Епітет властивий і поезії, і прозаїчній мові; хоча в першій він зазвичай більш рельєфний, як зазначає Веселовський.[27]. Цікаво характеризує автор любов батька до його дітей: «появилася страшна любов до дітей», - це підкреслює силу батьківського почуття і безвихідність ситуації, у яку потрапила сім’я. Вживає Стефаник і постійні епітети: «кленові листочки розвіялися по пустім полю». У дохристиянські часи прикметник «пустий» зазвичай характеризував ворожий, чужий простір, тому не дивно, що у сумній пророчій пісні про важку долю своїх дітей-листочків матір вживає саме цей епітет. Отже «пусте» поле – це вагома ознака простору. Коли ми кажемо про суттєвість певної ознаки, її характерність, читач повинен пам’ятати і про відносність цієї суттєвості[28]. Степи півдня України представляли собою незаселену нескінченність простору, тому цілком природною видавалася давнім християнам така характеристика поля як «пусте». У зв‘язку з цим, історично і відмічають у предметі рису, яка здавалася характерною, суттєвою, показовою – звідси і постійність епітета «пусте» поруч з іменником «поле», яке давно вже не було пустим, незаселеним. Щодо таких випадків Веселовський вживає термін «забуття реального змісту епітету»[29], тобто поступове стирання того поняття, що позначав цей епітет давно, ще до прийняття християнства у нашому випадку.
За Веселовським достоїнство стиля полягає саме у тому, щоб досягти якомога більшої кількості думок у можливо меншій кількості слів[30]. Звідси – розгорнуті порівняння у творі, які, як я вже зазначили виконують естетичну функцію. Автор використовує і паралелізми. За Веселовським паралелізм, як правило, ґрунтується на схожості дій об’єктів[31], його основою є ототожнення людського життя з природою[32], іноді один з членів паралелізму вбирає у себе зміст іншого, а той замовчується, таким чином виникає одночленний паралелізм[33]. Саме таким чином побудований паралелізм: «Ади, саранча, лиш хліба, та й хліба, та й хліба!», - де властивість саранчі знищувати весь хліб перенесена на дітей.
Цікавим, на мою думку, є те, що у даній маленькій новелі є і елементи хронотопу дороги, про який Бахтін зазначав: «Особливо важливе значення має зв’язок мотива зустрічі із хронотопом дороги. У хронотопі дороги єдність просторово-часових визначень розкривається з винятковою чіткістю і ясністю. Значення хронотопа дороги у літературі величезне: рідко який твір не має яких-небудь варіацій мотиву дороги»[34]. У новелі ми бачимо і хронотоп дороги, коли Степанко несе обід батькові: «Пройшовши шмат дороги, він знову поставив обід на землю.», і мотив зустрічей: «З одного подвір'я вибіг'пес і пустився за ним.», «І якась жінка гупнула його в шию.». Тут ми бачимо одразу два мотиви зустрічі – із собакою та старою жінкою, але вони не впливають на основний мотив твору – життя бідної сім’ї і хвороба матері.
Саме дітям присвятив Василь Стефаник цю новелу, а кленові листочки, що полетіли по полю – то тяжка сирітська доля, відірваність від родинного дерева, в устах матері остання пісня звучить як пророкування наймитської долі її дітей, а сама новела є психологічною драмою, яка розкриває внутрішній світ героїв, змушує нас плакати разом із хворою матір’ю.
Один з найяскравіших російських прозаїків XX сторіччя, Андрій Платонов, незадовго до смерті присвятив творчості Василя Стефаника глибоку й цікаву статтю. Чомусь здається, що російський геній побачив у творах Стефаника магію самореалізації спорідненої душі, «алхімію слова», яка відтворює світ таким, яким він є насправді. Платонов пише: «В каждый рассказ Стефаника, размером иногда всего в две-три страницы, вжато, втиснено содержание, которое другому писателю показалось бы достаточным для повести, и это крайне сжатое содержание имеет такую непосредственно-простую и поэтическую форму, которая, будучи прекрасной, подтверждает жизненную истинность произведений Стефаника. Всегда желаемое и естественное явление в искусстве, когда одушевляющая сила поэзии и движущаяся правда действительности соединяются в одну суть, — это явление осуществляется Стефаником. И оттого смутный, для многих непонятный, мучительный поток жизни, изображаемый Стефаником, приобретает свой истинный, для всех видимый и всеми ощущаемый смысл, потрясающий все человеческие сердца»[35].
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Успенский Б.А. Поэтика композиции., М., 1970,
2. Веселовский А.Н. Историческая поэтика., М., 1989,
3. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики., М., 1975
4. Хализев В.Е.Теория литературы, М., 1999
5. Поспелов Г.Н. Эстетическое и художественное. М, 1965
6. Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000
7. Газета «Дзеркало Тижня», № 46 (625) 2 — 8 грудня 2006
[1] Поспелов Г.Н. Эстетическое и художественное. М, 1965. С. 159–166.
[2] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 4
[3] Газета «Дзеркало Тижня», № 46 (625) 2 — 8 грудня 2006
[4] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 6
[5] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 7
[6] Хализев В. Е. Теория литературы, М., 1999, ст. 35
[7] Хализев В. Е. Теория литературы, М., 1999, ст. 37
[8] Хализев В. Е. Теория литературы, М., 1999, ст. 38
[9] Хализев В. Е. Теория литературы, М., 1999, ст. 38
[10] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 7
[11] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 9
[12] Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения, М., 2000, ст. 10
[13] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 3
[14] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 10
[15] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 16
[16] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 21
[17] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 23
[18] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 25
[19] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 36
[20] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 59
[21] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 60
[22] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 67
[23] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 71
[24] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 86
[25] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 89
[26] Успенский Б. А. Поэтика композиции., М., 1970, стр. 105
[27] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 59
[28] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 61
[29] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 65
[30] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 274
[31] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 114
[32] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 25
[33] Веселовский А. Н. Историческая поэтика., М., 1989, стр. 27
[34] Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики., М., 1975, ст. 236
[35] Газета «Дзеркало Тижня», № 46 (625) 2 — 8 грудня 2006