РЕФЕРАТ. 2
ВСТУП.. 2
1 ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ГОРАЦІЯ.. 5
2 «Послання до Пізонів» як маніфест античного класицизму 12
2.1 «Послання» Горація. 12
2.2 «Послання до Пізонів» («Про мистецтво поезії») 14
2.2.1 Про значення поезії 14
2.2.2 Про талант та мистецтво.. 14
2.2.3 Про єдність змісту і форми.. 14
2.2.3 Про мову.. 15
2.2.4 Про роль критики.. 15
2.2.5 Про трагедію... 15
3 Горацій — теоретик римського класицизму.. 22
ВИСНОВКИ.. 27
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 29
Курсова робота: 30 с., 15 джерел.
Об’єктом дослідження даної роботи є «Послання до Пізонів» та творчість Горація.
Мета роботи: ознайомитись з «Посланням до Пізонів» Горація та виділити особливості та значення даного послання в літературному процесі.
задачі:
- ознайомитись з літературою з даної теми;
- ознайомитись з творчістю Горація;
- виділити особливості «Послання до Пізонів» Горація;
- визначити значення «Послання до Пізонів» Горація в період античного класицизму;
- зробити відповідні висновки.
Новизна дослідження полягає у вивченні та узагальненні сучасного рівня проблеми.
Метод дослідження – метод системного аналізу.
Сфера застосування – шкільне та вузівське викладання літератури.
Ім'я Горація – одне з найпопулярніших серед імен письменників стародавності, навіть ті, хто ніколи не читав жодної його строчки знайомі з його ім'ям.
Але якщо читач візьме в руки вірші самого Горація в російських перекладах, його чекає несподіванка, а може бути і розчарування: нерівні строчки, без рими, з важко уловимим мінливим ритмом. Довгі фрази, що перескакують із строчки в строчку, починаються другорядними словами і лише поволі і насилу добираються до підмета і присудка. Дивна розстановка слів, природний порядок яких, немов навмисно збитий і перемішаний. Велика кількість імен і назв, звучних, але мало зрозумілих і, головне, зовсім, мабуть, що не йдуть до теми. Дивний хід думки, при якому суцільно і поряд до кінця вірша поет немов забуває те, що було спочатку, і говорить зовсім про інше. А коли крізь всі ці перешкоди читачу вдається уловити головну ідею того або іншого вірша, то ідея ця виявляється банальною: "насолоджуйся життям і не думай про майбутнє", "душевний спокій дорожчий за багатство" і т.п. Ось в якому вигляді розкривається поезія Горація перед недосвідченим читачем.
Якщо після цього здивований читач, прагнучи зрозуміти, чому ж Горацій користується славою великого поета, спробує заглянути в товсті книжки по історії стародавньої Римської літератури, то і тут він навряд знайде відповідь на свої сумніви. Тут він прочитає, що Горацій народився в 65 році до н.е. і помер в 8 році до н.е. Цей час його життя співпадає з найважливішим переломом в історії Риму, падінням республіки і становленням імперії. В молодості Горацій був республіканцем і бився у військах Брута, останнього поборника республіки. Після поразки Брута перейшов на сторону Октавіана Августа, першого Римського імператора, став близьким другом горезвісного Мецената – керівника "ідеологічної політики" Августа. Одержавши в подарунок від Мецената маленький маєток серед Апеннін, до кінця днів прославляв Мир і щастя Римської держави під владою Августа: у таких-то одах прославляв так-то, а таких-то одах так-то. Все це відомості дуже важливі, але нітрохи не пояснюючі, чому Горацій був великим поетом. Швидше, навпаки, вони складаються в малопривабливий образ поета-ренегата і царського лестивця.
І все-таки Горацій був геніальним поетом, і кращі письменники Європи не помилялися, прославляючи його протягом двох тисяч років як найбільшого лірика Європи. Проте "геніальний" – не значить: простий, легкий для всіх. Геніальність Горація – в безпомилковій, досконалій майстерності, якою він володіє, складною, найвитонченішою поетичною технікою античного мистецтва, такої складної, такої витонченої, від якої сучасний читач давно відвик. Вірш Горація дійсно звучить незвично. Не тому, що в ньому немає рими (античність взагалі не знала рими; вона з'явилася в Європейській поезії лише в середні століття), рими немає і в "Гамлеті", і в "Борисі Годунові". Вірш Горація важкий тому що сторони в ньому складаються з віршів різного ритму (вірніше сказати, навіть різного метра): метричною одиницею, що повторюється, в них є не рядок, а строфа. Такі різнометричні строфи можуть бути дуже різноманітні, і Горацій користується їх різноманітністю дуже широко: у його одах і епосах вживається двадцять різних видів строф.
Точне звучання античного вірша не може бути передано на російську, оскільки довгих і коротких складів, незалежних від наголосу, в російській мові немає. Тому російські перекладачі передають античні ритми умовно, замінюючи чергування довгих і коротких складів чергуванням наголошених і ненаголошених складів [1, с.210].
Молодшим сучасником Вергілія був Квінт Горацій Фланк видатний поет епохи Августа.
Горацій народився в 65 р. до н.е. у Венузії, на півдні Італії. Батько його був вільновідпущеником, володів невеликим маєтком. Від батька поет успадковував практичний здоровий глузд і добродушний гумор. Він дав своєму сину гарну освіту. Спочатку Горацій навчався в Римі в школі, де вивчав Гомера і древніх римських поетів, а потім виїхав в Афіни. Там Горацій займався грецькою поезією і філософією — «істину-правду шукав» [2, с.119].
Подібно більшості своїх аристократичних товаришів Горацій не кінчив своєї освіти Римом, а відправився до Афін. Але там круговорот тодішніх подій втягнув його в політику. До Афін прибув Брут після смерті Цезаря; римська молодь, що захоплювалась ним зустріла вбивцю тирана і охоче записувалася в ряди війська Брута для боротьби за свободу. Горацій навіть одержав в цій армії звання військового трибуна. Але після нещасної битви при Філіппах (42 р. до н.е.) запал поета, якому, за його словами, довелося бігти з поля битви і навіть на зразок Архілоха і деяких інших поетів кинути свій щит, значно охолонув; до того ж і невеликий венузійський маєток, дорогий для нього по спогадах дитинства, було конфісковано. Та і на чужині він відчував себе несолодко, а тому, коли була оголошена амністія, повернувся на батьківщину. Тут він вступив в колегію квесторських писарів, які вели рахункові книги по фінансовому відомству. Це дало Горацію деякий заробіток, а тому він міг свій вільний час присвятити поезії, звичайно, латинській, тому що грецькі вірші він пробував писати ще в Афінах і скоро переконався, що це те ж саме що носити дрова до лісу. Сам поет говорить про свої перші латинські спроби, що був вимушений до них своєю бідністю, що робить людей сміливими. Звичайно, це не треба розуміти так, що він розраховував на гонорар за свої твори; цей гонорар був, ймовірно, такий нікчемний, що жодним чином не міг дати достатніх прожитків. Ні, Горацій тільки хотів привернути до себе увагу якого-небудь знатного покровителя літератури, що було в звичаях тієї епохи. Очікування поета виправдалися. Його вірші помітили його побратими по літературі Вергілій і Люцій Варій Руф, які згодом представили Горація Меценату. Перше побачення поета з ним було коротким. Горацій відчував себе ніяково у присутності знатної вельможі, як колишній республіканець і людина, що належала до іншого прошарку суспільства. Меценат також не міг ласкаво віднестися до поета, який в своїх тоді вже опублікованих творах нападав на багатьох послідовників Октавіана. Але все таки Горацій справив на Мецената, гарне враження, оскільки той зайнявся наведенням довідок про нього і через десять місяців запросив його до себе знову. З тих пір поет зближувався з своїм високим покровителем все тісніше і тісніше. Різниця в суспільному положенні між ними все більше і більше згладжувалася, і, нарешті, відносини їх перейшли в справжню дружбу. Меценат піклувався про матеріальний добробут поета, що особливо відобразилось в подарунку йому (біля 33-го року до н.е.) маєтку в Сабінськіх горах. Цим здійснилася заповітна мрія Горація мати власний затишний куточок, де він міг би відпочити від столичної суєти і хвилювань і на дозвіллі вдатися до творчості. Прихильність Меценату до Горація особливо яскраво виявилася в передсмертному проханні вельможі до Августа: "Пам'ятай постійно про Горація Флакке, як про мене" [2, с.120]. Але Августу довелося недовго дотримувати цей заповіт друга, оскільки поет майже повністю здійснив те побажання, яке виказував неодноразово в своїх творах, - померти одночасно з Меценатом. Він помер 27-го листопаду 8 року до н.е., через 59 днів після свого високого друга.
Твори Горація дійшли до нас майже повністю; вони були видані при його житті і зібрані в збірки ним самим з тією надзвичайною ретельністю, з якою Горацій відносився до своїх праць. Можна припускати, що все, що він не бажав випускати в світло, було ним самим знищено. Від нього залишилося наступне:
I. Дві книги сатир: 1-а містить 10 сатир, 2-а – 8 сатир. Всі сатири написані гексаметром.
II. Книга еподів: 17 віршів, написаних різними розмірами.
III. Чотири книги од: (у першій книзі міститься 38 од, в другій книзі – 20 од; у третій книзі – 30 од; у четвертій книзі, що вийшла окремо, через 10 років, після перших трьох, - 15. Всього 103 оди: всі оди написані найрізноманітнішими ліричними розмірами).
IV. “Ювілейний гімн”.
V. Дві книги послань ( у першій книзі – 20 послань, в другій – 2 послання, а якщо зарахувати до неї «Послання до Пізонів», звичайно зване «Про мистецтво поезії», то – 3 послання. Всі послання написані гексаметром. Послання першої книги за розмірами невеликі, послання ж другої книги є довгими віршованими трактатами на літературні теми).