Виділяють три аспекти перекладу, які потрібно перевірити редактору:
• ступінь формальної відповідності оригіналу тексту,
• ступінь формальної відповідності у кінцевій мові,
• ступінь смислового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії.
Аналіз ступеня формальної відповідності оригінальному тексту можна здійснювати двома способами: або ретельним порівнянням структур, що співвідносяться, або оцінкою загальних відмінностей у перекладі та оригіналі. Завданням редактора є виявлення ступеня зрозумілості значення, змісту повідомлення. Дані аспекти визначають специфіку редагування перекладів, яка тісно пов’язана з використанням знань із контрастивної лінгвістики. Більшість тексту передається за допомогою позамовних засобів, створюється культурний фон оповідання, а це, у свою чергу, викликає труднощі при перекладі. Переклад практично базується на знанні контрастивної лінгвістики та типології двох мов. Під час перекладу перекладач використовує порівняльний аналіз як метод вибору форми, яка найбільш адекватно передає і зміст, і попередньо обрану форму. Тому редагування, так само як і переклад, пов’язане з такими розділами знань як мова та мислення, мова та культура, психо- та соціолінгвістика. У цьому і полягає специфіка професії редактора перекладів.
Оскільки перед редактором стоїть вирішення не однієї задачі, його робота має бути організованою та систематизованою.
Процес редагування та перевірки можна поділити на такі етапи:
1) ознайомлення з текстом оригіналу та перекладу, що включає в себе сканування тексту, яке спрямоване на визначення тематики, стилістичних особливостей, якості вжитої у документі мови; ідеї щодо можливостей покращення тексту.
2) звірення тексту перекладу з вихідним текстом, а це послідовна, ретельна перевірка відповідності кожного слова, кожної фрази перекладу вихідному тексту, єдності використаної термінології, логіки викладу, а також порівняння смислового значення. Даний етап включає в себе роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації колег та спеціалістів тієї чи іншої галузі. Редактору необхідно мати лист для нотаток, де б зазначались власні назви, термінологія, а також помилки та виправлення, що дасть змогу забезпечити однорідність вжитої термінології.
3) внесення смислових і стилістичних правок; перевірка тексту на наявність граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних та ін. помилок.
Виправити помилку недостатньо, адже необхідно узгодити все речення, перевірити його завершеність, не забувати при цьому про індивідуальний стиль перекладача.
4) завершальний етап - порівняння попереднього тексту з його новим варіантом, остаточна перевірка тексту.
Особливу увагу під час створення і редагування перекладу необхідно приділити еквівалентності друготвору та засобам її досягнення. Проблематиці редагування художнього перекладу на сьогодні не було приділено достатньо уваги. Серед лінгвістів, що вивчали цю проблему, були М.С. Зарицький, С.П. Ковганюк, А.В. Федоров, М.Т. Рильський, Д. Самойлов. Питання еквівалентності вивчались С. Влаховим і С. Флоріним, Т.А. Казаковою, В.Н. Крупновим, Л.К. Латишевим, С. Кузьміним.
Невід’ємною частиною процесу редагування перекладу є повний зіставний аналіз першотвору і друготвору на лексичному рівні. Такий аналіз має базуватись на класифікації відповідностей і трансформацій як окремих лінгвістичних явищ у теорії перекладу. Слід зазначити, що найзгубнішим для друготвору є нав’язування автору редактором своїх однозначних рішень замість того, щоб на манер режисера, який працює з актором, прищепити вихідне розуміння оригіналу. Редактор має виробити точку зору на всю роботу в цілому й домогтись того, щоби часткові рішення було зведено в єдину художню систему. Отже, необхідно охопити віршований твір у цілому й вирішити, чи відтворене головне — думка, інтонація, емоційний колорит, а найважливіше, чи в повному обсязі виконано автором друготвору «останню волю» автора першотвору.
Висновки
Отже, редагування перекладу – це останній крок в процесі отримання адекватного, повноцінного художнього твору.
Перекласти текст недостатньо для того, щоб вірно передати зміст міжкультурного повідомлення. Для того, щоб отримати в результаті переклад відмінної якості до роботи залучаються не лише тематичні перекладачі, а також спеціалісти-редактори, які ретельно перевіряють перекладений матеріал, узгоджуючи його з людьми, для яких текст, що перекладається, є частиною національної культури та професії.
Тому з впевненістю можна стверджувати, що редагування – це найважливіший етап виробничого процесу при виконанні письмового перекладу, що забезпечує контроль якості перекладу шляхом ретельної перевірки перекладу на відсутність помилок та його відповідність вихідному тексту. Такі технологічні кроки дозволяють забезпечити відмінну якість перекладу для клієнтів, а відмінний переклад – це, перш за все, запорука позитивного іміджу.
Редакторська праця потребує великого вміння, досвіду й такту. Перед редактором постають два завдання – перевірити текст на наявність помилок і, разом з тим, виявити виняткову чутливість до творчого почерку перекладача. Порушувати манеру авторського письма і не враховувати стильових особливостей викладу не можна. Якісне перекладне видання потребує неабиякої ґрунтовної праці, неординарних організаційних, творчих здібностей редактора, перекладача та всіх служб видавництва.
Список використаної літератури
1. Зарицький М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. —К.: Парлам. вид_во, 2004.
2. Степанов В.Г. Теоретичні основи редагування перекладної літератури. – М.: Світ книжки, 1997.
3. ВГО “Асоціація перекладачів України” Матеріали Всеукраїнського щорічного науково-практичного семінару з питань практики перекладу та підвищення конкурентоспроможності перекладацьких послуг (04 червня 2005 року, м. Київ).
4. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. – К.: Юніверс, 2002. – 280с. Бібліогр.
5. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: Афіша, 2004.