Так само, як реальна предметність заповнює наш простір і формує світ, що визначає наші думки, вчинки та світоглядні орієнтири, предметний план художнього твору стає джерелом інформації про літературних героїв. Можемо говорити також про те, що предметність формує просторовий та часовий континууми художнього світу - в основі класичних дефініцій часу і простору лежить їх оречевлення: час розуміється як "порядок слідування одна за одною речей", а простір - як "порядок речей, що існують одночасно" [12, 38]
Отже, предмети стають декораціями, тлом дії, прикметами пори року чи вказівкою на час доби, знаками думок чи почуттів або знаками інших предметів.
Наприклад, у рядках поезії Л. Костенко
...Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви, і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях [6, 92]
предмет корів розсипана квасолька окреслює широчінь простору - відстань та перспективу, з якої череда корів виглядає жменькою квасолі. Через формування просторового плану за допомогою предметів старовини (праска, трельяж, карафа, годинники) у вірші "Старий годинникар" [6, 19] поетеса реалізує концепт Часу, а в поезії "Дзвенять у відрах крижані кружальця..." [6, 41] абстракція Самотність (покинутість, занедбаність) втілюється в образі стежки, по якій вже тільки сніг іде. З'ясувавши основні поняттєві складники аналізованої категорії та її функції у процесі сприйняття художнього твору, слід подати її дефініцію. Для Г. Клочека вихідним параметром визначення "художнього предмета" є його функціональність: "Предмети, що виконують важливу художньо-генерувальну функцію, можна назвати художніми предметами" [5, 91]. Учений розглядає художній предмет як особливий компонент художнього світу, що втілює авторську інтенцію і працює на "кінцевий результат" - генерування художньо-естетичної енергії.
Погляд О. Чудакова дещо ширший (скажімо, ліберальніший) - для нього предмет стає художнім, щойно вводиться автором у твір. Утім дослідник усе ж таки розрізняє ступені відмінності художнього предмета від емпіричного в різних письменників - митців "першого, другого і третього рядів" [17, 35]. Для нього художність предмета - це один із критеріїв художності твору та талановитості автора.
Можемо погодитися з обома вченими: безперечно, автор високомистецького твору невипадково вводить у текст ті чи ті предмети; у такому творі немає зайвих, "прохідних" предметів - кожен "працює" на певний результат - настрій, враження чи картину. Водночас рівень їх "художності" (якщо розуміти художність як образність, смислове та емоційне наповнення, гармонію змісту і форми тощо) може різнитися. Ця шкала - умовна, але все ж існує. З огляду на це, оптимальним вважаємо таке визначення категорії: Предмети (природні і рукотворні речі, елементи інтер'єру, деталі портрета чи пейзажу), котрі функціонують у художньому світі як носії інформації, емоції та художньої енергії, ми називаємо художніми предметами.
Насамкінець укажемо найбільш ефективні методи дослідження категорії. Для аналізу художньої предметності потрібен метод, який би давав змогу моделювати процес сприймання предмета й у такий спосіб виявляти й пояснювати процес генерування ним художньої енергії. На цю роль, як видається, найбільше підходить рецептивна поетика, котра поєднує в собі набутки різних методологічних доктрин та будується на засадах системного підходу. Крім цього, залучення семіотики та феноменології дозволить із максимальною точністю та послідовністю аналізувати різноманітні явища художнього тексту, з'ясовувати їх інтенційність, виокремлювати зв'язки між ними та вибудовувати їх у струнку логічну систему.
Література
1. Гинзбург Л. О лирике. - Ленинград, 1974. - 414 с.
2. Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. - Львів, 2004. - 352 с
3. Інгарден Р. Про пізнавання літературного твору// Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно- І критичної думки XX ст. — Львів, 2001. — С. 176-186.
4. Клочек Г. Художнє мислення письменника як формотворчий чинник // Енергія художнього слова. -Кіровоград, 2007. - С 63-64.
5. Клочек Г. Художній світ як категорійне поняття// Енергія художнього слова. — Кіровоград, 2007.-С 73-102.
6. Костенко А. Вибране. - К., 1989. - 559 с
7. Лихачев Д. Внутренний мир художественного произведения // Вопросы литературы. — 1968. - №8. -С. 74-87.
8. Лихачев Д. Достоевский в поисках реального и достоверного// Литература - реальность - литература. - Ленинград, 1981 - С. 53-72.
9. Лихачев Д. Поэтика древнерусской литературы // Избранные работы: В 3 т. - Ленинград, 1987. — Т. 1.-656 с.
10. Лихачев Д. Литература - реальность - литература. - Ленинград, 1984. - 215
11. Мак-Люен М. Галактика Гутенберга. Становлення людини друкованої книги. — К., 2001. - 464 с.
12. Нёт В. Текст как пространство // Критика и семиотика. - 2003. - Вып. 6. -С. 38-50.
13. Потебня О. Думка й мова // Слово, Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. - Львів, 2002. - С. 34-55.
14. Рейн Е. Поэзия и "вещный мир" // Вопросы литературы. - 2003. - № 3. - С.3-9.
15. Семенець О. Синергетика поетичного слова. - Кіровоград, 2004 - 338 с.
16. Тынянов Ю. Поэтика. История литературы. Кино. - М., 1977. - 574 с.