ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Факультет філології, журналістики та перекладу
кафедра філології
КУРСОВА РОБОТА
Тема: Роль митця і мистецтва у житті суспільства (за драмами Лесі Українки)
Студентки ІІ курсу
заочної форми навчання факультету
філології, спеціальності
"Українська мова та література. Англійська мова"
групи УМАМ-08 ЗН
Кочерги Н.А.
Науковий керівник к.філол.н. Майборода Н.В.
Донецьк 2010
Зміст
Вступ
Розділ І. Ідея служіння митця народу як одна із провідних у творчості Лесі Українки
Розділ ІІ. Втілення проблеми взаємин митця і суспільства у драмі „У пущі”
2.1 Загострення конфлікту між митцем і суспільством у творі
2.2 Занепад хисту митця Річарда Айрона
2.3 Причини занепаду таланту Річарда Айрона
Висновки
Список використаної літератури
Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують їх по-своєму, з точки зору свого часу, його завдань і потреб, щоразу відкривають нові пласти закладених там думок, почуттів, проблем.
До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. Її творчість стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному поступі і водночас видатним явищем світової літератури, адже криє в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів добра і справедливості, сповнена гуманізму, свободи і братерства народів.
Ім'я поетеси овіяне особливою всенародною любов'ю. Сама постать Лесі Українки як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це булла людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.
Провідна тема творчості письменниці - роль мистецтва і місце митця в житті суспільства. Поет, художник, на думку поетеси, - це будитель душ, вартовий рідного краю, для якого слово - зброя.
Питання ролі митця у суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Дана курсова робота являє собою дослідження ролі мистецтва і місце митця у житті суспільства в текстах драматичних творів Лесі Українки.
У процесі роботи використовувалися матеріали з вітчизняних та закордонних бібліографічних джерел і тексти досліджуваних творів: "У пущі". "Оргія", "Орфеєве чудо".
Тема курсової роботи - роль митця і мистецтва у житті суспільства.
Актуальність курсової роботи полягає в тому, що на матеріалі драми Л. Українки "У пущі" досліджується питання впливу ролі митця, його гідності, служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі на суспільство.
Метою роботи є комплексний аналіз розкриття усієї складності, неоднозначності суспільної місії митця в суспільстві. Для виконання поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання: проблеми взаємин митця і суспільства; конфлікт між сторонами; наслідки конфлікту.
Проблеми сутності мистецтва, його зв’язків із дійсністю, особистості митця як творця духовних цінностей були актуальними для української літератури початку ХХ століття. Народжувалась модерна література, велися пошуки у методах, стилях, жанрах.
Леся Українка надавала зазначеним питанням великої ваги, на що неодноразово вказувала у своїй літературно-критичній та епістолярній спадщині. Вагомим чинником духовності постає у світо баченні й творчості письменниці особистість митця [20, 21]
Леся Українка належить до митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури. Її постійно хвилювала тема митець і суспільство.
В основу твору письменниці "У пущі" закладено концепцію митця нового типу, що відстоював право людини на прекрасне, її потяг до вищого, “надземного" ступеня краси, вільної від суспільно-практичних потреб; йдеться про протистояння митця і середовища, нове співвідношення і взаємодію мас і героя. Митець виступає провідною дійовою особою, що дає авторці можливість подати різні аспекти особистості, створити складні ситуації, розкрити конфлікти - зовнішні й внутрішні, показати вплив мистецтва на життя й навпаки. Проте, незважаючи на різноманітність ознак, при глибокому аналізі дій, вчинків, само - та інохарактеристик митців - дійових осіб драматургічних творів Лесі Українки спостерігається певний комплекс морально-етичних, ідеологічних, філософських рис характеру митця, що дає підстави вважати їх концептуальними, виділити тип митця [15, 156].
Драматичну поему "У пущі" Леся Українка присвятила глибоким роздумам про мистецтво, про становище й долю художника в антагоністичному суспільстві, про його місце та обов'язок у боротьбі проти реакції за вищі, світлі ідеали.
Дія драматичної поеми відбувається в XVII столітті, коли вже не християнство переслідували, а воно боролося зі своїми єресями, розколовшись на окремі течії, навіть секти, коли пуритани змушені були покинути Англію і заснувати свою общину в пущах Північної Америки.
Матеріалом для поеми Л. Українка обрала внутрішні суперечності у взаєминах і поглядах пуритан-переселенців з Англії до Північної Америки. Головний герой - скульптор Річард Айрон, трагічна постать, яка не знаходить відгуку на прагнення любові, правди, волі серед громади фарисеїв, сектантів, обмежених людей.
У світлі ідеї "мистецтва для мистецтва" новими смислами починає обростати тема призначення митця та ролі мистецтва. Однак кожен інтерпретує вибір митця по-своєму: від служіння музі чи відданості інтересам громади до звинувачення і відповідальності народу за смерть таланту, а також до переосмислення суті та вартості мистецтва як такого.
Для Лесі Українки творчий процес - це одержимість, фатум, бажання творити, якому ніщо не повинне стояти на перешкоді. Мотив протистояння митця і юрми стає наскрізним для Лесі Українки [15, 38].
Окреме місце в драматургії Лесі Українки посідає особистість митця, творця i примножувача культурно-духовних цінностей людства.
Визначальними рисами типу митця виступають сила таланту, відчуття й усвідомлення вiчностi мистецтва й краси в поєднанні з прагненням віддати талант служінню своєму народові, постійне намагання творити iстиннi духовнi цiнностi. За концепцією Лесі Українки, покликання митця - пiдносити до боротьби, праці й краси. Вона звертає увагу на взаємозв’язок митця із суспільством i народом.
Багаторічні роздуми письменниці над проблемою свободи творчості і мистецького покликання вилились у її драматичній поемі "У пущі".
У світлі ідеї "мистецтва для мистецтва" новими смислами починає обростати тема призначення митця та ролі мистецтва. Однак кожен інтерпретує вибір митця по-своєму: від служіння музі чи відданості інтересам громади до звинувачення загалу і відповідальності народу за смерть таланту, а також до переосмислення суті та вартості мистецтва як такого.
У листах до А. Кримського, І. Франка, брата Михайла, О. Кобилянської, М. Павлика, у статях „Малорусские писатели на Буковине”, „Заметки о новейшей польской литературе”, „Новейшая общественная драма”, у фрагменті „Європейська соціологічна драма в кінці ХІХ ст.” поетеса шукає, висловлює та обґрунтовує теоретичні засади нового мистецтва, виражає своє художнє credo. Яким ж було це credo? На думку О. Білецького, О. Бабишкіна, І. Журавської це був „неоромантизм з усією складністю, неординарністю і суперечливістю його зв’язку із визвольною боротьбою" [5,32].
Для Лесі Українки творчий процес - це одержимість, фатум, бажання творити, якому ніщо не повинне стояти на перешкоді. Мотив протистояння митця і юрми стає наскрізним для Лесі Українки в пізній ліриці, а також у творах "Оргія", "Орфеєве чудо", "У пущі", "Лісова пісня" та ін.
Драматичну поему "У пущі" Леся Українка, присвятила глибоким роздумам про мистецтво, про становище й долю художника в антагоністичному суспільстві, про його місце та обов'язок у боротьбі проти реакції за вищі, світлі ідеали. Вона створила образ, який постійно знаходиться в боротьбі між ірраціональним та раціональним. Це образ митця, це проблема визначення мистецтва як засобу служіння суспільству.
Матеріалом для поеми Леся Українка обрала внутрішні суперечності у взаєминах і поглядах пуритан - переселенців з Англії до Північної Америки. Головний герой - скульптор Річард Айрон, трагічна постать, яка не знаходить відгуку на прагнення любові, правди, волі серед громади фарисеїв, сектантів, обмежених людей, він утверджує власне творче кредо: "Pereat mundus, fiat ars" ("Хай згине світ, а хист хай буде"). Однак світ не гине, громада виганяє скульптора за непокору та небажання служити її потребам, і талант гине чи то від незатребуваності, чи то через відсутність тих, хто здатен оцінити його, а може, від приреченості. Така доля "скульптора серед пуритан". Леся Українка, власне, не дає відповіді на поставлені питання, вона розкриває внутрішні суперечності та сумніви, але не має жодного бажання виносити присуд. Ця недосказаність, відкритість твору і тепер інтригує читачів та критиків.
Коло особистісних характеристик творчої людини в її драматургічній спадщині є досить широким. У ряді творів (“У пущі”, “Оргія”, “Орфеєве чудо” та ін.) митець виступає провідною дійовою особою, що дає авторці можливість подати різні аспекти особистості, створити складні ситуації, розкрити конфлікти - зовнішні й внутрішні, показати вплив мистецтва на життя й навпаки. Проте, незважаючи на різноманітність ознак, при глибокому аналізі дій, вчинків, само - та інохарактеристик митців - дійових осіб драматичних творів Лесі Українки спостерігається певний комплекс морально-етичних, ідеологічних, філософських рис характеру митця, що дає підстави вважати їх концептуальними, виділити тип митця [8, 138-140].