У грудні того ж року М. Куліш пішов на похорон свого друга Івана Дніпровського. Додому він не повернувся…
Обірвався життєвий шлях письменника 3 листопада 1937 року. Його було страчено на сорок п’ятому році життя, у радянському концтаборі на Соловках.
У кожній національній літературі є твори з особливим статусом, з особливими резонансом та популярністю. Їх стисло й багатогранно можна схарактеризувати одним словом – легендарні.
В українській літературі одним із таких творів є комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло». Комедію було закінчено наприкінці 1928 року.
«Мина Мазайло» - комедія типів. Ґрунтовно розроблені дійові особи складають сюжетно-колізійні та концептуально-світоглядні пари. Це Мина Мазайло і Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя і дядько Тарас. Їхні репліки, діалоги, дії формують основний фабульний та конфліктний каркас твору і виступають чинниками та носієм суто комічного начала.
Варто наголосити на тому, що «Мина Мазайло» є лірико-соціальною комедією. Суспільне явище українізації та пов’язані з ним різноманітні культурно-духовні, національно-світоглядні тенденції та процеси Микола Куліш поєднує з глибоко розробленою інтимною лінією, з мотивами закоханості й ніжного кохання.
«Мина Мазайло» - це не лише феєрверк художніх типів, концептуальних зіткнень, світоглядних поєдинків, чітко виписаних сцен, дотепних діалогів, епатажних реплік, афористичних висловів, жартівливих умовиводів, трагікомедійних суджень, мовленнєво-фонетичної гри. Це й вишукана у структурно-композиційному відношенні п’єса, що характеризується численними знахідками, «секретами» організації та динаміки комедійної дії.
Українізація – короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Віками утверджувана думка про другосортність української нації, мови привела до незворотних процесів. Ті з українців, які хотіли добитися чогось у житті, особливо зробити кар’єру, усіма способами відхрещувалися від свого українства, відмежовувалися від своїх коренів. У цих людей ніхто не намагався виховати почуття патріотизму, ніхто не знайомив їх із правдивою, справжньою історією народу. Тому й виросли такі безбатченки, як Мина Мазайло з однойменної п’єси Куліша, Рина, Лина, тьотя Мотя.
Микола Гурович Куліш обрав для свого твору жанр комедії, бо що, як не сміх, може найдошкульніше вдарити по Мазайлах, які роду свого цураються. Твір іскрометний, пересипаний такими мовними перлами, що запам’ятовуються надовго. Разом з тим не можна не відчути того болю й смутку автора, який прозирає між рядками, адже саме серед українців (колишніх, як вони вважають!) знаходяться найзапекліші вороги української мови, національної історії.
Головний герой комедії Мина Мазайло – чутливий і рознервований, багатослівний. Він упертий і сентиментальний, довіряє лише власному серцю. Скільки ж зусиль він, як і мольєрівський міщанин-шляхтич та Мартин Боруля Карпенка-Карого, докладає, щоб змінити своє прізвище на російське і більш, на його погляд, благозвучне – Мазєнін! Мазайло зазнає великого страху, ледь не непритомніє, поки дізнається у загсі, як можна поміняти прізвище. Іде на сварку і розрив із власним сином Мокієм, який любить «укрмову» і не хоче міняти своє прізвище. Наймає вчительку «правільних проізношеній», бере участь у родинній дискусії, до якої підключилися вже й родичі та знайомі. Анекдотичність такої ситуації очевидна, і сам герой уже не помічає, наскільки він жалюгідний і смішний у своїх мріях.
Художній геній драматурга, на наш погляд, полягає у тому, що сюжет комедії гострий, напружений, а його герої непередбачувані у своїх вчинках, типові і разом з тим неповторно-самобутні. У своїй комедії М. Куліш зумів гостро висміяти і засудити національну упередженість і зверхність – від «хатнього» українського націоналізму до великоросійського шовінізму.
Від часів Куліша дуже змінилося життя людей, їх побут. Але «Мини Мазайли», на наш погляд, залишилися, і чинять опір впровадженню української мови як державної. То їм не завадило почитати «Мину Мазайла» і подивитися на себе з боку. Великий український поет Т. Г. Шевченко говорив: «Учітесь, читайте, й чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Цього мудрого заповіту нам усім і слід дотримуватися.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Куліш М. Мина Мазайло: Посібник для 11 класу / Автор-укладач Паращич В.В. – Харків: Ранок, 2000. – 64с.
2. УСЕ для школи / Українська література / 11 клас. Випуск 11. // 2001 р.
3. Семенюк Г. Українська драматургія 20-х років. – К., 1992.
4. Кононенко П. та ін. Українська література: Підручник. – К., 1993.