Зевс, метою якого є випитати у Тантала «до отих голодранців дорогу» [Базилевський 2004: 86], намагається зламати його волю, тисне на його душу й серце. Тантал же протистоїть духовно, будучи глибоко переконаним у правильності свого вибору. Ідейно-духовні переконання, на нашу думку, домінують у міфічного «відступника» тому, що віра в правильність ідеї перемагає над корисливими мотивами і навіть над загрозою фізичного знищення. Душевний же спокій приносить йому духовна перемога над верховним богом «Посміхався Тантал, ні свинцем, ні дарами не вбитий./ Знав Тантал достеменно: він Зевса в цей день переміг» [Базилевський 2004: 86]. Отже, попри відсутність надії на порятунок фізичний, герой внутрішньо спокійний, бо дбає про порятунок душі шляхом вірності своїм принципам.
Це наштовхує на думку, що через образ Тантала поет виражає велич постаті борця за ідейні переконання. Зевс – уособлення ідеологічної системи, що намагається зламати дух бунтаря в будь-який спосіб. Дійсно, у діалозі Зевса й Тантала можна побачити, скажімо, алюзію на допит у кабінеті слідчого спецслужб. Адже наявні методи і прийоми «обробки» свідомості ліричного героя-бунтівника, де залякування межує зі спокусами:
І сказав йому Зевс: – Знаю, хочеш ти пити нестерпно.
Ось цілющий нектар, але спершу назви імена.
Запевняю тебе – стане раєм Аїдове пекло.
Обіцяю тобі, що ніхто про зізнання не взна [Базилевський 2004:86].
… Цілий тиждень не їв ти нічого,
Ось амброзія чуєш?
Не соромся, Тантале, бери.
Але спершу вкажи до отих голодранців дорогу…
[Базилевський 2004: 86].
Схожі художні прийоми спостерігаємо у поемі Д. Павличка «Кирило Осьмак». У цьому творіза допомогою діалогів між слідчим та президентом Української Головної Визвольної Ради (1944 р.) поет яскраво зобразив систему допиту головного героя – духовно стійкого, відданого національній ідеї. Слідчий спокушає його: «…вас поважати треба» [Павличко Д. 2008: 1], «там ваша молодість воскресне» [Павличко Д. 2008: 1], залякує: «…а як ні, не бачити вам волі,/ Зогниєте в тюрмі» [Павличко Д. 2008: 1] та намагається жалем здобути покору: «Дружина жде на вас, дитина батька кличе» [Павличко Д. 2008: 1] тощо. Герой же «тричі каже: Ні!» [Павличко Д. 2008: 1], стверджує свої переконання та безстрашність «засудите на смерть, проситися не буду» [Павличко Д. 2008:1]. Отже, попри те, що В. Базилевський та Д. Павличко використали різні джерела сюжету, у поезіях обох митців відчувається праця з усвідомлення, осягнення вірності ідеї як показника високої духовної стійкості особистості.
Увиразнюючи велич духовного протистояння ліричного героя, автор вкладає у його уста моральну максиму:
Той не годен життя, хто ціною відступництва й зради,
мов якийсь нечестивець, подовжує власне життя
[Базилевський 2004: 86].
Автор підкреслює стійкість духу Тантала, який відчуває моральне право вказати навіть верховному богу-олімпійцю на вади, які підточують його єство, поступово зменшують його здатність до мудрого верховенства, позбавляють відчуття повноти життя як гармонійного існування. Отже, система, яка перестає функціонувати, спираючись на хибні духовно-моральні постулати і на чолі якої перебуває «нечестивець», приречена на занепад та знищення. Аналогічні думки можна знайти і в теософських працях Д. Андрєєва, який репрезентує ідею «непрощенності злочину, скоєного верховною владою, тобто усвідомлення неспроможності тієї влади, яка будується на порушенні етичних норм» [Андреев 2006: 385]. Отже, осмислюючи античні міфологічні вірування, В. Базилевський певною мірою розкриває перед читачем свої духовні переконання, в яких відчувається християнська основа.
Саме дух дохристиянського античного світобачення передає автор у своїх поезіях – варіаціях на теми міфів Еллади. Вірш «Орфей» являє авторське бачення місця людини в античній міфології. Її щастя та доля залежить від її ставлення до богів та від симпатії до неї самих олімпійців. «Кляни свою долю пропащу, замовкни навіки,/ нестерпний свій біль замуруй у непам’яті ніші» [Базилевський 2004: 87] – такий фатальний вирок отримує Орфей.
Використовуючи образ Орфея у своїй поезії, В. Базилевський повністю дотримується його традиційного трактування в міфології еллінів. Усі подробиці трагедії Орфея описані відповідно до античного міфу. Адже відомо, що Орфей «славився як поет і музикант, наділений магічною силою мистецтва, якій підкорялись не лише люди, а й боги, і навіть природа. …Жонатий на Еврідіці, яка раптово померла від укусу змії. …в царстві мертвих Аїд, Персефона, пес Цербер покорені його грою. …Аїд обіцяє повернути Еврідіку на землю, якщо … Орфей не гляне на свою дружину, перш ніж зайде в свій дім. …Орфей порушує заборону і дружина відразу зникає в царстві мертвих» [Міфи-2 1994: 262]. Цей мотив точно передано поетом у творі (див. цитати нижче).
У вірші «Орфей» поет змальовує страждання ліричного героя – міфічного співця Орфея, який побивається через втрату своєї коханої. Чітко прописана лінія душевних страждань, що переповнюють його душу, духовна ж напруга передана опосередковано. Орфей, не приймаючи закони богів, які розлучили його з дружиною, безпорадний. Автор радить героєві реалізувати свій духовний потенціал у творчості:
А прийде пора календарна – яви свої чари
Фракійські вакханки жагучі хай казяться всує.
Торкнися ж, Орфею, струни золотої кіфари –
Хай звір невситимий і птаха твій голос почує
[Базилевський 2004: 87].
Проте, автор також і докоряє Орфеєві за його слабкість. Адже він духовно не вистояв і, піддавшись сумнівам, страхові нової втрати, душевним поривам, порушив Аїдову умову, знищивши таким чином можливість щасливого несамотнього життя. «З країни померлих не прийде твоя Еврідіка./ Ти сам в тому винен, Орфею, і це найстрашніше» [Базилевський 2004: 87], – дорікає автор міфічному митцеві.
Доходимо висновку, що саме рецепція духовного і душевного начал у світі античних міфічних героїв віршів Володимира Базилевського, а головне, бажання зрозуміти місце людини в системі уявлень давніх еллінів є ланками у авторському осягненні культури Античності.
Отже, використовуючи сюжети античних міфів, не відхиляючись від них, В. Базилевський розгортає своє ідейне коло, джерелом якого є його ціннісні орієнтації. Часто з допомогою міфічної тематики автор розкриває українську національну проблематику. Репрезентуючи образи героїв античних міфів, поет охудожнює їх, уможливлює їхнє подальше існування і в національній культурі. Саме ж оригінальне звернення до них, що є традиційним у світовій літературі, підкреслює значний духовний і мистецький потенціал, високий рівень творчості В. Базилевського.
Бібліографія
1. Андреев 2006 –Андреев Д.Л. Роза Мира. – М., 2006. – 608 с.
2. Базилевський 2004 – Базилевський В.О. Вертеп: Вибрані твори / Вступ. ст. Л.М.Новиченка. – К., 2004. – 608с.
3. Базилевський 2005 – Базилевський В.О. Лук Одіссеїв: статті, есеї, діалоги. – К., 2005. – 656с.
4. Блаватская 1994 –Блаватская Е.П. Теософский словарь. – М., 1994.– 640 с.
5. Козлов 2005 –Козлов А.В. Духовність як літературознавча категорія: Монографія. –К., 2005. – 272 с.
6. Міфи-1 1994 –Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 т. / Гл. ред. С.А. Токарев. – М., 1994. – Т. 1.: А-К. – 671 с.
7. Міфи-2 1994 –Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С.А. Токарев. – М., 1994. – Т. 2.: К-Я. – 719 с.
8. Сл.-спр. 1996 –Словарь-справочник «Человек и общество» (Философия), /Авторы-сост. Коротец И.Д., Штомпель Л.А., Штомпель О.М. – Ростов-на-Дону, 1996. – 544с.
9. Павличко Д. 2008 –Павличко Д. Кирило Осьмак // Літературна Україна. – 8 травня. – 2008. – С. 1, С. 5.
10. Шевченко 2006 –Шевченко Т.Г. Кобзар / Передм. П. Мовчана; Приміт. Є. Нахліка. – К., 2006. – 344 с.
Відомості про автора
Сергій Володимирович Литвиненко, аспірант кафедри літератури та методики навчання Інституту мови та літератури ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».
Сергій Володимирович Литвиненко
вул. Богдана Хмельницького, 99, кв. 70,
м. Переяслав-Хмельницький,
Київська обл. 08400
8 (04467)7-13-13 – дом. тел, 8-096-77-33-00-9 – моб.тел., секція «Духовність».
Науковий керівник:Токмань Ганна Леонідівна, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор
Sergiy Lytvynenko, the graduate student of department of literature and method of teaching of Institute of language and literature of SHEE «Pereyaslav-Khmel'nytsky SPU named by Grygoriy Skovoroda.
Sergiy Lytvynenko
st. Bogdana Khmel'nytskogo
t. Pereyaslav-Khmel'nytsky
Kyiv reg.
08400
8 (04467) 7-13-13 – home. tel., 8-096-77-33-00-9 – mob. tel.
Scientific leaderTokman' Ganna Leonidivna doctor of pedagogical sciences, candidate of philological sciencesprofessor