ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Становлення поезії вільного вірша
1.1 Поняття «вільний вірш»
1.2 Поети-новатори Іраку
1.3 Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру
Розділ 2. Творчий доробок Назік аль-Малаіки
2.1 Критичні статті
2.2 Переклади західної поезії та її вплив на творчість Назік аль-Малаіки
2.3 Переклади поезії Назік на західні мови
Розділ 3. Аналіз вільного вірша Назік аль-Малаіки
3.1 Художні особливості вірша Назік аль-Малаїки в світлі традиції арабської поезії
3.2 Головні мотиви поезії
3.3 Аналіз поезій
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
ВСТУП
Дана роботаприсвячена розгляду новаторського використання вільного вірша на прикладі творчості відомої іракської поетеси Назік аль-Малаіки.Вона - визначна поетеса відома у всьому світі, яка зруйнувала стереотипи щодо арабської поезії, почавши писати без моно рими і не обтяжуючи свої твори рамками бейту. Під впливом творчості Шекспіра, Байрона та багатьох арабських письменників аль-Малаіка започаткувала сучасні нові теми, ідучи разом з життям вулиці арабського міста.
Актуальність цієї роботи полягає в тому, що в ній розглядається арабська новітня література, яка ще малодосліджена як в світі, так і в Україні. Творчість аль-Маліки теж майже не досліджувана ніким в Україні, окрім Ю.М. Кочубея. Тому потрібно розробляти і поглиблювати цю тему.
Метою роботи є дослідити жанр вільного вірша та його використання в поезії Назік аль-Малаіки.
Мета даного дослідження вимагає виконання таких завдань, як: виявити і проаналізувати новаторські риси вільного вірша, а саме: нову тематику, відмінність побудови від арабського класичного вірша, використання нової лексики і художніх засобів, та розглянути творчість Назік аль-Малаіки як поетеси-новаторки.
В ході роботи використовуються оригінальні тексти віршів і власні переклади. Для найповнішого розкриття зазначеної теми та широко показу різнобічних аспектів заданої проблеми велику увагу було приділено критичним статтям арабською та англійськими мовами. Головними джерелами є книги Ю.М. Кочубея «Голос гніву і боротьби» і «Поезія вільного вірша в Іраку».
Об’єкт дослідження: поезія, переклади і наукові праці Назік аль-Малаіки.
Предмет: вільний вірш і особливості його використання у творчості поетеси.
В даній роботі не тільки розглянуті і проаналізовані вірші поетеси, але і згадуються її критичні статті, переклади і наукові праці, які ще раз доводять важливість постаті Назік аль-Малаіки в арабській і світовій літературі.
Практичне значення: робота з метою ознайомлення і вивчення нового матеріалу з новітньої арабської літератури, а саме з творчості іракської поетеси Назік аль-Малаіки, доступна для інших студентів та всіх тих, кого зацікавить дана тема.
РОЗДІЛ 1.
Становлення поезії вільного вірша
1.1 Поняття «вільний вірш»
Одним з жанрів сучасної арабської поезії є вільний вірш(الشعر الحر) . Вільний вірш (його ще називають вольним віршем) – це вірш, який, на відміну від канонічних нормативів силабо-тоніки, має довільну кількість стоп при збереженні традиційного римування та закономірного розподілу наголосів. Спочатку вільний вірш з'явився у байках, що використовували невимушену бесіду, живі інтонації, а значить – різну довжину фраз, рядків [1].Вільні вірші написані на філософську тематику чи мають мотиви спогадів. Представники поезії «вільного вірша» розробили свій жанр, який відрізняється від традиційної поезії, в якому переплітається епічне і ліричне, високе і низьке, інтимне і загальнолюдське. Ці вірші стали найбільш поширені, бо змінилась соціальна функції поезії, яка стала надбанням більш широкого кола людей і знаряддям впливу на маси, а не тільки на правителя і його оточення, і сам спосіб її вираження – спрощення мови. Є ще один фактор, який вплинув на створення поезії «вільного вірша». Змінилась роль особистості поета, він став прагнути висловити свою індивідуальність, а не тільки слідувати прототипам, що було характерно для старої арабської поезії [4, c.53].
1.2 Поети-новатори Іраку
Оновлення форми, що почалося ще в довоєнні роки, завершилося створенням «нової поезії». Цим займалися поети-новатори. Перший напрям поетів – реалісти, другий – поети, які вважають завданням поезії зображення внутрішнього світу людини, і третій – авангардисти [8, c.214].
Арабська література розвивається завдяки мовній єдності, але літературний процес в різних країнах має свої особливості. Оскільки досліджується творчість іракської поетеси, потрібно розглянути розвиток «нової поезії» в її країні. В Іраку, як ніде, поезія стала близькою до життя народу. За змістом була новою і це вело до виникнення нових форм, нових художніх засобів. Першою поетесою нової епохи була Назік аль-Малаїка. Початок «вільному віршу», як зазначила авторка у праці «Проблеми сучасної поезії» (1962), поклала її касида «Холера» (1947), але до цього вона писала класичним стилем.
На початку творчості новатори стояли осторонь громадських проблем, віддаючи данину вузько особистим інтимним почуттям, загальним проблемам. Але країна страждала від режиму Нурі Саїда і поети не могли залишитися осторонь. Якщо перші збірки аль-Малаїки «Закохана в ніч» і «Уламки й попіл» пронизані індивідуалістичним баченням світу, то в третій («Глибина хвиль») авторка звертається до політичної тематики. Як приклад, можна процитувати рядки з її вірша «Запрошення до життя»:
«Сердься, бо душа твоя ось-ось помре.
Не будь мовчанням, в якому згасне вибух.
Вже досить з мене попелу. Будь полум’ям
Моїх касид, горіння творче…» [3, c.8-10]
1.3 Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру
Назік аль-Малаіка – визначна поетеса свого часу, яка не тільки приймала активну участь у становленні жанру вільного вірша, але і науково дослідила і обґрунтувала його.
Народилася в 1923 році в Багдаді, закінчила середню школу в1939 році. Її прихильність до поезії прокинулась, як ми дізнаємось з автобіографії, в 10 років завдяки батьку, який теж був поетом. Мати теж була поетесою і писала під псевдонімом.Вона відмічає вплив на свій світогляд поезії Махмуда Хасана Ісмаіла, Омара Абу Ріша і Бадані аль-Джабаля. Авторка приймала участь у зібраннях коледжу, де читала свої твори, вже опубліковані в газетах і журналах. В 1947 році видала свою першу збірку «Коханець ночі», 1949 – друга збірка «Уламки та попіл».Це була революційна збірка, у вступі до якої авторка доводить, що традиційна форма заважає арабській поезії досягти таких самих вершин, як і європейська. Вона пише на теми, які хвилювали її сучасників – націоналізм, соціальні та феміністичні теми і теми відчудження і самотності.Будучи студенткою, вона грала на лютні, відвідувала заняття з латини, вивчила французьку мову з молодшим братом. Її любов до англійської літератури дала їй шанс отримати стипендію на навчання в Прінстонському університеті.В 1954 році Назік аль-Малаїка приїхала знову в США, щоб отримати диплом магістра з компаративної літератури. В 1957 році вийшла третя збірка «Глибина хвилі». В 1961 вона вийшла заміж за свого колегу з арабської кафедри в коледжі Багдаду.Він очолював університет в Басрі, де вона працювала професором арабської мови, але в 1970 році вона переїхала і стала працювати в Кувейтському університеті. Аль-Малаїка видала три свої останні збірки цього ж року, які були похмурими під впливом національної та релігійної проблем (1967 – книга віршів «Місячне дерево», 1970 – «Трагедія життя і пісні людини») [10].В 1990 році вона переїхала до Каїру. 20 червня 2007 року поетеса померла.
В своєму огляді Іракської школи Еліад Морех, літературний критик, яка працює в Ієрусалимському університеті, виділяє фундаментальні погляди і концепції Назік аль-Малаіки та її вільний вірш на базі її критичних нарисів, в особливості на базі «Вступу» до її збірки «Осколки та уламки» і її відомої книги під назвою « Проблеми в сучасній поезії».
Тут доречно зазначити, що сама поетеса раніше заявила, що використовує строфічну форму більше, ніж інші поети. Це вона доводила у вірші «Холера», строфа якого дотримується тієї ж римованої системи (аббввггббдддд): Розрізняючи її вірші, які слідують монострофічній формі, і вільні вірші, які не притримуються ні суворої метричної системи, ні особливої римованої схеми, він показує, що дві її збірки: « Уламки і попіл» і «Глибина хвилі» містять 25 віршів моно строфічної форми [2]
аسكَنَ الليلُ
бأصغِ إلى وَقْع صَدَى الأنَّاتْ
б في عُمْق الظلمةِ, تحتَ الصمتِ, على الأمواتْ
вصَرخَاتٌ تعلو, تضطربُ
вحزنٌ يتدفقُ, يلتهبُ
бيتعثَّر فيه صَدى الآهاتْ
гفي كلِّ فؤادٍ غليانُ
гفي الكوخِ الساكنِ أحزانُ
бفي كل مكانٍ روحٌ تصرخُ في الظُلُماتْ
дفي كلِّ مكانٍ يبكي صوتْ
дهذا ما قد مَزَّقَـهُ الموت
дالموتُ الموتُ الموتْ
يا حُزْنَ النيلِ الصارخِ مم
ا فعلَ الموتд [11]
Дивлячись на це, Морех сперечається, що поезія аль-Саййаба «Чи було це коханням?» відрізняється від «Холери», тому що він не дотримується стійкої римованої схеми, отже аль-Саййаб був правий, коли вважав свій експеримент ближчим за спроби аль-Малаіки до вільного вірша. Стосовно цієї різниці між моно строфічним віршем і вільним, то цю різницю помітив туніський критик Нур аль-Дін Саммуд в роботі «Вірш «Холера» не є вільним віршем» - поезія може вважатись вільною тільки коли вона не дотримується стійкої системи. Очевидно, концепція вільного вірша Назік аль-Малаіки ширше ніж його визначення. В її «Вступі» вона визначає вільний вірш як будь-який вірш, що не бере до уваги строфічну форму чи римовану схему, який відмовляється від дво-піввіршової лінійної системи [6]. Щоб проілюструвати її думку, він взяв два види її поезії: «Холера» та «Іноземці» як приклади першого виду вільного вірша, який слідує суворій метричній і римованій схемі. І «Їде потяг», і «Дно сходів» як приклади другого виду, який не дотримується особливої рими і метричної системи. Ось декілька рядків з вірша «Їде потяг»: