Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлених Едем
І за волошку в житті золотому
(С. 9.)
Теми творчості торкається поетеса і у наступній поезії:
Будь щедрою, хай плаче твоє листя,
роздай плоди і знову зацвітай.
Хай попліткує наволоч тілиста.
Що є душа? – у неї не питай.
Але тут використовується прийом персоніфікації, тобто маючи на увазі людину творчу, поета, автор змальовує плодове дерево.
На фоні української природи розгортається і сюжет "Незнятий кадр незіграної ролі", присвячений Іванові Миколайчуку, поетеса не випадково вдається до такого прийому. Природнє тло даної поезії увиразнює факт природності, майстерності славетного актора.
Описуючи почуття любові, поетеса проводить несподівану і тонку паралель:
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани (С. 125.)
Історія кохання на тлі сумного осіннього пейзажу показана у поезії "Осінній день березами почався". Осінь і кохання – в них багато краси і смутку:
Осінній день березами почавсь.
Різбить печаль своєї древорити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
У хвилини душевного неспокою, радості, горя, лірична героїня захоплюється красою природи і знаходить у ній джерело внутрішнього спокою і душевної рівноваги.
Поезія "Підмосковний етюд" надає змальованому пейзажу уже зовсім іншого, можна сказати навіть, трагічного звучання:
Незрячі сфінкси снігових заметів
Перелягли нам стежку до воріт.
Зметнеться вгору білочка-біженка.
Сипнеться снігом як вишневий сад.
І ще вікно світилось у Довженка,
як ми тоді верталися назад
Спогади про минуле дитинство (пригадай з "Марусі Чурай": "Душа летить в дитинство, як у вирій, Бо їй на світі тепло тільки там"), розбуджують уяву, малюючи у ній картини природи, які сприймалися дитячими очима:
В старім гнізді танцюють лелечатка.
і, одірвавши ніжки від землі,
немов малі русалоньки дівчатка
гойдаються в зеленому гіллі.
................................................
цим осокорам вже по двісті літ.
Із катапульти гойдалки такої
Колись я звідси вилетіла в світ.
(С. 112.)
Плинність часу своєрідно ілюструється плином, зміною пейзажних картин:
Де бджоли носять сонячний пилок
і журавель над здобиччю міркує, –
ледь я зміню дистанцію на крок,
він перепурхне й далі чимчикує.
Я чую смутку пальці крижані.
Розрісся цвинтар. Груша постаріла.(С. 67.)
"Поетичне бачення Ліни Костенко виявляється настільки всеохопно глибинним, що в якомусь, здавалось би, суто одиничному факті вона завжди відкриває істотні закономірності буття" "Послухаю цей дощ" – називається вірш. І ми, разом із ліричною героїнею слухаємо, як "підкрався і шумить" отой "бляшаний звук води". Та "веселих крапель кроки" викликають асоціацію із плинністю людської долі.
Так ліричний герой, а за ним і читач осягає гармонійну завершеність світобудови і роль людини у ній. Таким чином, у поезії "навіть найсуб‘єктивніше відчуття несе воістину філософське навантаження":
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність
(С. 10.)
Отже, маємо всі підстави стверджувати, що і пейзажна, і натурфілософська лірика посідають значне місце у творчості поетеси. Ліна Костенко – автор який "не просто бачить і розуміє світ, а сприймає його як пастку самої себе". Тому, майстерно відображаючи природу у своїх ліричних творах, вона не тільки надає читачам можливість отримати естетичну ейфорію, а й спонукає їх задуматись над вічними проблемами людського буття. Для цього вона використовує усі можливі прийоми зображення пейзажу. Поетеса часто зображує природу у контрасті з почуттями і переживаннями ліричного героя, а часом навпаки, опис природи, подається паралельно. У пейзажній ліриці поетеса виявляє не тільки свою любов до природи, а повне її розуміння. У віршах Ліни Костенко природа часто зображується як жива істота. Багато поезій присвячено темі екології.
Тематика натурфілософської лірики різноманітна. Це пояснюється тим, що природа, як фон, приступна у всіх пластах лірики Ліни Костенко. Торкаючись тем інтимних, особистісних, чи соціальних, поетеса часто згадує про природу, створюючи асоціації картин природи із настроєм людини, її почуттями і переживаннями, плинністю людського буття.
Висновки
У ході даного наукового дослідження, працюючи над темою "Пейзаж у ліричних і ліро-епічних творах Ліни Костенко", ми дійшли таких висновків:
1. Пейзаж є надзвичайно важливим елементом композиції художнього твору. Він не тільки увиразнює його структуру, а й дозволяє краще зорієнтуватись у просторі і часі певного твору, допомагає зрозуміти внутрішню суть героїв, їх душевні поривання.
2. Зображення живої природи, виконуючи певну смислову функцію, може бути в опозиції (контраст) або паралельно співвідноситься із зображуваним, а також служити декоративним фоном для розгортання подій.
3. Тип пейзажних картин залежить від жанру твору, його стильової приналежності, від особливостей творення образів, їх світогляду (якшо той подається в оповіді), індивідуальної творчої манери письменника.
4. У ліро-епічних творах Ліни Костенко – історичних романах "Маруся Чурай" та "Берестечко" – картини живої природи відіграють важливу композиційну роль, але їх обсяг і значення розрізняються сюжетною структурою творів. Органічно вплетені в художню тканину даних романів, "пейзажні вкраплення" створюють багатопланові ретроспективні картини української природи, малюючи збірний образ України.
5. У історичному романі у віршах "Маруся Чурай" Ліна Костенко, застосовуючи прийом паралельного зображення життя головної героїні в колообігу природи, досягає надзвичайної структурної чіткості твору, а також полегшує читачам процес сприймання і співпереживання внутрішнього стану героїні через асоціації з різними порами року.
6. Форма історичного роману у віршах "Берестечко" ¾ внутрішній монолог головно героя ¾ дозволяє читачеві сприймати пейзажні картини у оповідній формі з уст одного персонажа, тоді як у попередньому романі ("Маруся Чурай") пейзажні картини поставали в уяві читача (то зі слів Марусі,то зі слів дяка, то з уст автора).
7. У кожному з аналізованих романів побутування пейзажів має своє функціонально-змістове призначення: так, описи природи у романі "Маруся Чурай" "працюють" на творення образу прекрасної української природи, а у "Берестечку" за їх допомогою твориться образ сплюндрованої української землі.
8. Ліричні твори Ліни Костенко мають виразну змістову основу, тому, говорячи про побутування у них пейзажних елементів, є всі підстави твердити, що вони наявні принаймні у двох пластах: власне пейзажній і натурфілософській ліриці.
9. У віршах про природу Ліна Костенко виявляє безмежну любов до навколишнього світу, а також глибоке його розуміння і навіть розчинення у ньому. Для пейзажної лірики поетеси характерний прийом олюднення природи, наділення її розумом і почуттями.
10. Значне місце у поетичній творчості авторки займають вірші екологічної тематики, яким належить своєрідне центрове місце поміж пейзажною і натурфілософською лірикою. У них виявляється маштабність і глобальність поетичного мислення Ліни Костенко.
11. Особливістю натурфілософської лірики є концентрація підтекстового смислу (а інколи й головної думки) у зображеннях живої природи.
12. Як пейзажна, так і натурфілософська лірика Ліни Костенко фіксує досконале володіння прийомами паралельного і контрастного описів природи, вони увиразнюють головний мотив твору, віддзеркалюють авторське сприйняття картин природи і людського буття.
Список використаної літератури
1. Абліцов В. Що присвячуємо дітям, обов'язково справдиться // Голос України. – 1999. — 21 січня. — С. 1 – 12.
2. Антонишин С. Місія слова // Слово і час. — 1990. — № 12. — С. 22-27.
3. Антонишин С. Над річкою буття — на березі крутому, або Лілеї для Ліни: До ювілею Ліни Костенко // Дзвін. — 2000. — №3. — С. 125-132.
4. Базилевський В. Поезія як мислення // Дніпро. — 1990. — № 3. — С. 106-116.
5. Бакула Б. Історія і поезія: [Л.Костенко] // Урок української. — 2000. —№2. — С.9-15.
6. Бандура О. М. Теорія літератури. – К.: Рад. Школа, 1969. – С. 67.
7. Банковська Н., Яковець А. Ліні Костенко — 70 // Визвольний шлях. — 2000. — №3. — С.76-84.
8. Барабаш С. Пам'ять розуму і серця в ліриці Л. Костенко // Література. Діти. Час. — К., 1989. — С. 65-70.
9. Білецький О. І. В мастерской художника слова. Ч. 6.: Изображение живой и мертвой природи // Білецький О. І. Зібр.праць: У 5 т. Т. 3. – К.: Наукова думка, 1996. – С. 444-489.
10. Бондаренко А., Бондаренко Ю. Використання поезії шістдесятників для становлення світогляду учнів // Дивослово. — 1996. —№ 11. — С. 52-55.
11. Бондаренко А., Бондаренко Ю. Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // Дивослово. — 1994. — №4. — С.34-37.
12. Брюховецькнй В. Ліна Костенко: Нарис творчості. — К., 1990.
13. Варварцев М. Уперше італійською: [Переклад творів Ліни Костенко] // Урок української. — 2000. — №2. — С.59-60.
14. Галеацці Г. Сніг у Флоренції Ліни Костенко: історичний символ двох культурних світів // Літературознавство. — К., Обереги. — 1996. — С. 160-175.
15. Гордасевич Г. Під галактик очима карими // Жовтень. — 1989. — № 4. — С.114-127.
16. Гундорова Т. Погляд на Марусю // Слово і час. – 1991. № 10.
17. Домашлев А. И. Интерпретация художественного текста. – М.: Просвщение, – 1989. – С. 194.
18. Дюбишина-Мельник Л. О. то не є розмовка побутова! [Поезія Ліни Костенко) // Урок української. — 2000. — №2. — С.25-26.
19. Жулинський М. Лицарство духа: [Про творчість Ліни Костенко] Вітчизна. — 2000. — №3-4. — С.2-5.
20. Зеров М. "Непривітаний співець" (Ящоголів) //Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. – К., Дніпро 1990. С. 294-323.