Порівнянню першоджерела й перекладу може передувати підготовче читання оригіналу на уроці, яке широко використовується в перекладацькій практиці.
Зокрема письменник, перекладач С. Ковганюк зазначає, що підготовка до тлумачення тексту починається зі спеціального читання твору, байдуже скільки разів перекладач читав його раніше. Таке читання — своєрідне дослідження тексту, у процесі якого потрібно встановити стиль автора, його образну систему, "словесні примхи".
Отже, в перекладознавстві поняття підготовче читання оригіналу має важливе значення й використовується для окреслення кількох процесів: власне читання, аналізу оригіналу, встановлення перекладацьких труднощів. У шкільній практиці цей термін доцільно використовувати для назви виду читання, мета якого — визначення труднощів, з якими міг зіткнутися тлумач, перекладаючи твір. Така робота спонукатиме учнів не лише до поглиблення знання мови оригіналу й перекладу, а й усвідомленні майстерності перекладача.
Так, під час підготовчого читання уривка з оригіналу поеми О. Пушкіна "Євгеній Онєгін" (глава сьома, III) старшокласники звертають увагу на особливості функціонування в тексті слова луна:
У ночи много звезд прелестных,
Красавиц много на Москве,
Но ярче всех подруг небесных
Луна в воздушной синеве.
Но та, которую не смею
Тревожить лирою моєю,
Как величавая луна,
Средь жен и дев блестит одна.
Порівнюючи оригінал з перекладом М. Рильського, учні з'ясують, чому перекладач удався до заміни російського слова луна на словосполучення зірка ранкова, зоря рання.
Під час уроків та позакласних заходів учитель має можливість запропонувати учням порівняння оригіналу й перекладу на різних рівнях:
на рівні окремих елементів твору;
уривків текстів;
повних текстів;
варіантів перекладу.
Слід також використовувати різні види порівняння, описані в психолого-педагогічній літературі. Дбаючи про системність у роботі, потрібно визначити твори, у процесі вивчення яких доцільно використовувати елементи компаративного аналізу оригіналу та перекладу. Природно, що серед них найбільше буде поетичних творів По-перше, тому що вони дають можливість найяскравіше продемонструвати майстерність перекладача, По-друге, серед репрезентативних перекладів творів, що увійшли до шкільних програм, чимала кількість іншомовних версій поезії. Це можуть бути, наприклад, такі твори (за програмою 2001 р.);
Переклади
Г. В. Лонгфелло. "Пісня про ґайавату" (переклад О. Олеся); І. Крилов.
"Вовк та ягня", "Квартет" (переклади М. Терещенка).
Р. Бернс. "Джон Ячмінь "(переклади М. Лукаша, В. Мисика), Р. Л. Стівенсон. "Вересовий трунок" (переклад Є. Крижевича).
Г. Гейне. "Самотній кедр на стромині" (переклад Л. Первомайського),
С. Єсенін. "Відгомоніла золота діброва" (переклад В. Коломійця).
В. Шекспір. Гамлет" (монолог Гамлета,. переклади Л. Гребінки, Г.. Кочура), сонет 130 (переклади Д. Паламарчука, Д. Павличка); Дж. Байрон. "Хотів би жити знову горах..." (переклад Д. Паламарчука); О. Пушкін. "Євгеній Онєгін" (уривок, переклад М. Рильського).
О. Блок. "Весно, весно, без меж і без краю..." (переклад Г. Кочура);
Порівняння заголовків та епіграфів доцільне і тоді, коли вивчаються епічні та драматичні твори. Часом перекладач знаходить точний еквівалент назви твору, аби повністю зберегти авторський задум; в історії перекладу відомі й інші варіанти передачі тлумачем заголовка.
Часткове збереження заголовка.
Особливо цікавим розгляд цього варіанта є в тому випадку, коли на шляху перекладача трапляються багатозначні слова, які мають кілька варіантів перекладу. На підсумковому етапі вивчення епопеї Л. Толстого "Війна і мир" учням можна запропонувати поміркувати над смислом назви твору і, порівнявши заголовки оригіналу та перекладу О. Кундзіча, зробити висновок про труднощі, які постали перед перекладачем. Таке завдання сприятиме створенню проблемної ситуації, розв'язання якої потребує відповідей на низку запитань:
– В якому значенні слово мир використовується в романі Толстого?
– Як це слово перекладається українською мовою?
–Поміркуйте, чому перекладач зупинився на варіанті «Війна і
мир», а не «Війна і світ»?
Підсумовуючи роздуми учнів, учителю доцільно повідомити, що за часів Л.Толстого в російській мові існувало два слова: мир у значенні відсутність війни і мір — громада людей, народ. Сам письменник таємниче слово в назві твору писав по-різному: як з і, так і з и.
Далі доцільно звернути увагу учнів на те, що український варіант "Війни і миру" підготував дбайливий вітчизняний теоретик і практик перекладу О. Кундзіч.
Завчасно підготовлений учень може зачитати уривок зі статті О. Кундзіча
Аби допомогти учням зрозуміти перекладацьке рішення О. Кундзіча, слід націлити їх на роботу з російсько-українським словником. З його допомогою школярі встановлять, що в українській мові основні значення слова мир перекладаються не однією лексемою, а кількома: світ (окружение человека, внутренний мир); всесвіт (вселенная); громада, мир (сельская община); мир (отсутствие враждьі, войны, ссоры, соглашение); згода, злагода (согласие), замирення (прекращение войны).
Отже, зважаючи на особливості мов, під час перекладу неможливо цілком зберегти символічне значення заголовка твору. Вибір варіанта "Війна і мир" є найбільш вдалим, оскільки слово оригіналу мир в українській мові передається аналогічним відповідником тоді, коли йдеться саме про ті значення, які мали російські слова мир і мір у XIX ст.
Наведений приклад допоможе учням зрозуміти, що іноді повністю зберегти смислове навантаження заголовка неможливо через відмінності двох мовних систем.
Повна зміна заголовка
До такого варіанта передачі назви твору перекладачі вдаються з різних причин: коли висловлюють власний погляд на оригінал або коли намагаються його витлумачити, зробити доступнішим для читачів.
Під час вивчення роману Ф. Достоєвського можна розповісти учням, що в перекладі цього твору німецькою мовою його назва у різних перекладачів звучить по-різному: "Verbrechen und Stafe" ("Злочин і кара") та "Schuld und Suhne" ("Вина й спокута") — і запропонувати їм, порівнявши заголовки, зробити висновок про позиції перекладачів.
Щоб націлити учнів на врахування принципу диференційованого підходу до відтворення оригіналу, можна запропонувати їм таку пам'ятку:
Як порівнювати оригінал і переклад
1. Визначте художні особливості оригіналу. З'ясуйте, які елементи в ньому відіграють найважливішу роль.
2. Простежте, до яких змін удається перекладач (звертайте увагу на пропуски, заміни, нові елементи в перекладі).
3.Поміркуйте, чим можна пояснити зміни в тексті перекладу.
4. З'ясуйте характер втрат (основні чи другорядні елементи твору)
5.Зробіть висновок про близькість оригіналу й перекладу
Художня домінанта — провідний образ твору.
Наприклад, художньою домінантою "Циганського романсеро" Ф. Гарсіа Лорки є образ жінки — провісниці долі (в оригіналі позначається словом Іипа, яке в іспанській мові жіночого роду). Цю інформацію можна повідомити учням ще перед читанням твору і запропонувати їм віднайти перекладацьке рішення, завдяки якому вдається зберегти найголовніше в оригіналі — художній образ. У подальшому учні із зацікавленням перевірять свої передбачення, а водночас зрозуміють, чому в перекладі М. Лукаша іспанське слово Іипа (місяць) передається двома словами — царівна Місяцівна: Адже слово місяць в українських читачів аж ніяк не асоціювалося б із образом жінки.
Художня домінанта — граматична форма вірша
Яскравим прикладом такої художньої домінанти є вірш А. Фета "Шепот, робкое дыханье...". З метою звернення уваги десятикласників на специфіку цієї поезії можна запропонувати їм уривок зі статті Д. Благого "Граматика поезії (Про один вірш Фета)".
У словниковому його складі переважне місце посідають іменники (двадцять три із загальної кількості тридцяти шести слів; крім того, в ньому є ще сім прикметників, два прислівники та сполучник і, що повторяється чотири рази). Водночас зовсім відсутня друга головна частина мови — дієслово. Цьому відповідає і синтаксична будова вірша: за наявності п'ятнадцяти підметів немає жодного — знову-таки другого головного члена речення — присудка...
Після читання уривка зі статті доцільно запропонувати учням порівняння оригіналу згаданого вірша та його перекладу М. Рильським, що дасть можливість увиразнити майстерність перекладача, який зберіг бездієслівну форму вірша.
Художня домінанта — музичність
Одинадцятикласникам, які вивчають французьку мову, можна запропонувати порівняти звучання "Осінньої пісні" П. Верлена в оригіналі та в перекладі Г. Кочура, беручи до уваги такі запитання:
—Який настрій проймає обидва тексти?
—З твором якого виду мистецтва вони асоціюються?
—Завдяки яким художнім засобам звучить у них голос осені?
—Чи є обидва тексти яскравою ілюстрацією до верленівської формули ''Найперше — музика у слові"?
Важливо наголосити на тому, що переклад, як і оригінал, звернений до читача не зоровими, а звуковими можливостями слова. Саме завдяки звукопису і мелодійності в обох текстах відчувається меланхолійний настрій. Художні образи (протяжне ридання скрипок і дзвін годинника), створені поетом і передані перекладачем, справедливо називають звукообразами.
Підсумовуючи, слід ознайомити учнів з висловлюванням В. Радчука: "Вірність перекладу "Осінньої пісні" полягає не в дотриманні чіткої логіки, яку тут важко знайти ., а в передачі експресивної функції, яку виконує нагнітання співзвуч, тональний рух, мелодійне переплетіння сонантів, носових і чистих, довгих і коротких голосних, у втіленні верленівської формули De la musique avant toute chose, яку слід розуміти, знову ж таки, не абстрактно, а як вказівку.на те, що музичність повинна бути на першому місці в поетичній ієрархії і що така ієрархія існує" [12; 5].