Творчість Гофмана
ЗМІСТ
Вступ
ІІ. Образи в романі Гофмана “Життєва філософія кота Мурра” та засоби їх зображення
2.1. Образи “мурріани”.
2.2. Образи “ крейслеріани”.
Висновки
ВСТУП
Епоха великих суспільних потрясінь кінця XVIII–початку XIX ст. з’явилася одним з найбільш складних і суперечливих періодів розвитку німецької літератури. Це зумовлювалося своєрідними історичними обставинами, які склалися на той час у Німеччині. В Європі вже пройшла перша хвиля буржуазно-демократичних революцій, які покінчили з феодальним устроєм, а в Німеччині економічний і суспільний розвиток гальмувався пануванням дворянства і князів. Цим історичним обставинам відповідав і особливий ідеологічний розвиток. Німецькі мислителі, просвітителі, письменники дуже рідко піднімалися до революційних методів боротьби за здійснення важливих для народу питань і виявлялися політично консервативними, а той і прямо реакційними. Ці обставини зумовили складний зміст німецького романтизму, який виник у Німеччині наприкінці 90-х років XVIII сторіччя.
Повне неприйняття дійсності і разом з тим відсутність перспективи чи будь-яких опорних пунктів в ідеології минулого змусили ранніх романтиків шукати своїх, зовсім нових шляхів перебудови життя. Але вони не прагнули пов’язувати свої естетичні пошуки з потребами реального життя. Типовим для романтиків Німеччини виявилась орієнтація на середньовіччя, занурення в ідеалістичні абстракції. Невипадково в наші дні більша частина творів таких значних представників романтизму, як Новаліс, Тик, Арнім є лише надбанням історії.
Письменниками, творчість яких склала найбільш плодотворний і прогресивний струмінь в німецькому романтизмі з’явилися Шаміссо, молодий Гейне і Гофман. Оскільки, творчість Шаміссо виявилась дуже малою за обсягом, а творчість Гейне в цілому вже не належала до романтизму, Ернст Теодор Амадей Гофман є єдиним романтиком, ім’я якого вже у 19 ст. одержало світову відомість і продовжує зберігати її до наших днів.
Творчість Гофмана, яка відобразила усю глибину протиріч і тенденцій розвитку післяреволюційної епохи, вписала в історію розвитку німецької літератури особливу і неповторну главу. Але вершиною творчості письменника багатьма критиками й літературознавцями визнається його роман “Життєва філософія кота Мурра”
Основна мета нашого дослідження, на основі аналізу твору і вивчення літературознавчої літератури з цього питання – надати загальну характеристику роману Гофмана “Життєва філософія кота Мурра”, визначити його сюжетні, композиційні і стилістичні особливості.
І. СЮЖЕТНІ ТА КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ Е.Т.А. ГОФМАНА “ЖИТТЄВА ФІЛОСОФІЯ КОТА МУРРА”
Гофман почав писати роман “Життєва філософія кота Мурра”, якому судилося стати вершиною його творчості , у 1819 році. Перші дві частини були завершені у 1821 році. Третя частина, що заповідалась у післямові до другого тому, так і не побачила світу. Твір залишився незакінченим.
За задумом, роман був своєрідною спробою синтезу елементів сатиричної казки і епічної оповіді. Як зазначає Д. Наливайко, “тут знайшли розвиток характерні гофмановські теми й мотиви, особливості поетики і стилю, і водночас маємо в романі й дещо нове для творчості цього письменника”1. А.П. Шамрай пише, що Гофман тут по-новому інтерпретує основну тему, показуючи героя не лише у ролі спостерігача і критика світу філістерів, але й в ролі об’єкта для спостереження самого автора . “Кіт Мурр” є найбільш “реалістичний” твір Гофмана, в тому розумінні, що в ньому, за винятком деяких побічних епізодів, відсутня фантастика, тут обидва світи, філістерський і поетичний, зміщуються в одну, реально-життєву площину.
В цьому творі об’єднані два самостійних сюжети з двома героями (кіт Мурр і капельмейстер Крейслер). На перший погляд може здаватися, що така незвична побудова не потребує особливого тлумачення: протиставлення романтичного художника філістеру втілене тут у самій композиційній схемі. Роман є закономірним розвитком ідей “Крейслеріани” з “Фантастичних п’єс в манері Калло”, з одного боку і сатиричних казок Гофмана - з іншого. Саме як прийом контрасту і використання характерної для романтиків містифікації в сатиричних цілях розглядає цей роман більшість дослідників.
Проте, при такому тлумаченні зовсім не враховується, що тут дві сюжетні лінії знайшли втілення в двох по суті самостійних творах, причому, у двох творах різних за жанрами: викриття духовного зубожіння і самозадоволення обивателя подано у формі пародійної автобіографії, а розкриття внутрішнього світу музиканта – у формі біографії, яка представлена у романі лише фрагментарно.
Це різке протиставлення в романі “Життєва філософія кота Мурра” ефектно здійснюється композиційними засобами. У зв’язку з цим необхідно сказати, що композиція – це не тільки побудова твору, розміщення його компонентів, а й інтерпретація тематичного матеріалу. За допомогою композиції розставляються акценти, щось висувається на перший план, а щось залишається в тіні, встановлюється певна ієрархія цінностей.
Композиційний прийом, до якого вдався Гофман в романі, означений в його заголовку: “Життєва філософія кота Мурра, вкупі з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крайслера, які випадково вціліли в макулатурних листках”. А в зверненні до читачів “видавець” Гофман пояснює, як сталася ця “плутанина”: пишучи свій твір, кіт Мурр виривав листки з книги, яка лежала на столі його господаря, і “в простоті душевній використовував їх почасти для підкладки, почасти для просушки сторінок”, в типографії ж проявили недбалість і набрали цю суміш як один текст. Ось таким чином в одному творі примхливо переплелися “мурріана” й “крейслеріана”, а в результаті склалася не просто двопланова, а скоріше двоярусна композиція. Ці два яруси різні за своїм змістом, за генезою і стилем: “крейслеріана” тяжіє до високого трагедійного полюса, “мурріана” – до комедійно-пародійного. В сюжетному відношенні ці біографічні лінії цілком не залежні одна від одної, що дає змогу розглядати їх окремо, не випускаючи з уваги вищої єдності, яка органічно з’єднує обидві частини твору.
Гофман поділяє свій роман на два контрастні пласти – власне погляди кота Мурра і життєпис композитора Крейслера. Причому обидва пласти виділені письменником уже зовнішнім графічним шляхом: міркування кота позначені значком «m.f.f.» (Мурр продовжує), а історія композитора позначена знаком «Mak.Bl.» (Мак.а.- макулатурні аркуші). Цей зовнішній прийом потрібний Гофману для наочного підтвердження полярності двох головних тем роману. Внутрішня структура роману виявляється набагато більш складною.
Той факт, що Крейслер романтичний герой, діє у світі реальному, позбавленому фантастики, що в романі немає автономного ідеального світу, свідчить про затвердження нової якості романтизму1.
Дійсно, романтичний ідеал не виділений Гофманом у деяку окремо існуючу прекрасно-фантастичну країну Атлантиду і Джинністан. Ідеал тепер знаходиться у складних відносинах з дійсністю, та й він сам трохи переглянутий Гофманом. Це не тільки світ природи, мистецтва і високої людської духовності – явищ, у достатньому ступеню об'єктивно існуючих, але і принципово активна позиція особистості, ствердження необхідності втручання героя у світ зла.
План фантастичний у романі трохи несподіваний, оскільки він віднесений тут тільки до філістерської дійсності, що раніше подавалася Гофманом переважно у плані реальному. Втіленням філістерства в романі стає кіт-філософ і вся звіряча компанія. Цікаво, що всі «повсякденні» персонажі роману які вхожі в «мурровський» пласт оповідання, так чи інакше співвідносяться із «звірячим царством» обивателів, тим самим висвітлюючи, піднімаючи за контрастом із собою, до ідеалу героїв музично-поетичного складу, таких, як Крейслер і Юлія. Існуючи у світі реальному, ці герої, у такий спосіб знаходяться з ним у складних відносинах і в той же час залишаються носіями далекого від повсякденного філістерського світу ідеалу.
Таким чином, саме сполучення – біографії романтичного художника і автобіографії філістера, спрощуючи ідеї виховного роману ранніх романтиків, - ми знаходимо у Гофмана. Співвідношення двох різних жанрів у межах одного твору слугує для Гофмана тим художнім прийомом, за допомогою якого він включає в роман філософську проблематику.
2.1 Образи “мурріани”
Для зображення світу філістерів Гофман використовує, як найбільш адекватну форму – форму комедійно-пародійну, що йде від тваринного епосу. Якщо абстрагуватись від тієї обставини, що героєм тут є кіт, то ми не знайдемо якогось свідомого порушення правдоподібності: в реалістичній і хронологічній послідовності провадиться тут розповідь про дитинство, юність і змужніння героя – навчання, поетичні спроби, перше кохання, одруження, зрада жінки, розчарування в житті, залучення до кола брудершафтів, вільне студентське життя, дуель із суперником, спроби потрапити до вищого кола, нові любовні розчарування і нарешті розрив з безладним життям і повернення до мирних занять науками і мистецтвами.
Це типова історія молодої буржуазної людини, яка так часто зображувалася в повчальних романах XVIII ст. Але річ саме в тому, що замість молодого буржуазного чоловіка героєм книги Гофмана стає кіт. І ця обставина вже сама по собі свідчить про той сатиричний зміст, який вклав письменник в образ Мурра. Ця їдка пародія, як визначає дослідник творчості Гофмана А.П. Шамрай,- “посилюється ще й тим, що вона витримана у формі пародії на чуттєві романи XVIII ст. Незвичайна стилістична “рівність”, “пластичність” історії життя Мурра є ще одним свідченням навмисної пародійності цього образу”.