Під час мандрувань, наскільки б складною не була ситуація, Синдбаду завжди «випадково» трапляються правовірні мусульмани, готові допомогти.
Однак, коли нагода сприяє Синдбаду, він вміє нею скористатися. Так, напоївши вином шейха моря, він вдало позбувається цього лиходія і вміло уникає інших небезпек, що йому загрожують.
«І старий одного разу побачив, як я пив і спитав: «Що це?» і я відповів: «Це чудодійний напій, що зміцнює серце і забавляє розум…» … І коли я зрозумів, що він сп’янів і втратив свідомість, я простягнув руку до його ніг… і скинув його на землю..» [9; 217].
Таким чином, автор представляє учасників торгівлі із заморськими країнами людьми щедрими, великодушними, гостинними і чесними, всіх їх об’єднує професійне братство і готовність до взаємної допомоги.
З великою симпатією ставляться до Синдбада-мореплавця мешканці далеких островів, які проявляють до нього безкорисну великодушність, допомагають набути навички в нових, незнайомих йому заняттях. Невгамовний Синдбад зазнає однієї пригоди за іншою, пригод першої подорожі вистачило б декому на все життя, але Синдбад знову і знову відпускається у мандри.
Частина ІІ. Типологічна подібність образів Одіссея і Синдбада-
мореплавця
Окремі мотиви «Казки про Синдбада-мореплавця» і типологія образу головного героя в деякій мірі співзвучні поемі Гомера «Одіссея».
Форма розповіді Синдбада-мореплавця нагадує розповідь Одіссея: щоб розпочати, потрібна початкова точка, якою у «Казці про Синдбада-мореплавця» стає зустріч бідняка Синдбада з Синдбадом-мореплавцем у його домі, де останній за столом сім ночей підряд розповідає про свої подорожі та пригоди. Одіссей так само зустрічається з царем Алкіноєм і розповідає про свої поневіряння, які умовно можна поділити на дев’ять пригод.
Перша пригода Одіссея – у лотофагів. Буря віднесла кораблі з-під Трої на далекий південь, де росте лотос, покуштувавши якого людина забуває про все і не хоче в житті нічого, крім лотоса. Ця пригода дуже схожа на одну з мандрівок Синдбада-мореплавця, коли його супутники, скуштувавши їжу, втратили розум.
П’ята пригода Одіссея – чарівниця Кірка, цариця Заходу, піднесла посланцям Одіссея вина, меду, сиру і борошна з отруйним зіллям і, поївши цих страв, вони перетворилися на свиней, і Богиня загнала їх у хлів. Врятувався лише один з них і перелякано розповів про це Одіссею, який ні на що не сподіваючись, але й не вагаючись, узяв сук і пішов на допомогу товаришам. Але Гермес, вісник богів, дав йому божу рослину і чари не подіяли на Одіссея. Погрожуючи мечем, він змусив чарівницю дати велику клятву, що вона не задумуватиме проти нього ніякого підступу.
Цікаво, що у «Казці про Синдбада-мореплавця» виникла та сама ситуація: товариші головного героя набули вигляду тварин, і злі чаклуни повинні були їх відгодувати і з’їсти. Сам же Синдбад уцілів, бо не поїв чарівного зілля. Як відмічає І.М.Фільштинський, «подібні пригоди проникли в «Казку про Синдбада-мореплавця», можливо, із «Одіссеї», яка була відома арабам завдяки сірійському перекладу.» [18; 555].
Герої Одіссей і Синдбад-мореплавець – люди сміливі й рішучі. Преш, ніж підкорити природу, вгамувати море і опанувати морські шляхи, Одіссей сміливо відправляється у небезпечну дорогу. Він населяє її своїми мріями і надіями не менше, ніж страхами. Він уявляє і в деякій мірі відтворює природу, сповнену чудес, які людині, можливо, доведеться у майбутньому відкривати та винаходити.
Саме ця здатність у думці уявити собі майбутнє є однією з рис Синдбада-мореплавця. Синдбад – не лише купець, а й цікава сильна людина, котра прагне побачити інші країни. Він любить море і пригоди. Незважаючи на всі перешкоди, що зустрічаються Синдбаду під час його подорожей, він завжди бореться за життя і завжди перемагає.
Обережність, холоднокровність, розважливість – головна зброя комерсанта. Ці властивості розуму ніколи не покидають Одіссея і Синдбада. Вони врятовують Одіссея на острові Цірцеї, і на острові Каліпсо, вони допомагають йому пройти між Сціллою і Харибдою з найменшими жертвами. Одіссей розраховує завжди, навіть тоді, коли найхолодніший розум міг би втратити свій спокій і поступився б нерозумному поривові серця. Цей меткий розум спрямований головне на досягнення практичних цілей. Одіссей – практик, насамперед. Навіть при зворушливому побаченні з рідною Ітакою, він не забуває потурбуватися про скарби, одержані від Алкінея в дар, сховати їх у надійному місці. Але цей меткий розум – не лише практичний розум. І в ньому багато безкорисливої і, навіть, самовідданої цікавості й допитливості, у нього багато любові до знання, поривання до невідомих країн і людей. Море, що порізало береги Греції і викликало серед її населення пожвавлену колонізаторську й торговельну діяльність, пробудило не лише практичний дух, спритності: воно призвело до розширення кругозору.
О, скільки жадібної допитливості вченого туриста виявляв Одіссей у країні циклопів! Що тягне його в цей край з грандіозними спорудами, з чорноголовими дубами та соснами? Напевно і тут переважну роль відіграє інстинкт комерсанта, прагнення зав’язати відносини з новими людьми. Так само і Синдбад, як типовий багдадський купець, проявляє риси комерсанта – холоднокровність і розважливість, навіть тоді, коли йому загрожує небезпека.
Сплав хитрощів і розуму – надійний помічник мандрівника. Хитрість і дотепність допомагають Одіссею уникнути смерті в епізоді з сиренами, і в печері кіклопа Поліфема, якого тричі обдурив: перший раз, коли назвався іменем Ніхто, другий – коли разом із товаришами розпеченим у вогні кілком позбавив кіклопа єдиного ока, і третій – коли зумів вивести своїх товаришів із печери людожера.
Будь-яка хитрість Синдбада-мореплавця – це теж найпростіше і витончене розв’язання задачі: рішення, яке цілком задовольняє розум. Синдбад хитрісно позбувається лиходія, напоївши його вином. Хитрість, яка поєднується з життєвою мудрістю, - одна з визначених його якостей.
Така ідеалізація хитрості на той час не була чимось незвичайним. Адже в умовах колонізації вміння обходити і уникати небезпеки завдяки винахідливості й кмітливості було життєвою необхідністю.
У поемі «Одіссея» так само, як і в «Казці про Синдбада-мореплавця» тема мандрів героїв розкривається на основі казково-фантастичного матеріалу. Фантастичні історії в «Казці про Синдбада-мореплавця» майорять розповідями про птицю Рухх, про гігантську рибу-острів, величезних змій, драконів, літаючих людей. До казкових елементів «Одіссеї» можна віднести такі епізоди, як Одіссей у кіклопа Поліфема, Одіссей і сирени ат інші.
Думка про батьківщину – важлива риса, якою наділені герої Одіссея і Синдбада-мореплавця. Хоч як захоплені відважні мореплавці чудесами чужих країн, вони завжди мріють повернутися додому. Їхня історія – це докладна повість бурхливої долі мореплавця.
Отже, найпомітніші типологічні подібності в поемі Гомера «Одіссей» і в арабській «Казці про Синдбада-мореплавця» спостерігаються у змалюванні головного героя. Одіссей і Синдбад є одними із найцікавіших персонажів казково-фантастичного епосу. Вони – сміливі мандрівники, досвідчені мореплавці; розумні, шляхетні, хоробрі й кмітливі герої.
Висновки
Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що з тих часів, як людям став відомим герой на ім’я Одіссей, а пізніше ще один на ім’я Синдбад-мореплавець – слово «одіссея» набуло загального значення і стало означати довгі й далекі мандри. Ще з часів Гомера «одіссея» сприяло художньому дослідженню людської природи, можливостей особистості, її поведінки, її моральних якостей за надзвичайних обставин.
Образи Одіссея та Синдбада-мореплавця оточені фантастичними розповідями мореплавців і мандрують по казкових країнах, де їх на кожному кроці підстерігають вигадані небезпеки: в народному уявленні вони ще більше збільшують справжнє.
Вічна проблема «людина і море» створює такі взаємовідносини, які невловимі, і їх неможливо виразити ніякими засобами. Самі мандрівники – це легенда, повна протиріч. Плавання у відкритому морі можна порівняти з навколосвітньою мандрівкою навколо себе. Знаходитися у відкритому морі – значить створити особливий світ, який належить тільки тобі одному. І оскільки ти з ним в центрі світу, який тебе оточує з усіх боків і наче розчиняє у самому собі, то ти належиш і йому! Весь обрій, все необмежене водяне коло перевтілюється у гігантське дзеркало з води і ідей. В цьому дзеркалі відбивається не лише навколишній світ, але й сама людина. В ньому мандрівець бачить самого себе таким, яким він є насправді, без прикрас. Така подорож в глибині власної душі потребує переборення самого себе і нерідко стає вельми цікавим і захоплюючим.
Поема «Одіссея» і «Казка про Синдбада-мореплавця» - найпопулярніші творіння для моряків. В особі їх героїв Одіссея і Синдбада – вони поринають в цілі народи, відважні й допитливі, на завоювання безмежних морських просторів. Так, народний казково-фантастичний епос завжди пов'язаний з дією: він з неї виходить і її спрямовує, він її зміцнює і оновлює.