Людське щастя Б.Шоу розглядає через призму внутрішньої натури людини. Справжнє щастя незалежне від зовнішніх чинників і тому може стати надбанням кожної людини. Концепт щастя пов’язаний у мислителя не з концептом бажання, а з концептом задоволення. “Happyisthemanwhocanmakelivingbyhishobby!” Щастя пов’язується у Б.Шоу з таким важливим принципом, який визначає сенс людського буття, – жити “за природою”. Труд творчий, праця за природним нахилом – джерело справжнього щастя.
Своїм розумінням щастя Б.Шоу ніби захищає людську природу від примітивного її зведення до споживання та корисливості.
Цікавими також є афоризми, які можна віднести до загально філософських. Більшість із них належить до парадоксально-багатозначної групи афоризмів. Так, найбільш переконливим образом теза про наявність природних здібностей та їх значення дл створення характерів демонструється на прикладі протиставлення Хіггінс – Пікерінг. Обидва вони за своїм соціальним становищем джентльмени, але з тією лише різницею, що Пікерінг і за своїм темпераментом джентльмен, у той час як Хіггінс схильний до грубості. Звичайно, Б.Шоу дає можливість проявлятися грубості Хіггінса в суспільстві в значно модифікованій формі. При всій вродженій схильності до безцеремонного вираження своїх думок, правди, Хіггінс не допускає в суспільних колах такої грубості, яку ми спостерігаємо при спілкуванні його з Елізою. Коли його співбесідниця місіс Ейнсфорд Хілл через свою обмеженість думає, що було б краще, якби люди вміли бути відвертими й говорити те, що думають, Хіггінс протестує: „Заради бога! Це було б непристойно”.Як бачимо, образні афоризми, якими насичена п’єса Б.Шоу,виступають не лише засобом конденсації думки, а засобом розкриття можливостей мови взагалі. Своєрідністю цього різновиду афористичних висловів є те, що у них здійснюється, на думку професора Калашника, “емоційно-образна, естетична трансформація засобів загальнонародної мови” [12, 249].
Не лише англійці, але й народи багатьох інших країн виробив емоційно забарвлене ставлення до деяких афоризмів, по-своєму їх осмислив, вклав у них особливе значення. А деякі афоризми і на сьогоднішній день залишаються носіями кращих мрій народу, жаданих понять, подій, предметів.
Слід зазначити, що в п’єсах Б.Шоу багато повчальних, або логічних афоризмів, які в наш час використовуються, як прислів’я, які народ засвоїв із авторських афоризмів і трансформував їх. Під логічними афоризмами ми розуміємо такі словесні комплекси, що конденсовано й стисло у формі повчання, настанови, подають певну думку, поняття. Вони побутують у мові Б.Шоу на базі простих чи складних речень.
Афористичні якості слова видатного драматурга – досить багатогранне явище; саме цими засобами Б.Шоу розвиває й демонструє у своїх творчих зразках ті глибокі потенції, які приховані в живій народній мові. Афористичне багатство вражає читача, хоча часто прямо і не усвідомлюється, сприймається інтуїтивно. Словом так гнучко модифікуються відтінки переносного значення, що воно здається безмежним у своїх можливостях. Спосіб вживання афоризму на контекстуальному фоні може зробити його художнім засобом. Геній Б.Шоу належить до тих сил, які використовують слово у всіх його можливостях. Афоризм у нього – не проста форма, а складна організація, невичерпна за своїми потенціальними властивостями.
Ім’я Бернарда Шоу стало символом мудрості. Він зміг сказати про світ і людину в ньому так, що афоризми не втрачають своєї актуальності уже майже протягом століття. Спадщина видатного драматурга, головні ідеї, образи, погляди, багатогранний філософський світ заслуговують на увагу й дослідження.
Афоризми Б.Шоу, сповнені яскравими переконливими образами, живим емоційним сприйняттям дійсності, не втрачають своєї актуальності й нині. Його афоризми мають виразний дидактичний характер.
2.3 Психологічні основи вживання афоризмів у мовленні письменника