Перша частина поеми – розлога автобіографічна розповідь про поетове дитинство, юність, першу світову війну, визвольні змагання, літературну діяльність двадцятих років із надзвичайними теплими й зворушливими спогадами про друзів-неокласиків. Центральна сюжетна лінія, як і її тема, - Російська імперія, що йде до своєї загибелі, і народження іншої, більшовицької, злочинність якої є об’єктом художнього осмислення в другій частині.
Друга частина і за формою і за змістом повністю навіяна "божественною комедією" Данте. В. Сарапин зауважує: " інтертекстуальний підхід до "Божественної комедії" проявлений не тільки у цитуванні, але й у використанні Юрієм Кленом ритмічних структур, інтонаційного ладу твору. Уся друга частина, за винятком інтродукції "At astra", написана п’ятистопним ямбічним віршем, укладеним у форму терцини". [57:227]
Терцина – (італ. "tezzina" від "tezza" – третя) – тверда строфічна форма, що складається з низки віршів у яких серединний неримований (холостий) вірш кожної попередньої строфи римується з крайнім віршами наступної (ава всв сес і т. д.); закінчується терцина самотнім холостим віршем (тому Й.-В. Гете казав, що терцина ніколи не закінчиться). Терцина постала з італійських фольклорних тривіршів ("сторнелло"), у яких кожний наступний підхоплює риму попередньої. Склалася терцина в кінці ХІІІ століття, була канонізована Данте Алігєрі в "Божественній комедії". Ця поема написана італійським 13-складником". [38:562]
Як уже говорилося, майже всю, окрім невеликого вступу, другу частину поеми, створену під інсбрухом восени 1944-го, написано терцинами і наскрізь пронизано кантівськими алюзіями, починаючи з найперших слів:
Я в нетрі йшов, а навкруги чорнів
Той бір, в якім на півдорозі Данте
Зблукав та рятувався від звірів. [с. 192]
"Божественна комедія" починається терциною, до якої прямо звертається Юрій Клен:
На півшляху свого земного світу
Я трапив у похмурий ліс густий,
Бо стежку втратив, млою оповитий. [28:23]
Образ самого Данте в Клена далекий від трафаретного, він модернізований і припасований до сучасності:
Стрункий і худорлявий, височів
Він понад мороком – таємна постать
У френчі й галіфе, - і кольт висів
На пасі шкірянім. Когось він ростом
І профілем нагадував мені. (с. 192)
Саме такий образ Данте пасує до початку ХХ століття, бо ж власні Дантові часи "були лихі, і та не були вони такі ще підлі, і такі до скарг і до благань глухі" [с. 194].
Поемі Ю. Клена знаходимо пряму цитату з "Божественної комедії", яка, на думку В. Сарапин, "слугує розширенню інформаційного поля Кленового тексту" [57;226]
Лев, пантера, вовчиця
Мене стежать у хащах,
Стежать душі пропащих [с. 191]
Порівняймо з Дантовими рядками:
Пора була навкруг квітнева,
Та я не чув нічого, тільки ляк
Од вигляду уже близького лева.
І так, здавалось, на мене йшов хижак,
Наївшись, страшенно зголоднівши,
Що рух повітря вплив, здалось, закляк.
Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, -
Її не утомлена худорба
Примушує людей конать збіднівши. [28:24]
Алегоричний зміст Дантових образів такий: лев – жорстокість, гордість, жадоба до влади, насильство, вовчиця – егоїзм, скнарість, пантера – леопард – брехня, зрада. О. Алексеєнко у вступній статті до "Божественної комедії" зазначає: "Твір має чотири сили: буквальний, алегоричний, моральний і аналогічний. Згадаймо першу пісню поеми. Герой опиняється в густому пралісі. Шлях до рятівного пагорба, що ним закінчується страшна долина, поетові заступає три звіра: пантера, лев і вовчиця.
Перед нами образу розкривається химерний світ багатозначності Дантових образів. Три звірки, виходячи з морального змісту, це є людські пороки: любострастя, гордість і корисливість. Найпоширенішим є, проте, аналогічний символ: це сили зла, що перетинають людині шлях до досконалості [1:5]. У поемі Юрія Клена , збережено алегоричну наповненість образів, спроектованих на сучасність: звірі " символізували тодішні політичні сили країни, а також темні сили, що поборювали дух його" [38:451].
З безсмертною поемою Данте твір Юрія Клена зближує основна сюжетна лінія – подорож до пекла. У "Попелі імперій" – ця подорож зазнає суттєвого переосмислення; на релігійно-містичний та політичний аспект літературного зразка накладається алегоризований, зримий зміст, утілений в імперський тоталітарній системі: "На перше місце Кленові художньої художньої обсервації висувається відображення не тільки людського страждання, але й смерті – нетипового для пекельних картин процесу. Юрій Клен переміщує пекло на землю і до того ж ще й "перевертає" його. У радянському пеклі страждають праведники, безвинні [57:227-228]. Видіння сталінського пекла в поемі займають понад тисячу рядків, більшість з яких вражають поетичною силою опису страшних картин зла, втіленого в тоталітарному режимі. В інтерпретації Клена картини людських страждань насичені реаліями абсурдності і жорстокості.
Колами новітнього пекла супроводжує поета Данте. Як і в Дантівському пеклі, їх оточує морок і страхіття і "якась потвора, чудище стооке", яке "стежить пильно день і ніч, думки відгадує і числить роки". Данте і Клен подорожують разом, бо у них є багато спільного (основні ідейні та сюжетні лінії поем), а також доля вигнання з рідної сплюндрованої землі:
І, як вигнанець-Данте, я покинув,
Вітавши обшир невідомих лон,
В ту ніч мою Флоренцію-Вкраїну.[с. 232]
Увиразнює мотив єдності долі й творчостей обох поетів образ чаші, що є одним із провідних у творчості Юрія Клена:
"Скажіть, товаришу, чи в давні дні
не схрещувались дороги наші?"
Він відказав: "І в яві, і вві сні!
Хіба ж не з спільної ми пили чаші
Терпке винно страждання і розлук?
Згадай, як для свого Пегаса каші
Ти в мене позичав, тулив до рук
Моїх, стомившись, своє обличчя!" [с. 192]
Початкові ознаки "новітнього пекла" у Юрія Клена виходить за рамки міфологічної традиції: пекло в нього – простір:
А я став без думки і без тями,
Мені простяг він руку і повів
Крізь темний бір якимись манівцями,
Туди, де простір мороком чорнів. [с. 194]
І тільки "тьма", що огортає пекло, "глибиніла". У Вергілія пекло – "вир", у Данте – форма зрізаного конуса, направленого вглиб, "безодня".
Збережено й атрибутивні ознаки підходу до нього – "бір", що "навкруги чорнів", "нетрі", "туман", "горби". У Данте – ліс, жахаючий зміст якого підсилено системою градаційних епітетів: "похмурий", "дикий", "дрімучий". Вхід до пекла теж означений традиційними міфічними прикметами: У Вергілія – "гирло відкрите печери", у І. Котляревського – гора, і "в ній велика нора, у Клена – "тьма глибиніла".
У структурі оповіді про пекло теж простежується подібність до "Божественної комедії" Данте. І.Голеніщев-Кутузов у післямові до російського видання "Божественної комедії" зазначав, що Данте "назвав себе самого геометром. У світовій поезії Данте – найбільш досконалий архітектор (...). У "Божественній комедії" сто пісень, тобто квадрат 10 – досконалого числа в поезії Данте" [26:467] До геометричних фігур тяжіє і Юрій Клен. Час як частка світобудови визначається як "антракт" між безчассям, "мить атома і війн", як хаос:
Він, що нещадний до життя,
Він, що вміщує смерть імперій
І що в Європі в небуття
Розкрив широко навстіж двері [с. 142]
"Мотив світового хаосу окреслюється через трансформацію кола в квадрат, ромб (квадрат – символ дисгармонії). [26:462] Центром світобудови в Юрія Клена є земля, перетворена на пекло ("роїлось пекло на землі"). Верхній ярус – небо, але й воно трактується як пекло душі. Нижній ярус, підземний – теж пекло, але вже тіла. Три кола (три – улюблене число в поетиці Данте) в зображені яких пекельні ознаки ("кляте коло", "новітнє пекло", "закляте коло", "зачаклований круг", "проклятий круг"), - створюють картини земного пекла. Побудована за принципом кола і характеристика фашизму. "З чорним знаком білий круг став колесом історії". Значимим у поемі є числа три і чотири, їх символічний зміст трансформовано у відповідності до нової дійсності. Так, число три в поемі використовується не в його позитивному сенсі, воно асоціативно пов’язано з тими міфологічними фігурами, що є емблемами зла (три Фурії, три гарпії, три Горгони). У пекельному просторі виділено три "царства тіней" "мертвої країни" (Ухто-Печерськ, Соловки, Колима), де "труд, холод, голод, злидні і тортури" [с. 215]. У другому колі зафіксовано три апокаліптичні явища українського села 20-х початку 30-х років (голод, канібалізм, виселення). Аналогічно інтерпретовано і символічний зміст числа чотири: не символ цільності, справедливості, інтелекту, землі, почуття [60:412], а розп’яття. У чотирьох камерах в’язниці зазнають невимовних катувань невинні жертви. У функціонуванні образів Цербера і Люцифера теж домінує цифра три. В "Енеїді" Вергілія "Цербер тримордий", "гадюками грива", "три скажені пащеки" [19:138]. У Данте – "з трьома пащами Цербер, хижак і громада, гавкає, як собака на народ" [28:31], у портреті Люцифера ключовими є деталі: три обличчя і пащі, шість очей. У Юрія Клена – триголовий пес, наділений рисами і Цербера і Люцифера:
Якась потвора, чудище стооке,