Соціально-побутові казки тематично багаті та різноманітні. Найважливіша їх прикмета – реалізм: “Усі вони зачерпнені з реального побуту і основані на нім у цілості” [9, 8]. У них відтворюються різні грані народного життя. Але у порівнянні з чарівною казкою, їх сюжет менш розгалужений, композиція спрощена, оповідь охоплює один – два епізоди. Героями виступають представники різних соціальних груп: селянин, мельник, коваль, шинкар, піп, пан, солдат; інколи – національностей: москаль, жид, циган, турок та ін. нерідко головні ролі відводяться жінкам.
Багатство тематики та проблематики соціально-побутових казок зумовлює певні труднощі класифікації. Існує розподіл їх на родинно-побутові та соціально-побутові, але й він умовний, оскільки у багатьох творах, що відносяться до першої групи наявне соціальне начало.
Л. Дунаєвська виділяє чотири групи соціально-побутових казок:
1) дидактичні “в яких відображені уявлення ... селянина про його залежність від Долі, Щастя, Злиднів, від якихось надприродніх сил”;
2) сімейно-антагоністичні, “про старшого та молодшого братів, деякі реалістичні казки про пасербицю та бабину дочку”;
3) гумористичні – про дурнів, ледарів, брехунів, п’яниць, витівки солдатів та ін.;
4) сатиричні – “казки про боротьбу двох антагоністичних соціальних сил” [3, 69-70].
Такий поділ також не можна вважати остаточним, бо існує багато творів, у яких сімейний конфлікт поєднується з гумором та дидактизмом тощо. Тому часто соціально-побутові казки ділять на тематичні цикли на основі спільності конфлікту чи сюжету, що також об’єднані спільним головним персонажем.
Соціально-побутові твори – велика група соціально-побутових казок, тематика та проблематика яких стосується не особистого і родинного життя, а суспільного. Тому, на відміну від родинно-побутових творів, головні персонажі тут представники різних суспільних верств та груп. Часто вихідці двох протилежних станів зображені одночасно (тобто в одному творі), і шляхом антитези розкриваються позитивні якості одного та негативні іншого. Народ у таких казках втілив своє ставлення до суспільних недоліків та соціального зла. У цих казках нерідко прості люди виявляються розумнішими від багатих та вчених, оскільки покладаються не на титули та звання, а на справжню мудрість та чесність.
Українська народна соціально-побутова казка упродовж тривалого розвитку увібрала в себе елементи поглядів та уявлень народу на різні суспільні явища, зазнала впливів перекладної християнської та світської європейської літератур, “скристалізувавши оригінальне народне світобачення, своєрідне ставлення до життя, розуміння моралі” [1, 183]. На перший погляд соціально-побутові казки здаються картинами реальної дійсності; насправді ж закони, за якими живуть і діють герої побутової казки, докорінно відрізняються від тих, котрі діють у повсякденності.
Список використаної літератури
1. Бадер В. Розвиток інтонаційних умінь молодших школярів при опрацюванні казки // Поч. шк. – 1977. - №7. – С. 44-48.
2. Березовський І. Українські народні казки про тварин // Казки про тварин. – К.: Веселка, 1979. – С. 3-14.
3. Білецька О.М. У світі казок: Тематичний огляд знань з читання. 1 кл. // Розкажіть онуку. – 1999. - №9. – С. 34-35.
4. Бурім В. Образи природи в казках та легендах // Початкова освіта. – 2001. – Листопад, №43. – С. 12.
5. Бурова Р.О. Уроки читання і види мовної діяльності // Розкажіть онуку. – 1999. - №10. – С. 26-28.
6. Гордіюк Н. Особливості сприймання художніх текстів молодшими школярами // Мандрівець. – 2000. - №3-4. – С. 75-78.
7. Городенко Є. Казка мудрістю багата: Урок позакласного читання в 4 класі // Початкова школа. – 2004. - №4. – С. 54-55.
8. Дорошенко С.І., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. – 464 с.
9. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. – К.: Веселка, 1987. – 216 с.
10. Казки про тварин. – К.: Веселка, 1978. – 216 с.
11. Калинова сопілка: Антологія української народної прозової творчості. – К.: Просвіта, 1998. – 646 с.
12. Кальчук М. Українська мова в казках. 1 клас. // Поч. шк. – 1999. - №4. – С. 12-14.
13. Киричук О.І, Волошина Г.П. Підготовка учнів до сприймання нового тексту // Поч. шк. – 1992. - №9-10. – С. 29-31.
14. Козоріз С.О. Нестандартні форми роботи над казкою // Початкове навчання та виховання. – 2004. - №11. – С. 4-11.
15. Колесса Ф. Українська усна словесність. – Едмонтон, 1982.
16. Лідкова С.М. Світ маленьких казкарів // Початкова школа. – 1995. - №9. – С. 19-20.
17. Лозова О. Розвиток уяви, фантазії під час роботи з творами О.Іваненко, Дж.Родарі // Початкова школа. – 1998. - №4. – С. 16-17.
18. Сиротинко В. Казки В. Нестайка у позакласному читанні // Початкова школа. – 1990. - №4. – С. 40-44.
19. Сиротинко В.В. Казки в позакласному читанні // Поч. шк. – 1990. - №5. – С. 39-43.
20. Скрипченко Н. Читання в 2 класі трирічної початкової школи // Поч. шк. – 1988. - №5. – С. 35-44.
21. Соціально-побутова казка / Передм. О. Бріциної. – К.: Веселка, 1987. – 254 с.
22. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – Зб. тв.: У 5 т. – Т.3. – К., 1980. – 460 с.
23. Українські народні казки / Упор. В.Г. Бойко. – К.: Веселка, 1977. – 216 с.
24. Франко І. Коли ще звірі говорили: Казки для дітей / Повне зібр. творів. – Т. 20. - К., 1979. – 246 с.
25. Чумарна М. Мандрівка в українську казку: приказкове коло. – Львів, 1994. – 260 с.