Ідким сміхом сатирик вскриває минуле та його представників у гуморесках на політичні теми («Спеціально дворянський», «У школі», «З царями нехарашо» тощо). В усмішках «Українізуємось» провідний мотив – відродження національної гідності народу. В них ставляться проблеми розвитку національної мови, культури, вільного й повного впровадження мови в державне користування, виховання освіченої особистості, причетної до художніх надбань народу.
У гуморесках «Зоре моя вечірняя...» та «У ніч під Новий рік» Вишня з неабиякою вигадливістю створив сюжети, які сатирично компрометували хибну практику опікування колгоспів чималим штатом уповноважених із району та роздування штатів в окремих колгоспах.
Внесок Остапа Вишні в розвиток української літератури вагомий, письменник був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру вкрай несприятливих. Визначальними особливостями його гумору були багатство відтінків і барв комічного, по-народному соковита мова, своєрідно діалогізований виклад дії, мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.
Критики здебільшого пов'язують майстерність письменника із «секретами» застосування в них лексичного гумору, адже мова його творів близька до народно-розмовної, з усіма її найрізноманітнішими особливостями, але автор усмішок — насамперед майстер відтворення комічної ситуації, комічного конфлікту, комічних зіткнень персонажів, комічного сюжету. Цими сюжетами, взятими з самого життя, злободенною тематикою, простотою і зрозумілістю широкому загалу Остап Вишня заслужив глибоке визнання й популярність у свого народу.
«Я – слуга народний! І я з того гордий, я з того щасливий!» - писав він у щоденнику, прохаючи у долі надати йому сил, уміння, талану, аби він зумів «...хоч що-небудь зробити таке, щоб народ... у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях... усміхнувся!»
Тобто, на закінчення, ми мушемо признати, що Остап Вишня був українським народним гумористом у повному розумінні цього слова: і темами, і сюжетами, і образами, і засобами комізму – в цьому причина його прижиттєвої популярності й посмертної невмирущості. Він, здається, єдиний з геніїв нашої літератури, який за життя не був удостоєний жодної офіційної відзнаки, навіть найскромнішої премії. Остап Вишня таки мав рацію, коли записав у щоденнику, що нема вищого гонорару, як веселий блиск в очах народу. Прикро, що народне око здатне випромінювати блиск і від непроханої сльози...
Письменник любив свою рідну землю і свій народ так сильно, що це відчуваєш у його творах навіть тоді, коли в них йдеться про речі, здавалося б, дуже віддалені від цього високого поняття. Бо він завжди жив радощами і бідами свого народу, прислуховувався до тривожного биття його неспокійного серця.
І Україна любить його незрадливою любов'ю. Цієї любові не потьмарили ні літературні злостивці, що істерично оголошували Вишню не багатством, а бідністю нашої літератури, ні поодинокі творчі невдачі великого сміхотворця, ні роки важких випробувань. Де воно, все те надумане, фальшиве, нерозумне?
Спливло в небуття. А ми, казав Остап Вишня, сміємося і будемо сміятися разом із своїм дотепним, талановитим народом!
Список використаних джерел
Бурляй Ю. Зброєю слова. – К., 1965.
Вишня Остап. Твори: В 7 т. – К.: Держвидав, 1963 - 1965.
Дзеверін І. Остап Вишня. – К., 1957..
Живий Остап Вишня // Збірка спогадів про письменника. – К., 1966.
Зуб І. Остап Вишня. – К., 1991.
Історія української літератури ХХ ст. – К., 1994.
Котко К. Червоний сміх. – К., 1961.
Лавриненко Ю. Остап Вишня. // Українське слово. Кн. 1. – К., 1994.
Несторенко П. Великий сміхотворець // Урядовий кур’єр. 1999.
Олійник С. Ми всі його любили // О. Вишня. Вибране. – К., 1981.
Про Остапа Вишню. – К., 1989.
Семенюк Г. Великий правдивий // Українська мова і література. 2000.
Цехов Ю. О. Вишня – відомий і невідомий // Українська мова і література.1989.
Цехов Ю. Остап Вишня. – К., 1989.
Посилання в тексті на літературу
[1] В. Блакитний, «Попередження». К. 1920.
[2] К.Г. Паустовский, «Время больших ожиданий», М. 1969.
[3] О. Білецький, «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року», К.1936.
[4] Там само.
[5] Там само.
[6] жур. «Нова генерація». 1930. № 2-4.
[7] «Критика чи прокурорський допит?». жур.«Червоний Шлях», 1928.
[8] «Розпеченим пером (3 нотаток на сторінках прочитаного)». жур. Вапліте. № 8. 1927.
[9] Там само.
[10] «Моя автобіографія». Харків, “Книгоспілка”, 1927.
[11] Там само.
[12] «Твори. Бібліогр. довідка В. Яременка». Українське слово: Хрестоматія. К., 2001.
[13] Там само.
[14] «Моя автобіографія». К.,1955.
[15] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Вальдшнеп» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[16] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Як варити і їсти суп із дикої качки» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[17] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Заець» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[18] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Каченятки плачуть» К., Держвидав, 1963 - 1965.
[19] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Дика коза» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[20] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. З крякухою на озері» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[21] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Лебідь» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[22] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Убийвовк» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[23] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Олекса Іванович» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[24] Там само.
[25] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Заець» – К., Держвидав, 1963 - 1965.
[26] Там само.
[27] Там само.
[28] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Як варити і їсти суп із дикої качки» – К., Держвидав, 1963 – 1965.
[29] Там само.
[30] Там само.
[31] Там само.
[32] Там само.
[33] Вишня Остап. «Твори» (7 т.): «Мисливські усмішки. Ведмідь» – К., Держвидав, 1963 – 1965.