В піснях про Сігурда дає про себе знати тенденція до зображення романтичної любові, тобто ідеалізація і сентименталізація особистісного статтєвого почуття (“Коротка пісня про Сігурда”).
В цілому, пісні про Сігурда є найбільш архаїчними з усіх пісень Едди і носять яскравий відбиток фольклорно-епічного стилю.
ВИСНОВКИ
Епос, як літературний жанр бере свої перші ознаки в найдавніші часи в різних народів. В добу середньовіччя він стає основою для початку нового літературного процесу. Характерними рисами епосу є: міфологізація минулого, зображення боротьби людини з силами природи, які втілені в образах чудовиськ, наділення головних героїв фантастичною силою і здібностями.
Середньовічна література раннього періоду представлена пам’ятками міфологічного і героїчного епосу, котрі спочатку існували в усній формі, а пізніше в письмовій. Найбільш архаїчні форми літератури характерні для Скандинавських країн і зокрема Ісландії. Основні пам’ятки давньоісландської літератури розпадаються на три групи: пісні “Едди”, поезія скальдів, і прозаїчні саги.
Героїчні пісні «Старшої Едди» і “Молодшої Едди” відтворюють давній ступінь розвитку епічної поезії. Більшість цих пісень виникло на матеріалі героїчних сюжетів, що склалися у континентальних германців (готів, франків, бургундців) ще в епоху великого переселення (про загибель Нібелунгів, сказання про Зігфрида-Сігурда.
В едичних піснях про Сігурда поєднуються ліричні і епічні початки (міфологічний епос і богатирські казки-пісні). Характерним для пісень є: широке охоплення подій і часі і просторі; повнота зображення; драматизм сюжету і його розвиток; перемога героя в поєдинку з ворогом; герой є втіленням найкращих рич народного характеру, має незвичайні сили і мужність.
Притаманними для пісень про Сігурда є: застосування усталенної форми художніх засобів: гіперболізація, використання постійних епітетів, урочистого стилю.
Література
1. Алексеев М.П. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение: Учебное пособие.-М.: Высшая школа, 1978.-527с.
2. Баратова Т.В. Середньовічна література: Посібник.-Х.: Ранок, 2001.- 64с.
3. Беовульф. Старшая Эдда. Песнь о Нибелунгах.-М.: Художественная литература, 1975.- 326с.
4. Героїчний епос народів світу. Зарубіжна література: Хрестоматія.-К.: Вежа, 2000.- 320с.
5. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры.-М.Наука, 1981.- 165с.
6. Гуревич А.Я. «Эдда» и Сага.- М.: Наука, 1979.-192с.
7. Давиденко Г.Й. Історія західноєвропейської літератури раннього і зрілого Середньовіччя: Навчальний посібник.-Суми: ВТД Університет ся книга, 2006.-216с.
8. Жирмунский В.М. Народный героический епос. Сранительно-исторические очерки.-М.: Наука, 1962.-223с.
9. Исландские саги. Ирландский епос /Вступ. Статья М.И. Стеблина-Каменского, А.А. Смирнова.-М.: Художественная література, 1973. (БВЛ).-650с.
10. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение: Учебник для вузов.-М.: Высшая школа, 1987.-415с.
11. Історія зарубіжної літератури: Середні віка та Відродження.-Львів, Вища школа, 1982.-440с.
12. Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів.-К.: Український письменник, 1997.-230с.
13. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа.-М.: Наука, 1976.-188с.
14. Мелетинский Е.М. “Эдда” и ранние формы эпоса.-М.: Наука, 1968.-363с.
15. Младшая Эдда.-Л.: Наука, 1970.-138с.
16. Стеблин-Каменский М.И. Древнескандинавская література.-М.: Высшая школа, 1979.-190с.
17. Стеблин-Каменский М.И. Мир саги. Становление литературы.-Л.: Наука, 1984.-245с.
18. Стеблин-Каменский Историческая поетика.-Л.: Изд-во Ленинградс. универ., 1978.-172с.
19. Хойслер А. Германский героический эпос и сказание о Нибелунгах.-М.: Иностранная литература, 1960.-212с.