Концепція Андрогіну, у якій реалізується розуміння Любові як трансцендування, пошуку суб’єкта (М.Бердяєв, Е.Фромм), наявна в творах Г.Пагутяк („Записки Білого Пташка”), С.Майданської („Землетрус”). У прозі О.Забужко, С.Йовенко, Н.Конотопець, Н.Околітенко, Ю.Шевчук варіативно представлена модель еротичних стосунків, яка інтерпретується відповідно до екзистенціалістської концепції Ж.-П.Сартра.
Осмислення феномену смерті в прозі українських письменниць відбувається в кількох аспектах: 1) художня рефлексія з приводу апофатизму смерті в сучасному суспільстві (проза С.Йовенко, М.Матіос, Н.Околітенко); 2) синкретизм життя-смерті (у творах О.Забужко, Н.Конотопець, С.Майданської, М.Матіос, Г.Пагутяк); 3) християнське та екзистенціалістське розуміння смерті як буттєвої можливості. Художня концепція феномену Смерті в творчості М.Матіос синтезує концепти різних моделей: ставлення до смерті і мерців у ситуації сьогодення (акцент на категорії страху в зображенні лікарняного вмирання), усвідомлення і переживання власної кінцевості як спроба іммортологізації, моделювання потойбічного світу, аксіологія смерті. Танатологічний контекст естетичного дослідження смерті має різні відтінки: релігійний, психологічний, філософський, міфологічний (ритуальний). М.Матіос відтворює дві стадії сприйняття смертності: аутоскопічну – те, що душа відчуває після відокремлення од тіла, трансцендентальну – сприйняття душі, яка вже відійшла в інший світ. Зображення рефлексій потойбічної душі підсилюється системою кодів – орнітологічного, вегетативного, анімалістичного. Смерть як об’єктивний факт у прозі Н.Околітенко вражає своєю абсурдністю, парадоксальністю, жорстокістю. Фізіологізм, тривіальність умов і причин, при яких вона відбувається, свідчить про людську неповагу й профанацію ідеї вмирання в соціумі. Іван Лошак безглуздо загинув унаслідок байдужості близьких родичів – брата і племінника, разом із якими брав участь у нічній крадіжці („Осінні проводи”). Фотограф Іщенко помер у лікарні після нещасного випадку на виробництві (наслідок бюрократії). Місцевий п’яниця й хуліган Василь Орищенко на прізвисько Жаба, втрачаючи віру в можливість існування радості, якій передували судові митарства, зникає за невідомих обставин. Бажанням вирахувати смерть із простору життя продиктовані прагнення другорядних персонажів (батька Жаби) позбутися мертвого тіла, яке приносять до нього додому на похорон.Така інтерпретація зміщення ціннісних акцентів у сприйнятті смерті масовою людиною вписується в морально-етичну парадиґму творів Н.Околітенко, на основі якої художньо досліджуються принципи існування в суспільстві споживання. Міфопоетичні структури формують потенціал сюжетотворення прози О.Забужко, С.Майданської. Найцікавіша в цьому плані повість „Провідна неділя” С.Майданської, у сюжетних ситуаціях і мотивах якої синтезуються різні парадиґми феномену смерті (міфологічна (міфологема Воскресіння), соціальна зокрема). Делію, головну героїню повісті, викинула з вікна вагона мати з надією врятувати маленьку дитину від смерті на довгому шляху в Сибір: із небуття матері, яка помирає в дорозі, виникає буття Делії (давній факт біографій героїв асоціюється письменницею з садінням рослини, процес якої актуалізує архетипну структуру вмирання-народження).
У висновках дисертації представлені основні результати роботи. Індивідуально-авторські картини світу досліджуваних авторів виявляють типологічну схожість передусім у тенденції пошуку аксіологічних координат, у межах яких можливе винайдення певних констант, які б протидіяли всезагальному хаосу в ситуації помежів’я віків. Історична закономірність розвитку української літератури в межах „патріархального” дискурсу виступила передумовою формування стереотипів, які відображають андроцентричний погляд на світ, проте трансформація сучасної світоглядної парадиґми, процеси демократизації, зростання особистісного самоусвідомлення і ґендерна самоідентифікація людини наприкінці ХХ століття сприяють формуванню альтернативної світоглядної парадигми, яка закономірно відбивається в художній картині світу в творах, написаних жінками. Різнотипні світоглядні моделі реалізуються в стилістичній системі української жіночої прози кінця ХХ століття. Екзистенціалістська модель виявляється через екзистенціали вибору, самотності, категорії Іншого, детермінуючи онтологізацію художньої дійсності. Своєрідним провідником цієї філософської схеми є творчість О.Забужко. У творах Н.Конотопець, Н.Околітенко така модель реалізується через реалістичну оповідну структуру з імпліцитним екзистенційним планом вираження. Своєрідна контамінація віталістичної концепції та ідеалізму наявна в творчості С.Майданської. Містицизм як провідна світоглядна модель реалізується в стильових інваріантах прози Л.Демської і Г.Пагутяк. Релігійний світогляд (завдяки наявності есхатології) дозволяє співвідносити історичні події з кінцевим катарсисом, який скасовує недосконалість земного. Таке розуміння історії властиве для творів Г.Гордасевич, Н.Конотопець, М.Ломонос, М.Матіос, Г.Пагутяк.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Курилова Ю. Рецепція мотиву братовбивства у творах О.Забужко “Книга буття. Глава четверта” і “Казка про калинову сопілку” // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. – Вип.10. – Київ – Одеса: Твім-інтер, 2002. – С.184 – 188.
2. Курилова Ю. Семіосфера смерті у творах М.Матіос // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки. – 2002. – № 3. – С.83 – 89.
3. Курилова Ю. “Художнє осмислення категорій “творець” і “творчість” у сучасній українській жіночій прозі (на матеріалі творів Г.Пагутяк і О.Забужко)”// Актуальні проблеми літературознавства. – Т.12: Зб. наук. праць / Наук. ред. проф. Н.І.Заверталюк. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2002. – С. 31 – 36.
4. Курилова Ю. “Комплекс Летючого Голландця і архетип дому як категорії буття героя (на матеріалі сучасної української жіночої прози)” // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. Вип. 4. – К.: Інститут літератури ім Т.Г. Шевченка НАН України, 2003. – С.198 – 201.
5. Кушнерюк Ю. Феномен любові в художній парадиґмі сучасної української жіночої прози // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 18. – Ч.2: Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А.В.Козлов та ін.. – К.: Акцент, 2004. - С. 567 – 573.
6. Кушнерюк Ю. Модель національного буття в повісті М.Ломонос „Одкровення Вельзевула козачій дочці, Христом миропомазаній” // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. – Вип. 22. – Ч.2 / Редкол.: А.В. Козлов та ін.. – К.: Акцент, 2005. – С.371 – 379.
7. Кушнерюк Ю. Досвід відчуття часу в художньо-філософській парадиґмі сучасної української жіночої прози // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Редкол.: В.О.Соболь (відп. ред) та ін. – К. –Ніжин: Тов „Вид-во „Аспект-Поліграф”, 2006. – Вип. ХІ: Лінгвістика і літературознавство. Частина ІІ. – С.474 – 480.
8. Кушнерюк Ю. Проблема зв’язку поколінь у повісті Н.Конотопець „На останнім стопню” // Нова філологія: Зб. наук. праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – Вип. 25. – С. 179 – 184.
9. Кушнерюк Ю. Модель національного буття в повісті Г.Гордасевич „Ноїв ковчег” // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту): Зб наук. праць. – Вип 5. – Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2006. – С.131 – 137.
10. Кушнерюк Ю. Національний дискурс роману „Діти Ніоби” С.Майданської // Вісник Запорізького національного університету: Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗНУ, 2007. – С. 109 – 117.
Анотація
Кушнерюк Ю.Р. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2008.
Робота присвячена аналізу впливу провідної світоглядної моделі на формування художньої картини світу, інтерпретації ролі світоглядних компонентів у процесі формування домінант художнього стилю в українській жіночій прозі кінця ХХ століття. Дослідження типологічних паралелей у творах Г.Гордасевич, Л.Демської, О.Забужко, С.Йовенко, Н.Конотопець, М.Ломонос, М.Матіос, С.Майданської, Н.Околітенко, Г.Пагутяк, Ю.Шевчук дозволили виокремити й диференціювати специфічні риси жіночого погляду на світ і людину. Залучення філософського дискурсу конкретизує високий рівень самоусвідомлення жіночої прози. Особливості формування альтернативної картини світу простежуються на рівні макро- і мікропоетики текстів. Основна увага зосереджується на особливостях моделювання ідентичності героя, рецепції часопросторових та аксіологічних концептів.
Ключові слова: жіноча проза, світоглядна модель, стиль, аксіологічний концепт, бінарна опозиція, ідентичність, метафора, містицизм, екзистенціалізм.
Аннотация
Кушнерюк Ю.Р. Украинская женская проза конца ХХ столетия: мировоззренческие модели и особенности художественного стиля. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Днепропетровский национальный университет. – Днепропетровск, 2008.
В работе исследуется влияние мировоззренческой модели на формирование художественной картины мира, интерпретации роли мировоззренческих компонентов в процессе формирования доминант художественного стиля в украинской женской прозе конца ХХ столетия.
Объектом анализа выступают рассказы, повести и романы Г.Гордасевич, Л.Демской, О.Забужко, С.Йовенко, Н.Конотопец, М.Ломонос, М.Матиос, С.Майданской, Н.Околитенко, Г.Пагутяк, Ю.Шевчук. Исследование типологических параллелей в произведениях этих писательниц дает возможность дифференцировать специфические черты женского взгляда на мир и человека. В работе подчеркивается высокий уровень самосознания женской прозы, принципы миропонимания и мировосприятия мотивированы женской субъективностью, которая реализуется на различных уровнях микро- и макропоэтики текстов.