдених в періодиці творів письменника. До складу цих творів, згідно бібліографічного опису У. Уіверса, входять "дитячі" книги, ранні й пізні журнальні публікації, математичні брошури і праці по математиці, за логікою, ігри та головоломки, памфлети на тему про життя в Оксфорді та загальнополітичні памфлети, роботи з фотографії та.
3. "Аліса в країні чудес" як один з найвизначніших творів Льюїса Керролла в світовій дитячій літературі
Зазначена Льюїсом Керроллом в його щоденнику дата "4 липня 1862" – це день, коли Керролл, його приятель священик Роберт Дакуорт і три доньки декана оксфордського коледжу Крайст-Черч Генрі Лідделла Аліса, Лоріна і Едіт піднялися на човні по одному з приток Темзи. Дата ця давно вже стала "загальним місцем" у керроллознавстві, бо з неї починаються чи не всі роботи про казку "Аліса в Країні Чудес". Адже, як зазначив сам письменник: "Там я розповів їм казку". Це і була казка про пригоди Аліси під землею, що стала згодом "Пригод Аліси в Країні Чудес".
Коли в 1865 р. літературна казка Чарлза Лютвіджа Доджсон про пригоди дівчинки Аліси вийшла в світ у лондонському видавництві "Макміллан", вона була підписана псевдонімом Льюїс Керролл і тільки з 1865 по1889 р. в Англії "Аліса в Країні Чудес" перевидавалася тридцять разів.
Героїня книги, дівчинка на ім'я Аліса, починає свою подорож у Країну Чудес несподівано для себе самої: розімліла від спеки і неробства Аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно, але кролик цей виявився не тільки мовцем, але ще й власником кишенькових годинників, а до того ж він кудись дуже поспішав. Згоряючи від цікавості, Аліса кинулася за ним в нору і виявилася ... у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? Адже вона встигала помічати, що стоїть на полицях по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «Апельсиновий мармелад», на жаль порожню) провалилася крізь землю. Але все закінчується на цьому світі, скінчилося й Алісина падіння, причому досить щасливо: вона опинилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей, а на столику - маленький золотий ключик, яким їй вдалося відкрити двері в чудовий сад, але пройти туди було неможливо: Аліса була занадто велика. Але їй тут же підвернувся флакончик з написом «Випий мене»; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все ж випила з флакончика і стала зменшуватися, та так, що злякалася, як би з нею не сталося того, що буває з полум'ям свічки, коли свічку задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «З'їж мене»; з'ївши його, Аліса вимахає до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже все тут було дивно і непередбачувано. Навіть таблиця множення і давно вивчені вірші виходили в Аліси неправильно; дівчинка сама себе не впізнавала і навіть вирішила, що це і не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка, від засмучення і нескінченних дивацтв вона заплакала. І наплакав ціле озеро, навіть сама там мало не потонула. Але виявилося, що вона шубовстається у слізному озері не одна, поруч пирхали миша. Ввічлива Аліса завела з нею розмову (мовчати було б ніяково), але, на жаль, заговорила про кішок, адже в Аліси залишилася вдома улюблена кішечка. Однак Миша, ображена Алісиною черствістю, віддалилася, а знов з'явився Кролик відправив Алісу, як яку-небудь служницю, до себе додому за віялом і рукавичками, так як він прямував до герцогині. Аліса сперечатися не стала, увійшла в будинок Кролика, але з цікавості випила і там з чергового флакончика якийсь рідини - і виросла до таких розмірів, що ледь не рознесла будинок. Добре, що її закидали камінцями, що перетворювалися на пиріжки, вона знову стала крихітному і втекла геть.
Довго вона поневірялася в трав'яних джунглях, трохи не потрапила на зуб юному цуценяті і нарешті опинилася біля великого гриба, на шапці якого сиділа Гусениця і важливо курила кальян. Аліса поскаржилася, що вона весь час змінюється в рості і не дізнається сама себе, але Гусениця не знайшла в подібні зміни нічого особливого і поставилася до розгубленою Алісі без будь-якої симпатії, особливо почувши, що ту, бачте, не влаштовує зростання в три дюйми - гусеницю ж таке зростання дуже влаштовував! Ображена Аліса віддалилася, прихопивши з собою шматочок гриба.
Гриб у нагоді, коли Аліса побачила будинок: вона пожувала трошки гриба, підросла до дев'яти дюймів і наблизилася до будинку, на порозі якого один лакей, схожий на рибу, вручав іншому, схожому на жабу, запрошення Герцогиня просимо до Королеві на партію в крокет. Аліса довго з'ясовувала в лакея-Жаби, чи можна їй увійти, нічого не зрозуміла з його відповідей (не позбавлених своєї дивної логіки) і вступила в будинок. Вона опинилася в кухні, де було не продихнути від диму і перцю; там кашовара куховарка, а неподалік сиділа Герцогиня з волаючи немовлям на руках; між справою куховарка жбурляла в обох посудом; за всім цим з посмішкою спостерігав великий кіт. Здивованою Алісі Герцогиня коротко пояснила, що кіт усміхається, тому що він Чеширський Кіт, додавши, що взагалі-то всі коти вміють посміхатися. Після чого Герцогиня стала наспівувати верескливим немовляті начебто знайому колискову, але від цієї пісеньки Алісі стало моторошно. Зрештою Герцогиня шпурнула згорток з немовлям Алісу, та винесла дивно непосидючу крихту з дому і раптом з подивом побачила, що це зовсім не дитина, а порося! Аліса мимоволі згадала і інших дітлахів, з яких, можливо, теж вийшли б дуже миленькі свинки.
Тут перед Алісою знову з'явився Чеширський Кіт, і вона запитала його, куди їй іти далі. Кіт, посміхаючись, пояснив, що якщо, як вона каже, їй все одно, куди вона прийде, то йти можна в будь-якому напрямку. Він спокійно заявив дівчинці, що в цій країні все ненормальні, і навіть розумна Аліса не зуміла оскаржити його докази. Після чого Кіт зник - весь, крім широкої посмішки, довго висіла в повітрі. Це властивість Кота особливо йому стало в нагоді, коли люта Червона Королева наказала відрубати йому голову: Кіт відразу зник, в повітрі було видно одна лише його голова, але як накажете відрубати голову, якщо у неї і тіла-то немає? А Кіт тільки широко усміхався.
Аліса ж тим часом відправилася до навіженого Березневого Зайця і потрапила на настільки улюблене і звичне в англійців, але абсолютно незвичайне чаювання. Заєць і божевільний Капелюшника були змушені пити чай не раз і не два в день (що було б природно і розумно), а безупинно - така була їм покарання за те, що вони вбивали Час .Оскільки вони поставилися до неї вельми негостинно, заплутували її і піднімали на сміх, Аліса пішла і від них і після нових пригод потрапила, нарешті, в королівський парк, де садівники фарбували білі троянди у червоний колір. І тут з'явилася королівське подружжя, Червоні Король та Королева, оточені придворними - бубновим і червоними картками дрібніші. І хоча Король та Королева виявляли незвичайну суворість до оточуючих, а Королева вимагала рубати голови мало не всім підряд, Аліса не злякалася: адже вони всього лише карти, розсудила вона.
Майже всіх своїх знайомих по Країні Чудес Аліса побачила в залі, де судили Червоного Валета, який, як говорилося в старовинній пісеньці, вкрав пироги, випечені Корольової. До чого ж дивні свідчення давали в суді перелякані свідки! Як намагалися все записати недотепи-присяжні і як вони всі плутали! І раптом викликали Алісу, яка встигла вирости до своїх звичайних розмірів. Король з Королевою намагалися її залякати, але їх спроби розбивалися об її здорову логіку, і на загрозу смертної кари вона спокійно відповіла: «Ви ж всього лише колода карт» - і чарівництво розсіялася. Аліса прокинулася на тій же стороні біля сестри. Навколо був звичний краєвид, чулися звичні звуки. Значить, це був тільки сон!
Висновок
Прийнято вважати, що Льюїс Керролл належить до плеяди англійських письменників-романтиків, що сприймали світ з великою часткою скептицизму філософського і романтичної іронією, ідею якої висловив вперше теоретик німецького романтизму Фрідріх Шлегель (1772-1829). Світ для англійських романтиків - це хаос, який у своєму русі не має ніякого напрямку, ніякого доступного розумінню зразка. Твори письменників, засновували свою творчість на філософському скептицизму і романтичної іронії, створювалися головним чином методом визначення меж людської мови і аналізу останнього.
Керроллознавці, що дотримуються історико-соціологічного підходу до творчості письменника, також висловлюють найрізноманітніші судження про те, як слід класифікувати повісті про пригоди Аліси. Ян Б. Гордон називає "Алісу в Країні Чудес" "романом виховання" (Bildungsroman), а "Алісу в Задзеркаллі" розглядає як роман про життя і формуванні художника, "в якому виховання дитини не можна відрізнити від його існування-в-мистецтві"