Курсова робота з зарубіжної літератури
на тему:
«Зміни образу головної героїні упродовж роману Теодора Драйзера «Сестра Керрі»
Вступ
Теодор Драйзер (1871–1945) – один з видатних письменників США рубежу XIX–XX століть. Саме в цей час в Америці відбуваються зміни, які зачіпають не тільки соціальні сторони існування американців, але й трансформують особистість.
З давніх давен жінка була другорядною особою в житті суспільства. Всюди суспільно значущою діяльністю була саме та, якій присвячували себе чоловіки. Почесна праця, шляхетна зайнятість війною і політикою – все було в руках чоловіків. Жінкам була відведена роль домогосподарки і нічого більше. Але в своєму творі «Сестра Керрі» Драйзер створив образ так званої «третьої жінки» – жінки вільної розпоряджатися своєю долею [10, 336–349]. До того часу життя жінок йшло по маршруту, який задало суспільство: вийти заміж, мати дітей, виконувати другорядні обов’язки. В романі «Сестра Керрі» письменник зобразив жінок (Лолу і Керрі), які зважилися відхилитися від цієї протоптаної суспільством стежки.
На думку багатьох дослідників [4,6,7], розвиток американської літератури в дев’ятнадцятому столітті не відрізнявся бурхливістю, а скоріше його можна вважати уповільненим, неквапним. Він не встигав за розвитком країни. Однак творчість Драйзера зробила свій внесок в цей процес. Драйзер вніс в американську літературу подих життя, своє бачення і оцінку того, що відбувалося в американському суспільстві. Саме цю рису відмітив Сінклер Л’юіс, сказавши про Драйзера, що він «буквально ворвался в спертую и затхлую атмосферу Америки, как порыв неукротимого ветра, и впервые со времен Марка Твена и Уолта Уитмена внес в наш пуританский обиход струю свежего воздуха» [9, 700–701].
З-поміж праць про Драйзера останніх двох десятиліть слід відмітити книгу Л. Хассмана і двотомне біографічне дослідження Р.Лінгемана, що містить численні факти з життя і діяльності письменника, маловідомі широкій читацькій аудиторії. В цьому відношенні біографічна книга Лінгемана є дуже цінним джерелом для сучасного дослідника. Безперечним набутком цієї праці є використання автором архівних матеріалів, щоденникових записів, рукописних джерел, статей і листів письменника, що раніше не видавалися, які зберігаються в архівах бібліотеки Пенсильванського університету і деяких інших бібліотек США.
Відомий критик і літератор Я. Засурський писав, що в творах Теодора Драйзера отримали розвиток численні найкращі традиції американської літератури дев’ятнадцятого століття-традиції романтиків Фенімора Купера, Натаніеля Готорна, Германа Мелвілла, борців за визволення негрів Девіда Торо і Гарріет Бічер-Стоу. Гостре неприйняття світу бізнесу споріднює Драйзера з Купером, з яким його також поєднує розважливий неквапливий спосіб розповідання.
Річард Лінгеман вважає, що до Драйзера, коли в Америці панувала вікторіанська література, суспільство вірило в моральний сенс всього сущого: «Герой в произведениях того периода был всегда нравственным существом. Драйзеровский герой был игрушкой сил, которые ему неподвластны. За что на Драйзера и налепили ярлык детерминиста» [2]. Драйзер різко виступає проти пуританства і святенництва, проти зажерливості, практицизму та себелюбства
Актуальність теми дослідження даної курсової роботи визначається необхідністю розгляду жіночих образів в романі Драйзера у вигляді цілісної системи, у якій можливе виділення різних моделей особистості, з огляду на їхні дії та внутрішні переконання.
Предметом дослідження є роман Теодора Драйзера «Сестра Керрі», який є першим відомим романом в бібліографії письменника.
Метою курсової роботи є дослідження різноманітних моделей особистості жінок, створених письменником в романі «Сестра Керрі»
Дана мета буде розв’язуватися за допомогою окремих завдань дослідження:
– розглянути особливості реалізму Драйзера
– дослідити жіночі образи, що ввібрали в себе загальні якості американського національного характеру з його прагненням успіху та заможності
– проаналізувати особистісні характеристики кожної конкретної героїні
– простежити зміну образу головної героїні упродовж роману
1. Особливості реалізму Драйзера
Книги видатного американця і в наш час читаються з непослабленою зацікавленістю, допомагаючи читачам зрозуміти Америку, світ, людину. Якщо спробувати одним словом виразити моє уявлення про Драйзера – митця, то, мабуть, можна погодитись із порівнянням яке приводить Ю. Ковальов в своєму нарисі про творчість Драйзера [11]. Важко підібрати щось більш підходяще, ніж назву одного з його романів – «Титан».
Але не такими були порівняння в американській літературній критиці за життя письменника. Кожний новий роман Драйзера викликав занадто потужний суспільний резонанс в Америці тому, що він був дуже значним явищем, щоб можна було обійти його увагою. Через це Драйзер ніколи не міг поскаржитися на недостатній інтерес зі сторони критиків. Але цей інтерес частіш за все був недружелюбним.
Це було викликано тим, що письменник не дотримувався загальноприйнятих «норм» літературної творчості, типових і зрозумілих для Америки. Він писав на заборонені і закриті для суспільної думки теми з такою реалістичною відвертістю, що сповнювали жахом порядних критиків. Драйзер руйнував образ порядного буржуазного суспільства, він відкривав правдивий зміст моральних цінностей, що були прийняті. Від його суджень і оцінок почесна публіка приходила в стан шоку. Драйзер не щадив нікого і нічого. Він стверджував, що в цьому передусім винна соціальна система. Більш того, таке розуміння суспільного устрою логічно привело його в ряди Комуністичної партії США.
Основною ідеєю творів Драйзра було втілення «Американської мрії». М. Гофман [3] пише, що американська мрія перестала бути абстракцією, і перетворилась на життєву ціль. Для персонажів драйзерових романів життєвою ціллю було досягти успіху не зважаючи ні на що.
Письменник Теодор Драйзер був суперечливою фігурою свого часу не тільки тому, що видав «аморальний» роман «Сестра Керрі», різку і драматичну «Американську трагедію», але й тому, що його особисте життя включало в себе безліч любовних зв’язків, членство в комуністичній партії, він був прибічником радикалізму, завдяки чому привернув до себе увагу ФБР.
28 грудня 1945 року один з присвячених Драйзеру некрологів починався зі слів: «Драйзер был великим писателем, не умевшим писать». І ця думка, повторена в багатьох варіантах, стала клеймом для Драйзера. Його і за життя багато критиків вважали журналістом, а не письменником. Річард Лінгеман писав, що створені Драйзером портрети і його аналіз американського суспільства такий же злободенний зараз, як і 70 років назад. Це історія про те, як славнозвісна американська мрія може обернутися нічним жахом. [16]
Думка про Драйзера як про слабкого письменника утрималася на пів століття. Читачі взагалі забули про тих, хто цінив його, про критика Генрі Менкіна, який боровся за Драйзера з цензурою, про Роберта Пенн Уоррена, який в 1971 році написав книгу «Дань Теодору Драйзеру».
Критик журнала «The Nation» Річард Лінгеман в ефірі радіопередачі, присвяченій 60-тиліттю з дня смерті письменника сказав, що ствердження – «Драйзер – слабкий стиліст» – кліше: «У Драйзера, действительно, есть странные фразы, не музыкальные, даже, формально, не очень грамотные. Но такие ему и нужны для создания того эффекта, который он задумал. Это не плохой стиль, это его стиль… …Надо сказать, что Теодор Драйзер, действительно, был не очень грамотным человеком. Он даже нанимал редакторов для исправления его грамматики. Но не стиля. Если их поправки меняли смысл или интонацию фразы, он восстанавливал свой вариант» [2].
Драйзер прожив довге життя, котре було повністю присвячене літературній творчості. Спочатку романи Драйзера піддавалися нещадній критиці, виходячи здебільшого з моральних міркувань. Драйзеру не могли вибачити вторгнення в заборонені області, жорстокого викриття фальші, лицемірства, святенництва моральних устоїв буржуазного суспільства. Бібліографія робіт Драйзера починаються з його роману «Сестра Керрі» (1900). Цим твором Драйзер викликав велике невдоволення тогочасної пуританської Америки. Беззастережно та без звичного в той час пуританства Драйзер дав реалістичний образ дівчини, що виступає проти загальноприйнятих моральних поглядів.
2. Соціальні моделі жінок в романі «Сестрі Керрі»
Роман Теодора Драйзера «Сестра Керрі» вперше був виданий в 1900-му році. В сюжетному відношенні роман є історією професійного становлення молодої американки кінця 19 століття. В основу роману покладено епізоди з життя Драйзерової власної сестри Емми.
В романі шість жінок, долі яких зображені більш-менш повно. Це – головна героїня, Керрі, її сестра Мінні, міссіс Герствуд, її донька Джессіка, міссіс Венс і акторка Лола.
Долі Мінні в романі відведено кілька сторінок. Кухня, миття підлоги, церування одягу і догляд за дітьми – ось заняття Мінні, і можна припустити, що якщо нічого надзвичайного не трапиться в її житті, то все так і залишиться, тільки діти виростуть, і квартира, можливо, стане більша, якщо чоловікові вдасться розбагатіти. Соціальна модель цого образу – жінка, яка не грає ніякої ролі в суспільному житті. «Ее представления о жизни всецело отражали взгляды мужа, а ее косные понятия о развлечениях и о долге свидетельствовали о кругозоре еще более узком, чем в юности.» [1, гл 2]
Долю міссіс Герствуд в дечому можна назвати щасливою. Якщо життя – це боротьба за життя, то вона, безумовно, переможець. Народжені в коханні гарні і здорові діти, а також прибраний до рук набутий за часи спільного життя статок чоловіка, тобто гарантія незалежності і гідного існування. Все це означає, що життєвий план виконано. З її образу видно, що це жінка, яка нічого не хоче робити для покращення її матеріального життя. Вона у всьому покладається на інших людей: «миссис Герствуд хотелось вывозить в свет Джессику, которая была уже в возрасте и хорошела с каждым днем. Мать надеялась выдать ее за богатого человека.» [1, гл 15]. Вдале (в матеріальному плані) заміжжя Джессіки – ще один тактичний успіх, що лише підтверджує правильність загальної стратегії. Міссіс Герствуд думала, що «Приятно сознавать себя тещей богатого молодого человека, состояние финансов которого она лично проверила.» [1, гл 47] В ході розгляду цього образу стає зрозуміло, що соціальне положення місіс Герствуд також обмежане. Вона з усією її владністю лише перерозподіляє створене іншими чоловіками (чоловіком і батьком зятя) на свою користь.