Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра теорії літератури та славістики
Курсова робота
на тему:
Прийом контрасту як основний засіб організації художнього матеріалу у творі В.Г. Короленка "Діти підземелля"
Виконала:
Студентка І курсу факультету
довузівської підготовки та післядипломної освіти
спеціальності "Англійська мова та література"
Надейко Олена Леонідівна
Науковий керівник: доц. Бєлова С.А.
Рівне - 2007
Зміст
Вступ
Розділ І. В.Г. Короленко - російський письменник з українською душею
Розділ ІІ. Використання контрасту в творі для зображення контрасту в житті
2.1 Контраст образів та характерів у творі В.Г. Короленка "Діти підземелля"
2.2 Протиставлення двох світів сучасності письменника
Висновки
Список використаної літератури
У літературі кожного народу будь-якого періоду відображення життя того періоду. Кожен письменник пише про те, що переживає, з чим зустрічається в своєму житті, що його тривожить. Кожен твір - маленька "книга життя", яка виросла із серця письменника. Не є винятком творчість російського письменника Володимира Галактіоновича Короленка. Кожен пише так, як диктує йому життя. Що ж диктувало життя Володимиру Короленку? Російський письменник, який більшість життя прожив в Україні, син законослухняного судді, який неодноразово сидів у тюрмі, випускник гімназії, який один з небагатьох закінчив її зі срібною медаллю, але який не зумів довчитися в університеті, особистість, яка в собі містить багато контрастів, але постійна в своєму ставленні до суспільних подій того часу, всього себе віддав своїм творам. І разом з часточкою своєї душі у свої твори Короленко "вписав" контраст.
Одним із його творів, побудованих на прийомі контрасту, є повість "У поганому товаристві", надрукована вперше 1885 року, і яка трохи пізніше вийшла у скороченому варіанті для дітей під назвою "Діти підземелля". Саме цей твір є предметом дослідження даної курсової роботи.
Метою роботи є показати значення контрасту для більшої виразності зображуваного, довести, що саме контраст є основою побудови повісті. Актуальність даної теми полягає в тому, щоб усвідомити значення використання контрасту в літературі, навчитися знаходити його в творах інших письменників, а також, оскільки твір вивчається у школі, навчити дітей користуватися даним прийомом під час побудови власних висловлювань.
Основними методами проведеного дослідження є аналіз літератури: твору "Діти підземелля" та критичних статей до нього; а також синтез і порівняння фактів з біографії В.Г. Короленка та подій, описаних в творі. В одному із листів письменник зауважив, що пишучи твір, він чимало взяв "з натури". Було опрацьовано ряд критичних статей, в яких висловлені різні точки зору на побудову твору та використані письменником художні засоби., а їх Короленко використовує чимало. У творі все залежить від автора, свій задум він втілює не тільки в образах і вчинках своїх персонажів, а й у кожній деталі художньої реальності, починаючи від художнього простору і часу, портрета, пейзажу і закінчуючи найнезначнішою на перший погляд деталлю. Але в художньому творі немає нічого зайвого, абсолютно все має сенс, все підпорядковане реалізації авторського задуму.
Дехто з авторів вважає, що: "Короленко не використовує контрасту в своїх творах, не протиставить поняття, а навпаки виділяє одне поняття, яке переважає над іншими, часто зустрічається в творі, задає настрій твору. Так у творі "Діти підземелля" часто зустрічається слово "сірий", яке пригнічує, додає суму" [; 146]. В іншій статті читаємо: "Звернімося до просторово-часових відносин твору. Уже сама назва першого розділу "Руїни", а також те, що майже всі події твору відбуваються на місці руїн несе в собі певне смислове навантаження. Образ руїн є центральним у творі. Він є символом катастрофи, що наближається, руйнації світу, побудованого на людських кістках, занепад влади і багатства" [; 15], а ще така цитата: "Прочитані уривки розділу "Руїни" викликають у читачів сумні роздуми, створюють необхідну тональність, перекидають "місток" до подальшого аналізу твору" [; 21].
Ми ж маємо на меті довести у цій роботі, що все-таки основою досліджуваного твору В.Г. Короленка є контраст.
Володимир Галактіонович Короленко - воістину всевидющий, невтомний трудар російської літератури, полум’яний і пристрасний публіцист. Захисник скривджених, пригнічених, окрадених і знедолених. В одній із своїх статей В. Короленко стверджував: "Трудно і нестерпно важко бути літератором, але вдвічі трудніше бути літератором російським". Звіданий на собі, пророчий вислів В. Короленка ще більше стосується українських літераторів. Тим паче, що Володимир Галактіонович за походженням українець, по лінії батька.
З дитинства, з юнацьких років майбутній письменник вивчав і пізнавав культуру, історію, звичаї і пісні багатостраждальної України, і подібно до Гоголя, став класиком російської літератури. Він був шевцем, чоботарем, орав і засівав землю, збирався стати лісівником, технологом, адвокатом … На засланні, у в’язницях В’ятського, Пермського та Якутського краю навчився малювати і справді був неабияким художником. Та передовсім В. Короленко - великий російський письменник, майстер, дивотворець слова.
Народився майбутній письменник 15 липня 1853 року в місті Житомирі тодішньої Волинської губернії. У нього було вже двоє старших братів і двоє сестер. Варто наголосити, що в родині Короленків дуже любили дітей, батько Галактіон працював повітовим суддею, і люди поважали його за чесність, принциповість, добропорядність, що рідко зустрічалося на той час.
Пізніше найменший Володя навчається в гімназії і закінчує її зі срібною медаллю. Згодом у Петербурзі він - студент технологічного інституту. Але недовго довелось йому бути студентом, В. Короленко залишає інститут і працює коректором у редакції газети. Щоправда, через рік він вступає до Петровської землеробської і лісової академії, звідки був звільнений за підписання колективної заяви. Намагаючись продовжити освіту, Короленко вступив до Петербурзького гірничого інституту (1877). Однак і цей навчальний заклад йому закінчити не вдалося.
Разом з тим В. Короленко вивчає шевське ремесло, деякий час працює чоботарем, готуючись до "ходіння в народ". Пристрасна душа і молодий неспокійний розум невтомно шукали соціальної правди, людської справедливості. Та невдовзі, у 1879 році, його заарештовують. Син судді сам сідає на лаву підсудних. Починаються каторжні роки заслання, спочатку у місто Глазов В’ятської губернії, потім у Березовські Починки, а далі у вишневолоцьку політичну тюрму. Пізніше письменник відчув на собі пронизливо нестерпний морок тобольської, томської та якутської в’язниць.
У 90-х роках ХІХ ст. письменник багато подорожує. Він відвідує Крим, Поволжя, Кавказ, Південний Урал. Закономірним наслідком мандрівок завжди ставали художні твори. Ще з юнацьких років В. Короленко мужнім серцем і розумом вирішив: куди б не занесла його зловісна доля, він з усіх сил невтомно, самовіддано працюватиме, і лише труд зможе додати йому наснаги і мужності, щоб вибороти кращу життєву долю, сповна відчути отой жаданий, довгоочікуваний ковток свободи. Адже пророчий афоризм "Людина створена для щастя, як птах для польоту" з його оповідання "Парадокс" супроводжував не лише автора на тернистих шляхах-дорогах, а й мільйони шукачів правди, однодумців і шанувальників його творчості.
Де б не жив Володимир Галактіонович, його завжди тягнуло до рідного краю. Він любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Глибокі й різнобічні зв’язки письменника з Україною, її самобутньою культурою - важливе явище в історії двох народів. Хоча він є російським письменником, але частину свого життя прожив в Україні, та й батько його був українцем. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царських властей українську культуру і мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників. Міцні узи дружби зв’язували його з Панасом Мирним, П. Грабовським, М. Коцюбинським. Тема України посідає значне місце в оповіданнях "Ліс шумить", "У поганому товаристві", "Без язика", повісті "Сліпий музикант" та багато інших справді класичних оповідань і повістей. [9; 148]
"Если вы подъезжаете к местечку с востока, вам, прежде всего, бросается в глаза тюрьма, лучшее архитектурное украшение города" [6; 3]
Ці слова прочитаємо на початку однієї з повістей Володимира Галактіоновича Короленка "Діти підземелля", і такий початок твору налаштовує читача на сприймання твору вцілому у сірих сумних тонах. Але у цих рядках можемо побачити той прийом, яким автор користуватиметься й далі у творі - прийом контрасту.
Що ж таке контраст? Контраст - особливо підкреслена протилежність між характерами людей, між предметами та явищами [11; 504]. Контраст допомагає підкреслити, виділити щось важливе, визначальне у висловленій думці чи зображені подій, людських характерів, предметів [1; 240].
То ж хіба не є контрастом те, що в’язниця описується автором як найкраща архітектурна споруда міста? Можливо хтось не погодиться з цією думкою, але наведемо наступні приклади.
Події, про які йдеться у творі, відбуваються в кінці 60-х - на початку 70-х років ХІХ ст. У повісті змальований Західний край Російської імперії з напівросійським, напівпольським населенням; звідси назва міста Княже-Вено, імена дійових осіб, такі слова, як "єзуїти", "чамарка" та ін. Це повість про дитячу дружбу, злиденне життя бідняків, дітей, які, не маючи свого куточка, змушені жити в могильному склепі. Сам період написання твору і місце подій є досить контрастним, адже в одному містечку зібрано дві культури: польська і українська, а час, про який йдеться, - час, коли одні багатіють, а інші стають ще біднішими.