Міністерство освіти і науки України
Донецький Національний університет
Філологічний факультет
Кафедра загального мовознавства та історії мови
Курсова робота
Назви художніх і публіцистичних творів: структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості
Студентки 3 курсу денного відділення
Паршиної Таїсії Михайлівни
Науковий керівник:
доктор філ. наук, проф. кафедри
загального мовознавства та історії мови
Луценко Микола Олексійович
Донецьк-2009
Зміст
Вступ
Розділ I. Назви публіцистичних творів
Розділ II. Назви художніх творів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Заголовок - один із компонентів тексту, що попереджує текст, називає його, - має виключно важливе значення для розкриття ідейного та філософського смислу твору.
Економне, точне вираження думки - найважливіша вимога стилістики. Особливо важлива яскравість і точність для заголовка, адже заголовок - перше, з чим стикається читач, перше, на що звертає увагу, переглядаючи текст, по заголовках орієнтується у змісті статті чи твору.
Заголовок є першим сигналом, що спонукає нас читати, наприклад, газету або відкласти її у бік. Передуючи тексту, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. В той же час заголовок газетної смуги, художнього твору мають емоційне забарвлення, збуджуючи читацький інтерес, привертаючи увагу. Дослідження психологів показали, що близько 80% читачів приділяють увагу лише заголовкам. Тому так важливо журналісту і письменнику підібрати заголовок. У декількох словах, одним реченням потрібно не лише передати основний сенс тексту, його вміст, але і залучити, зацікавити читача. Проте не варто забувати, що не всі заходи тут доречні. Дуже часто під сенсаційними заголовками нічого не значиться.
Об’єктом вивчення у даній курсовій роботі є назви художніх та публіцистичних творів, а предметом - дослідження їх структурно-семантичних та функціонально-стилістичних особливостей.
Актуальність пропонованого дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу назв творів, тому що тема ще не вивчена. Мета дослідження - описати структурно-граматичні, семантико-стилістичні типи заголовків на художньому та публіцистичному матеріалі, дослідити особливості їх використання. Реалізація обраної мети потребує вирішення таких завдань:
- виявити і систематизувати заголовки художніх і публіцистичних творів;
- описати структурно-семантичні типи газетних заголовків;
- установити функціонально-стилістичні типи газетних заголовків;
Матеріалом дослідження послугували українські газети «Літературна Україна», «Молода Україна», «Столиця», «Голос України», твори українських письменників. Для наукової інтерпретації фактичного матеріалу застосовувались структурно-типологічний, функціональний методи та метод зіставлення статистичних підрахунків і кількісних характеристик. Використовувалися прийоми - спостереження, систематизація, науково-лінгвістичний опис, порівняльний аналіз.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури.
Заголовок тексту має подвійну природу. З одного боку, це мовна структура, що передує тексту, стоїть «над» ним і перед ним. Тому заголовок сприймається як мовний елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність. З іншого боку, заголовок - повноправний компонент тексту, що входить в нього і пов’язаний з іншим компонентом цілісного твору. Заголовок складає єдину систему з текстом.
У смисловому відношенні заголовок все ж не можна розглядати як щось окреме від тексту. Заголовок готує до розуміння тексту, з іншого боку, заголовок може ставати зрозумілим лише після прочитання тексту.
Перша класифікація газетних заголовків будується на основі віддзеркалення елементів тексту. За цією ознакою виділяють однонаправлені і комплексні заголовки. Однонапрвлені заголовки співвідносяться з одним елементом смислової структури тексту: з темою, з фактом, з героєм публікації, з цитатою або відомим висловлюванням, з аналітичною оцінкою ситуації, з ідеєю матеріалу, з другорядними елементами тексту. Комплексні заголовки співвідносяться з декількома елементами структурної схеми тексту одночасно. Вони передають ускладнену інформацію. Комплексні заголовки актуалізують одночасно тему і аналітичну оцінку ситуації.
Друга класифікація заголовків ґрунтується на тому, повністю або не повністю відбивається в них той або інший елемент тексту. Тут виділяють заголовки повно і неповно інформативні. Повно інформативні заголовки можуть відображати або тему всього тексту, або основну думку його, або будь-яку тезу, що розвиває основну думку. Заголовок може виражати не всю тезу, а лише сигнал про предмет мови або його ознаку. У такому разі заголовок називається неповно інформативним.
Одним із засобів створення виразності можна назвати вибір авторами у заголовок різних речень, різних за метою висловлювання, тобто питальні, розповідні, спонукальні, а також різних за емоційним забарвленням.
Заголовок, який вводить читача в оману відносно до змісту тексту, логічно назвати таким, що дезорієнтує. А. В. Подчасов пропонує виділяти декілька різновидів таких заголовків:
1. Заголовки, передбачуваність яких зведена до мінімуму. Так5і заголовки зв’язані не стільки з текстом, скільки з підтекстом, а ще частіше - з поза текстовою ситуацією.
2. Заголовок, що являє собою одну з тез публікації. При цьому авторові неважливо, що головна теза не відображає ідеї тексту, а інколи спростовується у ньому. Істотніше лише те, що він виразний, інтригуючий.
3. Заголовок являє собою пряме спотворення фактів, що містяться у тексті. [12, С.45]
«Заголовок, - відмітив С. Кржижанівський, - стягнута до об’єму двох-трьох слів книга». Він служить основою первинного «прочитання» твору, але по мірі розгортання тексту збагачується новими сенсами і стає ключем до підтекстової інформації. [10, С.46]
Розділ I. Назви публіцистичних творів
В наш час вивчення мови газети має виключно важливе значення, тому що газеті належить активна роль у розвитку літературної мови. Без матеріалів, отриманих з періодичних видань, зараз стає неможливим вивчення мови в цілому, визначення її норм та актуальних стилістичних розгалужень. В останні часи помітно посилився інтерес вчених до лексично-фразеологічних особливостей мови газети, у тому числі використання стійких сполук слів у газетних матеріалах та заголовках.
Прагнучи до більш влучної та повної передачі головної думки статті, автори все частіше уникають традиційних заголовків Для створення незвичайних, яскравих, інтригуючи назв журналісти активно звертаються до усталених виразів (УВ). Однією із суттєвих особливостей УВ є сталість компонентів та відтворюваність їх у готовому вигляді.
В сучасній лінгвістичній науці актуальною є проблема відмежовування явищ лексичної трансформації від лексичної варіації УВ. Якщо лексичні варіації не порушують смислової тотожності УВ, то трансформації стійких сполук, як правило, призводять до зрушень у семантиці та стилістичному забарвленні. Обов’язковою умовою лексичних трансформацій УВ є їх цілеспрямований характер, те, що вони здійснюються з цілком визначеною метою. Відчутність штучності навмисності лексичних трансформацій УВ дозволяє кваліфікувати їх як оказіональні явища. Варіації ж лексичного складу УВ мають узуальний характер. Вони виникають як закономірна ланка в процесі мовної еволюції. [14, С.98]
Варіанти та трансформації УВ мають різні першопричини виникнення. Варіація УВ зумовлена інтралінгвістичними законами розвитку. Трансформація ж УВ - це стилістичний прийом, завдяки якому автор досягає певного ефекту.
Всі різноманітні види трансформацій УВ у заголовках газет можна систематизувати за ознакою збереження чи зміни звичайної кількості компонентів УВ. Отже, перший розряд утворюють трансформації, що здійснюються шляхом заміни окремих компонентів УВ словами вільного вжитку; до другого розряду належать трансформації, в основі яких лежать відхилення від звичайної кількості компонентів УВ. Тут, у свою чергу, виділяються два різновиди - поширення і скорочення компонентного складу УВ; у межах скорочення компонентного складу УВ виділяють дві різні за своїм характером способи трансформації, а саме: еліпсис УВ і фразеологічний натяк. Таким чином, до різновидів трансформації УВ належать: а) лексична заміна компонентів УВ словами вільного вжитку; б) поширення УВ; в) фразеологічний натяк; г) контамінація УВ; ґ) еліпсис УВ. Розглянемо їх окремо.
1. Заміна компонентів УВ.
Структурна організація УВ під час субституції (заміни компонентів) може зазнавати змін більш або менш суттєвих, що залежить, у першу чергу, від характеру замінника традиційного компонента УВ. Заміні може підлягати не один, а навіть декілька компонентів УВ. Стійкі сполуки і тут з успіхом витримують пробу на міцність, що пояснюється поширеністю, популярністю їх у сфері мовлення, наприклад: «Енштейном можеш ти не бути, але без спадку ані руш» («Тиждень», №43, 1997р.), порівн. з відомим висловом М. Некрасова: «Поэтом можешь ты не быть, а гражданином быть обязан»; «Його сім’я – його фортеця» («Тиждень», № 42, 1997 р.) походить з англійського прислів’я «Мій дім – моя фортеця». На поданих прикладах можна спостерігати максимальну субституцію, але не становить труднощів відновити попередній вигляд знайомих висловів.
2. Поширення УВ.
Існує цілий ряд перетворень УВ, пов’язаних із порушенням їх традиційного кількісного складу. Такі трансформації не вносять якісних змін у самий склад УВ, чим і відрізняються від лексичних замін. Ці перетворення представлені двома різновидами, оскільки в процесі контекстуальної конкретизації УВ існує лише дві можливі зміни їх кількісного складу - збільшення або зменшення компонентів УВ. Відповідно до цього виявляємо як поширення, так і скорочення компонентного складу УВ. [14, С. 100]