Дипломна робота
з англійської мови
Афористика Бернарда Шоу на прикладі п’єси „Пігмаліон”
Зміст
Вступ
Розділ 1. Основні положення теорії афористики
1.1 Афоризм як своєрідний мікро жанр фразеології
1.2 Історія розвитку афоризму
Розділ 2. Бернард Шоу – майстер влучного слова
2.1 Афоризми Б.Шоу – визначна риса творчості письменника
2.2 Аналіз афоризмів п’єси „Пігмаліон”
2.3 Психологічні основи вживання афоризмів у мовленні письменника
Висновки
Список літератури
Вступ
В умовах сучасного розвитку літературознавства та лінгвістики усе більше зростає інтерес до афористичного жанру як джерела мудрості. З’являються окремі збірники афоризмів, розвивається наука про афоризми – афористика, яка займається вивченням теорії та історії афоризму як літературного жанру. Афоризм був першою, а тому чи не основною стадією розвитку філософської думки з прадавніх часів, у якій закладені основи мудрості. Тому багато письменників різних літературних родів, починаючи від прадавніх часів і до сьогодення, розвивали у своїй творчості цей своєрідний жанр літератури. Дослідження афоризмів окремих письменників – широке поле діяльності щодо дослідження світогляду письменника, його ставлення до реалій дійсності, до людей. У багатьох афоризмах містяться дидактичні настанови, які не втрачають своєї актуальності з роками, а лише набувають нового змісту в умовах сучасного контексту.
Творчість Б.Шоу – цікаве явище з погляду афористики. Його п’єси – своєрідна енциклопедія мудрих виразів. Афоризми Б.Шоу, сповнені яскравими переконливими образами, живим емоційним сприйняттям дійсності, не втрачають своєї актуальності й нині і мають чітко виражений повчальний характер. Дослідження афористики Б.Шоу становить значний інтерес через те, що авторський афоризм, в силу своєї структурної особливості, лаконічності, виступаючи своєрідним каталізатором думки, приводить читача до особистого роздуму, вчить мислити і разом із тим говорити. Сила афоризмів у досконалості мовного втілення. Водночас із тим, афоризми Б.Шоу не лише змушують читача розмірковувати, а й допомагають уявити авторську картину світу драматурга, а також окреслити відношення письменника до сучасної йому дійсності. Тому дослідження афоризмів Б.Шоу залишається актуальною проблемою на сьогоднішній день, тим більше, що саме афоризми Б.Шоу досліджені не повною мірою. У деяких збірках афоризмів подаються окремі афоризми драматурга, але вони подаються відірвано від контексту, не аналізуються, що зменшує емоційний вплив афоризму на читача. Б.Шоу вкладає влучні вирази в уста своїх героїв не випадково, а з метою зображення певної ідеї, проблеми суспільства, тому, сприйняття афоризмів у контексті цілої п’єси несе більшу емоційну настанову, сприяє кращому запам’ятовуванню влучних фраз.
Метою даного дослідження є аналіз афоризмів Б.Шоу, визначення їхньої ролі в канві драматичного тексту письменника та значення у плані впливу на читача або глядача. Розв’язання поставленої мети передбачає вирішення цілого ряду завдань:
- визначити теоретичні основи афористики;
- визначити ознаки, характерні для афоризму як жанру літератури;
- проаналізувати афоризми в п’єсі „Пігмаліон” Б.Шоу;
- виділити типи афоризмів Б.Шоу за тематикою, способом вираження та змістовим наповненням;
- обґрунтування психологічної обумовленості вживання афоризмів.
У процесі написання роботи ми користувалися такими методами дослідження:
- описовий метод (вичленовування афоризмів для аналізу, їх класифікація, функціонування в системі драматичної творчості письменника);
- метод дистрибутивного аналізу (аналіз афоризмів у залежності від контекстного оточення).
Матеріалом для дослідження обраної теми послужила п’єса Б.Шоу „Пігмаліон”.
Об’єктом дослідження стала сукупність афоризмів на сучасному етапі розвитку літературознавства. Предметом дослідження стала безпосередньо афористика Б.Шоу, зокрема, афоризми, що зустрічаються у п’єсі „Пігмаліон”, як приклад майстерного дидактичного послання Б.Шоу своїм сучасникам та нащадкам. Предмет дослідження – складна проблема, адже задача дослідження полягає не просто у виокремленні окремих афоризмів із п’єси „Пігмаліон”, а аналіз виділених афоризмів в контекстному оточенні та характеристика виділених афоризмів щодо впливу на розум і почуття читача або глядача.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури з обраної теми та додатків.
У вступі визначається об’єкт, предмет дослідження, мета та завдання, указана актуальність роботи.
У першому розділі „Основні положення теорії афористики” розглядаються теоретичні питання афоризму як окремої одиниці фразеології з погляду лінгвістики, а також як своєрідного жанру літератури з погляду літературознавчої науки. Визначаються характерні риси афоризму, їх значення. Розглядається історія розвитку афоризму як філософської думки.
У другому розділі „Бернард Шоу – майстер влучного слова” дається коротка характеристика творчості Б.Шоу, загальний огляд його видатних п’єс. Більш детально характеризується п’єса „Пігмаліон”, робиться аналіз та класифікація афоризмів, що зустрічаються на сторінках п’єси. Афоризми класифікуються за способом вираження, за змістовим наповненням та за тематикою. Також розглядаються психологічні основи вживання афоризмів у мовленні письменника.
У додатках подані найбільш відомі афоризми Б.Шоу.
Дана робота має практичне значення. Оскільки предметом дослідження стала сукупність афоризмів Б.Шоу у п’єсі „Пігмаліон”, результати дослідження можуть бути використані на уроках зарубіжної літератури під час вивчення творчості відомого англійського драматурга, теоретична частина дослідження може бути використана під час розгляду літературознавчих понять та понять лінгвістики (афоризм як тип фразеологічної одиниці, афоризм як жанр літератури тощо). Обрана тема заслуговує на подальшу розробку. Так, можна розширити межі теми й досліджувати афористичне надбання Б.Шоу на основі не окремої п’єси, а усього літературного надбання драматурга.
Розділ 1. Основні положення теорії афористики
1.1Афоризм як своєрідний мікрожанр фразеології
Афоризм (греч. αφορισμός, «визначення») – оригінальна завершена думка, висловлена або записана в лаконічній текстовій формі, легкій для запам’ятовування, яка часто цитується іншими людьми в процесі спілкування. В афоризмі досягається значна концентрація безпосереднього спілкування й того контексту, у якому думка сприймається оточуючими слухачами або читачами.
Теорію афоризму з погляду приналежності його до лінгвістики слід вивчати в нероздільній єдності з теорією фразеології, оскільки афоризм – окремий тип фразеологічних сполучень.
Фразеологія (гр. phrasis – вислів + logos – учення) – наука, що вивчає складні за своїм складом мовні одиниці стійкого характеру. Фразеологією також називають усю сукупність мовних одиниць, які мають стійкий характер – фразеологізми – у мовній системі в цілому або в мовленні того чи іншого письменника, у мові конкретного твору.
Фразеологізми, на відміну від лексичних одиниць, мають ряд особливостей, які також притаманні й афоризму:
1. Характерною є складна структура. Фразеологізми утворюються поєднанням декількох компонентів, що мають, як правило, окремий наголос, але не зберігають при цьому значення самостійних слів: tobedog-tired (втомитися, як собака), tolovesmthasthehorselovesthewhip (любити що-небудь як собака палку).
2. Фразеологізми характеризуються семантичною єдністю, мають єдине, нероздільне значення, яке можна виразити одним словом: toputaspokeinasmb’swheel – заважати, fifthwheel – зайвий. Однак, ця особливість стосується не всіх фразеологізмів. Є такі, що дорівнюються цілому описовому висловлюванню. Такі фразеологізми виникають у результаті образного переосмислення вільних сполук.
3. Фразеологізми на відміну від вільних словосполучень характеризуються постійним складом. Той чи інший компонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом, у той час як вільні словосполучення допускають таку заміну.
Однак, деякі стійкі звороти можуть мати варіанти: whole-heartedly = from the bottom of one’s heart. Але існування варіантів не означає, що у подібних стійких зворотах можна довільно змінювати слова.
4. Фразеологізми відрізняються відтворюваністю. На відміну від вільних словосполучень, що безпосередньо створюються в процесі мовлення, фразеологізми використовуються у готовому вигляді, такими, якими вони закріпилися в мовленні, якими їх зберігає наша пам’ять.
5. Більшість фразеологізмів характеризуються стійкою структурою: до їх складу не можна довільно включати будь-які елементи.
Структурною особливістю окремих фразеологізмів є наявність у них усіченої форми поряд з повною: todrinkthecupofwoe (todrinktothedregs). Усічення складу фразеологізмів у подібних випадках свідчить про прагнення економії мовних засобів.
6. Фразеологізмам притаманна стійкість граматичних форм їх компонентів: кожен член фразеологічного сполучення відтворюється в певній граматичній формі, яку не можна змінити: Theblindleadingtheblind; а dropinthebucket.
7. Для більшості фразеологізмів характерною є чітка закріпленість порядку слів. Не можна поміняти місцями компоненти фразеологізмів: Thecamelandtheneedle’seye.
Неоднорідність структури ряду фразеологізмів пояснюється тим, що фразеологія об’єднує доволі різноманітний мовний матеріал, причому межі деяких фразеологічних одиниць окреслені недостатньо визначено.
Як відомо, фразеологізми виникають із вільного сполучення слів, яке використовується в переносному значенні. Поступово переносність забувається, стирається, і сполучення слів стає стійким. В.В.Виноградов розробив класифікацію фразеологізмів з позиції семантичного злиття компонентів. В залежності від того, наскільки стираються номінативні значення компонентів фразеологізму, наскільки сильним є переносне значення, дослідник поділяє фразеологізми на три типи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполуки [5, 89].