Україна! Це той бог, до якого доростає душа (стр. 1 из 2)

…

Мета: навчити одинадцятикласників характеризувати один із найяскравіших етапів літературного процесу XX століття в контексті суспільного розвитку, а також визначати соціальні, психологічні витоки національно-визвольного руху 60-х років і місце письменників у цьому русі; засобами художнього слова виховувати патріотичні почуття, формувати високі ідеали.

Тип уроку: урок-занурення.

Обладнання: таблиця "Причини приєднання опозиційного руху", схема "Напрями опозиційного руху в Україні", фото митців-шістдесятників, збірки поезій, малюнки А. Горської, тлумачний словник ("дисидент", "кредо"), таблиця "Кредо митця", "Реквієм" Моцарта, пісні Володимира Івасюка, вишиті рушники, калина, свічка, магнітна дошка, символіка (голуби, гвоздики, червоні та чорні.

ХІД УРОКУ.

І. Оргмомент

ІІ. Вступна частина

Рік за роком поволі спливає,

Кожен з них історію складає…

Цими - рядками: я хочу розпочати сьогоднішній урок - урок історичної правди на тему Україна!

Це той Бог, до якого: доростає душа..."

Спинімося, затамуймо подих. Чуєте, як дихає історія, як вкарбовується в наші серця її голос.

Варто лише підняти завісу, і нам відкриється…

Ні! Не бунт і повстання, не революція, а Людина.

Ми повинні бачити в історії - Людину, найтонший порух її душі, який став призвідцем великої звитяги або великої трагедії

Багатостраждальна історія в українського народу. Як же у ній вижити, вистояти, розквітнути віками гнаний, плюндрований зраджуваний народ, які духовні сили живили його? Про це в сьогодні, і піде мова на уроці.

В Біблії сказано: "Спочатку було Слово". А тому хочу, щоб не презирство і зневага стали вашою зброєю, а буква закону юриста, пристрасть поета, мудрість філософа.

Глибоке розуміння епохи - один із важливих моментів усвідомлення історії. Отже пригадаймо культурно-політичний процес в Україні 60-х років. XX ст. Слово надається "історикам".

"Історики" (метод "Карусель")

Ваше завдання: подати інформацію про причини появи течії "шістдесятництва" в Україні.

III. Основна частина

1. Виступи учнів

1-учень.60-ті роки в СРСР називають "хрущовською відлигою ". Це був період. правлінця М. Хрущова, який прийшов влади після смерті Сталіна. Перша половина 60-х років була, позначена помітним, хоч і нетривалим розквітом духовного життя в Україні та економічною кризою.

(Хрущовська відлига, економічна криза)

2-й учень. На XX з'їзді КПРС (1956) було засуджено "культ особи" Й. Сталіна і проголошено курс на десталінізацію, в цей же період ліквідовано Концтабори.

Після довгих років сталінського терору пролунали перші сміливі голоси, Серед яких - більшість письменницькі.

(Засудження "культу" особи" Й. Сталіна)

З-й учень. Крім культурного життя, митці вирішували чи мало політичних проблем. Їхня творчість, громадська діяльність сприяли пробудженню національної свідомості народу, розквіту українського мистецтва.

Отже, радянська національна доктрина та ідея утворення без національної радянської спільноти зазнала кризи.

(Криза радянської національної доктрини та ідеї утворені "безнаціональної радянської людини")

4-й учень. З 2-ї полонини 60-х рр. у житті країни відбулися зміни у суспільно-політичній сфері.

З приходом до влади Л. Брежнєва ситуація значно погіршилась. Розпочався згубний період застою, переслідування всіх чиї погляди та переконання не збігалися з офіційними канонами. Їм чіпляли ярлики "націоналістів", "дисидентів". Їх заарештовували, кидали до в’язниць і таборів.

(Суспільно-політична криза, тобто період застою)

Підсумок, підбиває, командир групи "Істориків"

Вчитель. Отже в Україні набирає обертів опозиційний рух, діяльність якого ми з вами і розглянемо. Слово надається "літературознавцям".

1-учень. Щоб протистояти переслідуванням, кращі представники інтелігенції утворили Клуб творчої молоді у Києві. До нього входили художники А. Горська та Панас Заливаха, літературознавці і письменники І. Дзюба, Михайлина Коцюбинська, І. Світличний, Є. Сверстюк, режисер Лесь Танюк. Вони протестували проти гонінь, арештів національної інтелігенції. І самі ж першими зазнали переслідувань.

2-й учень. (лекція за схемою).

Схема.

Напрями опозиційного руху в Україні

Рух підписантів

Активні масові акції

"Самвидав"

Пошукові роботи жертв сталінських репресій

Солідарність з нац. - визвол. рухами інших народів

2. Коментар до схеми.

Одним з напрямів опозиційного руху в Україні був "Рух підпис антів".

У листопаді 1965 р. діячі науки і культури написали листа до уряду, захищаючи покараних за акцію протесту в кінотеатрі "Україна" під час презентації кінострічки С. Параджанова "тіні забутих предків".

1968 р. молодь із Дніпропетровська пише листа на захист О. Гончара та його роману "Собор". Влада відповіла підписантам репресіями, виключеннями з партії, звільненнями з роботи.

Другим напрямком національно-визвольного руху був "САМВИДАВ" - підготовка статей, книг, все, що викривали політику-властей. Таким був журнал "Український вісник" (1970). Світ побачили шість номерів.

Діяльність у "самвидаві" була небезпечною і переслідувалася владою. Дисидендів-авторів заарештовувала і утримували у "психушках". Самвидав мав обмежений вплив на людей, бо поширювався серед вузького кола інтелігенції.

Наприкінці 60-х р. дисидентський рух перейшов до активних масових дій - політичних акцій.

22 травня 1967р., під час Шевченківських днів, була влаштована демонстрація біля пам'ятника Кобзарю, яку розігнала міліція.

Крім названих напрямів опозиційного руху можна назвати пошукові роботи жертв сталінських репресій та солідарність з національно-визвольними рухами інших народів.

Підсумок учня за схемою.

З-й учень. Українське культурно-національне піднесення в викликало гнів у високих посадовців. Почалися репресії, фабрикації політичних справ на письменників, учених, художників.

Вчитель. Пам'ятати минуле заради майбутнього - наш священний обов'язок. Слово, надається пошуковим групам "літературознавців". Основним вашим завданням на даному етапі уроку є визначення життєвого і творчого креда митця.

Тож вирушаймо в путь болю і страждань, у 60 роки.

Помолимось за тих, що у розлуці

Помруть, відірвані від рідних хат;

Помолимось за тих, що у розлуці

Вночі гризуть залізні штаби ґрат,

Що душать жаль у невимовній муці,

За тих, кого веде на страту кат.

3а цими, Господи, в небесній тверді

Простри свої долоні милосердні.

1-й учень. Його поетичний світ широкий, багатий і навдивовижу цікавий. Мінливий і неповторний світ. Світ радісний, сповнений тривог, печалей і відкриттів. Неможливо відділити поезію Симоненка від його життя, бо вона - це віхи його життя, те, чим жив сам поет.

Я хочу буть несамовитим,

Я хочу в полум'ї згоріть,

Щоб не жаліти за прожитим,

Димком на світі не чадіть, -

писав В. Симоненко.

2-й учень. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка боялась мислячих людей. Поет дуже вимогливо ставився до власної творчості.

Я хочу правді бути вічним другом

І ворогом одвічним злу.

3-й учень. "Тиша і грім" - єдина прижиттєва збірка Симоненка. Він увійшов у літературу молодим поетом, який став символом правдивості, незрадливої і самовідданої любові до України.

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім'ям вмираю

І в твоєму імені живу.

4-й учень. Поет займався пошуком місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Разом з іншими членами клубу вимагав оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх у національні місця пам'яті і скорботи.

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать, можна повторять,

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не налають, не горять.

5-й учень. Полум'яна поезія Симоненка весь час будила сумління. За народним уявленням, мати і Батьківщина - поняття тотожні, тому зрада їй вважалася непростимим гріхом:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

6-й учень. У Симоненкових поезіях звучить мотив цінності людського життя, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу:

Ми не безліч стандартних "Я",

А безліч всесвітів різних,

стверджує поет.

Він закликає всіх нас не забувати, що ніхто і ніколи не повторить нашого існування на землі

Ти знаєш, що ти - людина,

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя - єдина

Мука твоя - єдина

Очі твої - одні.

Творчість Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як сказав О. Гончар, "... для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна".

Кажуть, болі минають з часом,

Перемелеться, пройде все,

Та сумують за ними Черкаси

І Славутич печаль несе.

Як любив він Україну,

Палко вірив їй без меж.

Батьківщину не вибереш, сину,

І за гроші не купиш теж.

Там, за обрієм, сонце колесом