У еллінів мав високу ціну білий оброблений пурпуром одяг з лляних тканин. Проте льон використовувався не тільки для одягу, а й для оснащення кораблів.
Гомер у своїх творіннях оспівував лляний одяг у фінікійців.
У Римі спочатку вирощували льон у невеликих розмірах. Проте за часи Плінія Старшого ця культура отримала достатньо великий розвиток, особливо у північній частині Італії.
На зволожених лісових ґрунтах Північної Європи, населених, як раніше називали "варварами", льон вирощували на великих площах. За Плінієм, вся Галилея, особливо кельтські племена, які мешкали у сучасних Нідерландах славилися культурою льону.
Голландське полотно того часу вивозилося на південь в Італію. З Голландії розпочалося використання напірників на подушки, без яких не може обійтися жодна людина.
Галли, отримавши льон від римлян, стали засновниками льонарства у Західній Європі. З давніх часів йде добра слава і про бельгійські лляні полотна. Германці, за свідоцтвом Тацита також прихильно відносилися до розвитку лляної культури, а їх жінки закохано готували собі "полотняний одяг, оброблений червоним".
Лляний одяг був більш розповсюдженим на півночі та у центрі Європи. Тут його носив увесь народ, між іншим як і на Сході так і у Римі він був предметом розкоші.
Виникає питання, яким чином льон попав зі Сходу на північ Європи чи можливо, його почали сіяти тут самостійно? За переважною більшістю свідчень льонарство у Європі з'явилось незалежно від культури його на Сході, а можливо у різних регіонах виникли різні його види.
До цього можливо додати те, що він вирощувався ще й у кам'яному сторіччі: був знайдений у так званих "свайних будовах" на швейцарських озерах, але то був не представник однорічного культурного льону, а родич багаторічного вузьколистого, можливо основоположник культурного льону.
У недалекому минулому в кожному селянському господарстві, розташованому у нечорноземній зоні України, із вирощеного льоноволокна ткали полотно, мішковину, виробляли скатерки, рушники, ліжники, ковдри.
Одержане із стебла льону волокно використовують головним чином для виготовлення тканин, асортимент яких може бути дуже різноманітним: від грубих мішковин і пакувальних (із низьких сортів волокна) до тонких батистових (із високих сортів).
Лляне волокно одне із самих міцних. Міцність на розрив тіпанового лляного волокна становить в розрахунку на поперечний розріз 60-100 кг на 1мм2. По міцності на розрив воно значно перевищує бавовну, джут і вовну. При однаковій товщині нитки міцність лляної пряжі при розриві майже у 2 рази вища ніж бавовняної і у 3 рази вища за вовну. З підвищенням вологості (до відомої межі) міцність лляної нитки збільшується, в той час як міцність нитки з вовни, натурального шовку і синтетичного волокна навпаки, знижується.
Лляні тканини відрізняються довготривалим використанням, також добре протистоять гниттю і зношуванню. Поряд з цим вони характеризуються малою кількістю поглинання забруднених речовин і добре відмиваються при пранні. Цінною якістю лляних тканин є гідрофільність, тобто властивість поглинати вологу. Після зволоження лляні тканини дають дуже малу збіжність.
Метраж виготовлення тканин залежить не тільки від сорту, але й від якості використаної лляної сировини.
Так, наприклад, із льоноволокна N 16 можна виготовити тканин на 12% більше, ніж з льоноволокна N18, а волокно, виділене із лляної соломи N2 дозволяє отримати тканин на 67% більше, ніж від тієї ж кількості соломи N1.
Технічні тканини виготовляють, як правило із волокна вищого ґатунку. їх широко використовують в автомобільній, гумовій, взуттєвій та інших галузях промисловості. Із лляного волокна виготовляють також приводні паски на потужні рукава.
Лляні побутові тканини - скатертини, серветки, рушники, полотно для постільної і нижньої білизни, літніх костюмів (рогожка, канва), меблеві і портретні - відрізняються красою й міцністю і йдуть, як на задоволення індивідуальних потреб населення, так і на забезпечення громадських їдалень, лікарень і т. д.
Із мішкової і пакувальної тканини (із більш короткого лляного волокна) виготовляють тару для борошно-млинової, тютюнової та інших галузей промисловості і сільського господарства.
Значну кількість льоноволокна переробляють в скручені нитки, використовуючи для в'язання рибальських сіток, пошиття шкіряних виробів тощо.
Отримана при переробці льону побічна продукція також знаходить призначення в народному господарстві. Із короткого волокна (паклі) виготовляють мотузки, шпагат для в'язальних апаратів сільськогосподарських машин, паклю широко використовують як обтирочний, пакувальний чи конопаточний (при будівлі дерев'яних будівель) матеріал. Лляна костриця використовується, як висококалорійне паливо, теплова здатність якої становить 3800 Ккал/кг. Окрім того це сировина для виготовлення паперу, целюлози, термоізоляційних і звукоізоляційних плит і інших матеріалів. 31 т лляної костриці можна одержати слідуючу кількість одного із видів продукції: 0,5 т картону, 250 літрів етилового технічного спирту, 80 кг смоли, 40 кг оцтової кислоти, 8 кг метилового спирту, 5 кг ацетону.
В Україні щорічно в процесі переробки льону одержували 380 тис. т костриці. Ця кількість відповідає річному приросту деревини на площі 92,5 тис. га лісу.
Лляна олія добре висихає, утворюючи при підсиханні міцну плівку, В зв'язку з цим варена лляна олія (оліфа) знаходить широке застосування при виготовленні лаків, масляних і типографських фарб та замазок.
В електротехнічній, гумовій, шкіряній, миловаренній і фармацевтичній промисловості сиру лляну олію використовують при виготовлені масляних ізоляторів, лінолеумів, лінкрусту, клейонки, непромокаючих тканин, синтетичного каучуку, пластмас, зеленого мила, деяких ліків і т. д. Нарешті лляну олію вживають для приготування деяких страв, саме як продукції з високою засвоєністю (94,5%) і в харчовій промисловості (консервній, маргариновій і кондитерській).
Відходи обмолоту льону полова - висококалорійний корм для свинопоголів 'я.
У сучасних умовах країн Європи - розширилося використання льону на технічні потреби. Так Іспанія виробляє з льону високоякісну целюлозу, а з неї отримує папір для банкнотних та цінних паперів. Наприклад, у виробництві банкнот американських доларів використовується льон, який у США не вирощується. А в Україні - навпаки. Малинська фабрика банкнотного паперу (Житомирська область) папір для вітчизняної гривні виготовляє з імпортованого з середньої Азії бавовнику, який частково можна замінити льоном.
Новим перспективним напрямком використання льоноволокна є і виробництво композитних матеріалів, у першу чергу, в автомобілебудуванні. Як відомо, пластикові деталі автомашин практично не утилізуються. Але ті ж деталі виготовлені на основі льоноволокна, можуть за рахунок біологічної обробки перетворюватись у звичайний гумус. У цьому напрямку активно працює Англія та Німеччина.
Відновлення роботи бавовнопрядильних фабрик безпосередньо пов'язане з новим напрямком у використанні льоноволокна - котонізацією короткого волокна і використання котоніну у бавовнопрядильній промисловості.
Із 1 кг льоноволокна виробляють близько 2,4 м2 побутових тканин, або 1,6 м2 технічних. Чим вищий номер волокна, тим більше тканини з нього вийде. Так, маса 1 м2 такої лляної тканини, як батист, становить лише 100 г.
Для потреб народного господарства використовують майже всю рослину льону-довгунця. З насіння, що містить 35-37% жиру, одержують олію, з якої виготовляють високоякісну оліфу, лаки та ін. Макуха містить 6-12% сирого жиру, 34% протешу. Вона є цінним кормом для сільськогосподарських тварин: за поживністю 1 кг макухи дорівнюється до 1,15 кормових одиниць і містить 260 г перетравного протеїну. Цінною для годівлі тварин є також і полова, що утворюється при обмолоті льону й очищення насіння. Вона становить 15% загального врожаю, 1 кг її дорівнює 0,27 кормових одиниць і містить 20 г перетравного протеїну.
Наші економічні розрахунки показують, що виробництво льону високоефективне. Наприклад, середня ціна 1 т довгого волокна в Європі становить 1300-1400 дол. США. Середня ціна в Україні коливається в межах 1100-1200 дол. США. Отже отримання близько 1 т волокна з 1 га, як наприклад у Боородчанському районі забезпечує 500-600 доларів доходу.. Адже 50% з кожної тони загально врожаю припадає на довге волокно.
Льон-довгунець –лікарська рослина. Насіння, крім жиру, містить білок, вуглеводи, органічні кислоти, вітамін А, ферменти. Якщо його залити водою, то через 2-3 години утворюється слизоподібна маса, що має протизапальну і обволікаючу дію. Її застосовують при запаленні та виразках слизових оболонок, особливо шлунково-кишкового тракту. Лляну олію вживають у їжу в разі порушення обміну речовин і при атеросклерозі. З насіння одержують препарат лінетол, що використовують для лікування опіків шкіри.
Тож нехай, хоча б у нашій пам’яті залишається і святце “льоносівка”. Адже так хочеться, щоб на ниві, яку льонарі сумлінно плекають, завжди родило густо і цвіло синьо-синьо...
Таблиця 2.1.
| Фактори, показники | Фактичні дані |
| 1. Тепло, С:- мінімальна температура проростання насіння- температура, яка спричиняє пошкодження сходів- оптимальна температура для росту і розвитку- сума активних температур за вегетаційний період | +3+5-4+15+181400-200 |
| 2. Вода:-потрібно для набухання і проростання насіння, %-транспіраційний коефіцієнткоефіцієнт водоспоживання (в роки середнього зволоження), ц/га | 65400-430350 |
| 3. Поживні речовини, що виносяться з 1 ц врожаю основної і побічної продукції, кг:- азоту- фосфору- калію | 1,3-1,50,37-0,520,62-1,37 |
| 4. Вимоги до реакції ґрунтового розчину, РН | 5,9-6,5 |
| 5. Відношення до світла | довгого дня |
| 6. Оптимальна щільність грунту, г/см 3 | 1,27 |
| 7. Тип кореневої системи | стрижнева |
| 8. Мінімальне заглиблення коренів у ґрунт, см | біля 100 |
| 9. Розмір (індекс) листкової поверхні посіву | 2,5-3,0 |
| 10. Використання фотосинтезу, ККД ФРН | 0,6-1,5 |
| 11. Спосіб запилення | самозапильний |
| 12. Період повернення культури на одне і теж місце | 7-8 |
| 13. Оптимальна густота насадження, млн./га | 25 |
| 14. Тривалість вегетаційного періоду, днів | 75-90 |
| 15. Найпоширений шкідник | Трипс, лляна блішка |
| 16. Найпоширені хвороби | Бактеріоз, фузаріоз |
| 17. співвідношення в урожаї:основна і побічна продукція, частин | 1:4 |
Відомо, що основна продукція – формується в стеблах льону-довгунця. Від загальної та технічної довжини стебел, яка за період вегетації, особливо у період швидкого росту та фазу бутонізації, за короткі 20-28 доби утворює основу продуктивну масу. Вперше в історії льонарства В.Г. Дідора (1987, 1989, 1990 , 1992, 1996, 1999, 2000, 2002, 2003) на основі багаторічних досліджень довів і обґрунтував особливості добової періодичності росту залежно від абіотичних факторів (температурний фактор, вологість, сонячна інсоляція і ФАР вуглеводний обмін та інтенсивність фотосинтезу).