Люцифер отримує хоча й тимчасову, але все ж перемогу, бо Господь йде геть, покидає "зборище". Залишається сподіватися, що боротьба Добра і Зла ще не завершилася.
Віщуючи смерть імперіям, Юрій Клен, як Гете і Данте, через пекло "веде до неба" героя-оповідача. З німецьким поетом автора "Попелу імперій" зближує не лише введення в її сюжет образу Фауста із зображенням окремих гетевських його характеристик, а й розмаїття ремінісценцій з "Фауста", мотив "сходження до зірок" (ad astra). У четвертій частині, як у "Фаусті", осмислюється концепція життя як єдності Добра і Зла.
У реалізації мотиву "ad astra" як узагальнюючої соціальної ідеї Юрій Клен запозичає чимало деталей. Уперше з’явиться як заголовок до експозиційного вірша другої частини, цей мотив розвивається, передрікаючи перемогу Добра над Злом:
Зринуть сили крилаті,
Буде небо кружляти.
У високі чертоги
Золотиста дорога
Мені ляже під ноги,
І тебе, перемого,
Одягну, мов кохану,
Я у шату багряну [с. 192]
Тема сходження до зірок у четвертій частині поеми "Попіл імперій" набуває значення повороту "з чужого простору на Вкраїну". Вона для небо і зірка, світло і сонце. Такою вона постає через систему символів і метафор астрального змісту: "нагорний спокій зір", "простір безсмертної блакиті і сонця повінь золота", соняшник як квітка – символ, "ясного Хорса квітне золотий". [с. 317, 321].
Парадоксальність реального у співвідношенні з уявним образом України створюють відчуття її недосяжності, як зірки, як неба, сонце для Поета. Жертви імперії зображені на тлі червоної землі, образ якої тотожний образові "мертвої землі". У "Діалозі людини з землею" доля поета, його місія – бути літописцем, борцем і творцем. " Золотий засів" поета, святість і мудрість, думки його спрямовані до неба, до зірок, до природи – втілення гармонії. Таке трактування мотиву сходження до зірок співзвучне античній культурі і неокласикам, що на неї орієнтувалися.
Тема катастрофи у літературі ХХ століття відображала жах, викликаний усвідомленням пережитих (Перша світова війна, революція в Росії) й очікуваних майбутніх катаклізмів і випробувань, передала почуття можливої загибелі європейської культури, конденсувала почуття розгубленості у світі, яким керує якась бездушна містична сила. Подібно до своїх сучасників, Юрій Клен сприймав історію як зіткнення злих і добрих первнів, а ХХ століття вважають моментом торжества Антихриста [57:232].
Отже, "стара легенда" про доктора Фауста оживає в поемі Юрія Клена, переосмислюється, наповнюється сучасним змістом: "фастівський рух" до пізнання, як основну рису європейської культури й мета психології, замінено іншим ідеалом, який приніс "отой, що звав його народ вождем", переосмислюючи мотив продажу душі дияволу, Юрій Клен переніс його на український грунт, надаючи йому іншого звучання: суперечка йде не лише про душу окремої людини, й про ціле покоління. Грандіозний двобій Добра і Зла, Світла і Темряви, Бога і Диявола переноситься на масштаб Всесвіту.
ВИСНОВКИ
У модерністичному дискурсі української літератури першої половини ХХ століття важливим чинником у формуванні культури поетичного слова виступає освоєння митцями духовного досвіду людства.
Юрій Клен свій шлях до світової літературної спадщини починав з читання і перекладів творів видатних класиків світового письменства. Вагомий вплив на формування поетичного світу Юрія Клена мало його німецьке походження. Як український поет О. Бургард відбувся у Німеччині. Поетові випало продовжувати традиції київських неокласиків в еміграціїї, стати ланкою між українськими митцями і митцями еміграції, засвідчити неперервність духовного розвитку.
Глибокі знання світової літературної класики виявились в індивідуальному стилі Юрія Клена, формуванні його творчого методу. Вплив світової літературної традиції позначився на:
- жанровій структурі поезії: версифікаційна майстерність Юрія Клена на повну силу розкрилася у формі сонета ("Японія", "Прованс", "Лесбія", "Цезар і Клеопатра", "Антоній і Клеопатра", "Лот" та ін.). Довершеність, філігранність класичних форм вірша (сонет, терцина) засвідчують віртуозну техніку у створенні неповторних поетичних картин із глибоким філософським змістом;
- особливостях циклізації поетичних творів (цикл "Прованс", "Лесбія" тощо).
Поезія Юрія Клена містить багато "вічних" образів, але під оболонкою досконалих віршів, заглиблених в античну чи західноєвропейську літературну традицію, виступають болючі проблеми сучасності. Він не тільки відкривав світ літератури для українського читача, але й творив на його основі свій власний, привносячи в його мозаїку елементи національного.
Поетична збірка "Каравели" є прикладом духовного єднання традицій української і світової літератури: частина поезій пов’язана з античністю ("Антоній і Клеопатра", "Цезар і Клеопатра", "Лесбія", "Шляхами Одіссея", "Січневий Діоніс"), середньовіччям ("Прованс", "Вікінги"), Новою Європою ("Беатріче", "Франкфурт-на-Майні"). У розкодуванні образів світової літератури Юрій Клен був схильний до їх осучаснення, національно-історичної концентрації.
Захоплення поета досконалістю античної поезії, художньою спадщиною французьких парнасців, творчістю російських поетів Срібного віку, які формували поетичне кредо українських класиків взагалі, версифікаційною майстерністю німецьких модерністів Стефана Георге й Райнера Марії Рільке, виявилось у формуванні індивідуального стилю Юрія Клена. Так, образ і мотиви циклу "Услід конкістадорам з’явилися у творчості М. Гумільова, і Юрія Клена під впливом циклу Ж. – М. Ередіа "Завойовники". Цикл "Прованс", у якому Юрій Клен звернувся до образів трубадурів, містить відтворення особистісних та духовних біографій найталановитіших та найвідоміших прованських трубадурів Бернара де Вентадура, Бертрана де Борна, Жоффруа Рюделя, мотиви їх творчості. У циклі створюється ситуація резонансного спілкування літератур. Поетичні мотиви органічного злиття з природою, гармонічного єднання з нею, перегукуються в поезії неокласика з авангардистами Р. М. Рільке і Ю. Твіном ("Енгармонічне", "Праосінь", "Софія", "Майже елегія"). Значним є вплив російської поезії на формування образної системи і поетичного світу Юрія Клена, який знайшов своє вираження у багатьох творах.
Традиції трьох світових літератур – німецької, російської, французької – переплелися в поетичному світі та образній структурі Юрія Клена: "Вікінги" ("Варвари" М. Гумільова), "Сковорода" (поема Рільке "Орфей, Еврідіка, Гермес"), "Мандрівка до сонця" ("Похід" Е. Верхана), "Ми" ("Скіфи" О.Блока) та ін. Мотиви та образи Данте А., Гете Й. В., І. Котляревського органічно вплелися в поетичну структуру багатьох віршів ("Терцини", "Беатріче", "Франкфурт-на-Майні") та поем ("Прокляті роки", "Попіл імперій").
Поема Ю. Клена "Попіл імперій" – центральний твір в його поетичній спадщині – грандіозна картина трагічної історії України, багатьма образами, літературними ремінісценціями підключена до інтертексту світової літератури: через призму "Божественної комедії" Данте, "Фауста" Гете, "Енеїди" Котляревського осмислено події української сучасності.
Проведене дослідження образів світової літератури в поезії Юрія Клена дозволяє визначити наступні ідейно-естетичні функції цих образів:
1) За допомогою образів світової літератури поет ніби підключається у своїй творчості до широкого історико-літературного контексту. Таким чином виконується функція культурологічна.
2) Характерологічна функція: образи світової літератури служать для лаконічної і максимально виразної характеристики героїв Клена. (Таку функцію виконують образи Данте та Енея в поемі "Попіл імперій").
3) Через образи світової літератури організується художній час і простір твору, здійснюється екскурс в далеке минуле. (Данте в часи античності, Еней – в часи зруйнування Трої), в якому автор шукає аналогії з українською дійсністю.
Модернізація і актуалізація образів світової літератури досягається шляхом надання їм національного українського колориту, що свідчить про націоцентричність поетичного світу Юрія Клена як неокласика.
Вагому стилетворчу роль відіграють в поезії Ю.Клена образи античної культури, і це природно, адже неокласикам притаманні неоміфологізм, тобто активне використання античних образів у своїй поезії. Клен надає цим образам як традиційного, так і символічного забарвлення, наповнює їх глибоким філософським змістом, використовує для порівняння і створення певних образів – характерів.
Це ж стосується і образів, запозичених з Біблії, які виконують в творах Ю. Клена переважно аксіологічну функцію, тобто слугують для поета тим моральним ідеалом, абсолютом, за допомогою якого він дає різко негативну моральну оцінку "безбожній" радянській дійсності. Образи, цитати, ремінісценції вітчизняної і світової літератури посідають вагоме місце в творах Юрія Клена, виконують важливу комунікативну функцію, тобто беруть участь у діалозі автора з читачем і культурою. За їх допомогою створюється поетичний хронолог творів Юрія Клена, його неповторний поетичний світ, що увібрав в себе культурні традиції різних епох і народів.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Алексєєва О. "Божественна комедія" Данте // Данте А. "Божественна комедія". Поема / пер з італ. – Харків: "Фоліо", 2001
2. Антофійчук В. І., Нямцу А. Є. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ – ХХст. – Чернівці: Рута, 1996. – 208с.
3. Астаф’єв О. Поетика вірша Юрія Клена "Беатріче" // Українська мова та література. – 1997.-Ч.35. – С.5-6