Визначення статі молодняка птиці (стр. 1 из 8)

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ СТАТІ МОЛОДНЯКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

ХАРКІВ 2007

1. Огляд методів визначення статі молодняку свійської птиці

Навчитися визначати стать добового молодняку птахівники намагалися вже давно. Відомі, наприклад, два стародавніх методи, що дозволяють розділяти добових курчат на курочок і півників з точністю 60–65%. В основі цих простих прийомів визначення статі лежать розходження в рефлекторних реакціях самців і самок на дискомфортне положення курчат (рис. 2).

Відповідно до першого способу, курчат піднімають за шию, при цьому ноги у півника в такому положенні будуть висіти рівно опущеними вниз, тоді як курочка буде намагатися підняти їх і корчити пальці.

Згідно до іншого способу, курчат потрібно тримати за лапки головою вниз, при цьому півник висить спокійно, а курочка намагається піднімати голову.

Півник	Курочка	Півник	Курочка

Стародавні способи визначення статі курчат

Точність цих двох прийомів сексування курчат можна трохи підвищити, якщо врахувати, що у добових півників у порівнянні з курочками голова більш округла, помітніший гребінець, товщі ноги й сильніше загнути й дзьоб. Та й важать півники в середньому на один-два грамів більше, ніж курочки.

Визначення статі каченят за Н.В. Сидоровим. Простий спосіб визначення статі добових каченят запропоновано більше 50-ти років тому асистентом кафедри птахівництва Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва Н.Н. Сидоровим [13]. В основу цього способу визначення статі добових каченят свійської качки (але не мускусної) положено статеві розходження в будові нижньої гортані. У селезнів нижня частина гортані при вході в грудну клітку помітно розширена й виконує функцію резонатора. Це розширення має округлу форму діаметром 3–5 мм і добре прощупується пальцями оператора.

Місце розташування гортанного резонатора у селезня та положення каченяти в процесі визначення статі

Стать каченят визначається відразу ж після вибірки їх з інкубатора. Це пов’язане з тим, що нижня частина гортані поступово опускається в грудну клітку й чим старше каченя, тим важче прощупати резонатор у самців. Для визначення статі каченят цим способом його беруть у праву руку, при цьому пальці оператора торкаються грудки пташеняти.

Лівою рукою оператор відводить голівку каченят вперед від себе і піднімає догори дзьоб. Великий палець правої руки сортувальник прикладає до шийних хребців каченят, чим створює упор для його тіла в момент визначення статі. Одночасно з цим, вказівним пальцем правої руки оператор прощупує місце в нижній частині шиї. Місце для промацування рухливого резонатора у самців обмежено зверху двома нерухливими горбками (зрощення ключиць із лопатками), а знизу – одним горбком (зрощення ключиць із грудною кісткою). У центрі цього трикутника у селезнів і знаходиться четвертий рухливий горбок – резонатор, завбільшки з невелику горошину. У самочок же такого горбка не має, що й дає можливість визначати стать добових каченят.

Точність сексування каченят даним способом становить 94–98% при швидкості близько 300 гол./година. Однак слід зазначити, що ця процедура визначення статі достатньо трудомістка й нерідко призводить до травмування каченят, що, у свою чергу, викликає збільшення відходу молодняку в процесі його вирощування.

Японський метод (вентсексинг). На початку ХХ століття в Японії була розроблена процедура визначення статі добових курчат шляхом візуального обстеження клоаки й виявлення на її внутрішній стінці статевого горбка, що істотно розрізняється за формою й величиною в півників і курочок [14, 15]. У цей час японський метод визначення статі молодняку широко використовується у світовому птахівництві. У країнах СНД висококваліфіковані оператори з багаторічним стажем роботи сексують японським методом за 1 годину 600–800 добових курчат із середньою точністю 92–96%. Швидкість сексингу індичат, каченят і гусенят трохи нижче (500 гол./годину) при точності: для індичат – 88–92%, гусенят і каченят – 96–99%. У процесі визначення статі молодняку цим методом можливе травмування й перезараження пташенят патогенною мікрофлорою кишечника.

Генетичні методи (аутосексинг). Аутосексинг базується на розведенні спеціально виведеної міченої за статтю птиці, у якої статева приналежність добового молодняку визначається за забарвленням пуху (колорсексинг) або типами опереності крила (федерсексинг) [16,17]. У сучасному птахівництві особливо широко поширені аутосексні кроси яєчних і м’ясних курей, у яких як маркери статі використовуються системи альтернативних алелей – «сріблястість – золотистість» або «смугастість – однотонність» забарвлення оперення, а також «рання – пізня» опереність молодняку. Аутосексинг забезпечує високу точність (98–100%) і швидкість (1,5–7 тис. гол./годину) сортування молодняку за статтю. Він нешкідливий для пташенят, високотехнологічний і не вимагає тривалого навчання операторів-сортувальників.

Сексування молодняку за допомогою технічних засобів. Спроби спростити процедуру визначення статі молодняку за допомогою технічних засобів здійснювались неодноразово. При цьому, розробка різних по своїй суті методів проходила за приблизно однаковою схемою. Спочатку, дослідники намагалися знайти різницю між пташенятами чоловічої та жіночої статей за їх морфологічними, анатомічними, акустичними або фізіологічними ознаками. Якщо вдавалося виявити чіткий статевий диморфізм, то після цього розроблялася чутлива техніка сексування, яку можна було б автоматизувати й широко застосувати у виробничих масштабах. Нижче наведено методи сортування добового молодняку за статтю із застосуванням різних приладів або технічних пристроїв.

Зондовий метод. У середині XX століття в Японії був розроблений спосіб визначення статі молодняку за допомогою телескопічного пристрою, названого «чик-тестер» [13, 18]. Цей оптичний пристрій складається із трубки-окуляра зі скляним порожнім стрижнем (світловодом), що вводять через клоаку в кишечник курчат для огляду черевної порожнини. По осі скляного стрижня направляється потужний пучок світла, який висвітлює через тонку стінку кишечника статеві залози – сім’яники у півника, яєчник – у курочки, які розташовані поблизу хребта в області хрестця. У полі зору оператора у півників видно один із двох молочно-білих сім’яників, що мають форму рисових зерен приблизно однакових за розміром (рис. 4). У курочок же спостерігається плоский блідо-рожевий яєчник трикутної форми, розташований, як правило, з лівої сторони. Правий яєчник у самочок слабо розвинутий.

Спосіб введення стрижня «чик-тестера» через клоаку показаний на схемі. Оптична система приладу дозволяє операторові бачити сім’яники або яєчник пташенят, збільшені в 3–5 раз. Швидкість сексування молодняку зондовим методом – 400–500 гол./годину при точності визначення статі 95 – 98%.

Зондовий метод має ряд недоліків, властивих японському. Праця операторів монотонна й стомлююча, продуктивність праці при цьому невисока, а сам метод складний у здійсненні й вимагає тривалого навчання. До того ж у процесі визначення статі «чик-тестером» не виключається стресування, травмування й перезараження молодняку збудниками кишкових інфекційних захворювань. Все це знижує привабливість даного методу для промислового птахівництва.

Акустичний метод. Статевий диморфізм у будові нижньої гортані у добового молодняку приводить до розходжень у спектральній структурі звукових сигналів дискомфорту у самців і самок вже в момент вилуплення. Це явище положено в основу одного зі способів визначення статі добового молодняку птиці, пріоритет у розробці якого належить російським дослідникам [19–23, 176].

Застосування способу вимагає спеціальної електронно-акустичної апаратури, яка дозволяє визначати стать курчат яєчного напрямку продуктивності з точністю до 90%, м’ясного напрямку – з точністю до 80%, гусенят, каченят, індичат, цесарят і перепелят – до 85 – 95%, а пташенят деяких диких видів – до 90%.

Спосіб реалізується наступним чином. Для одержання сигналів дискомфорту добове пташеня опускають долілиць головою перед мікрофоном, з’єднаним з електронним аналізатором. У такому положенні пташеня, як правило, видає звуковий сигнал, що негайно обробляється по заданій програмі електронно-акустичним пристроєм. За результатами аналізу на приладі загоряється одна із трьох кольорових лампочок: червона – тестоване пташеня – самець, синя лампочка – самочка, зелена – стать пташеняти не визначена.

До недоліків даного способу можна віднести невисоку швидкість визначення статі молодняку (не більше 500 гол./година), потребу в дорогій електронно-акустичній апаратурі, знижену точність сексування, а також значне стресування пташенят.

Цитогенетичний метод. Описано методику сексування добових курчат за каріотипом клітин пульпи пера [24]. У курей (як і в інших видів птиці) дивергенція статевих хромосом зайшла далі, ніж у ссавців. «Чоловіча» статева Z-хромосома – самий довгий метацентрик каріотипу, тоді як «жіноча» статева W-хромосома є субметацентриком, що приблизно в 10 разів менше Z-хромосоми. Досліджуючи мітози кліток пульпи пера звичайним цитогенетичним методом, можна за кількістю Z-хромосом визначити стать пташенят. Якщо в каріотипі аналізованого пташеняти дві Z-хромосоми, значить це півник, а якщо тільки одна – курочка. Цитогенетичний метод визначення статі абсолютно точний, але трудомісткий і нетехнологічний. Найбільш виправдане його використання з метою генетичної експертизи.