«И только в компании Поля Рислинга он отдыхал. Хоть раз в неделю они оба становились прежними юнцами. По субботам играли в гольф, издеваясь друг над дружкой: «Что касается гольфа, то ты, как видно, хороший теннисист».
Приклад гумору полягає в зіставленні гольфу і тенісу. Автор роману говорить нам про те, що гра в гольф не дається жодному з героїв, ні Полю Ріслінгу, ні Беббіту, і за допомогою порівняння гри в гольф з грою в теніс вони висміюють один одного.
«— Не нравится? — Он погладил ее плечо: — Дитя, вы — самая умная, самая хорошенькая, самая милая женщина на свете! Ну‑с, леди Уайком, разрешите герцогу Зенитскому предложить вам руку и патриархальственно проследовать к монументальственной трапезе!
— Ах, какой вы остроумный, как мило вы шутите!»
Нашій увазі автор представляє тонкий американський гумор, який полягає в тому, що головний герой порівнює себе і даму свого серця з герцогом Зенітським і його фавориткою.
Також висміюються відносини Беббіта з цією дамою. У Беббіта вже є законна дружина, а словами «предложить вам руку и» зазвичай пропонують ще й серце. Так як наш герой вже жонатий, та й на мою думку, якби він був холостяком, одружуватись він би все одно не поспішав, то словами «предложить вам руку и» він запропонував усього лише втішити їх потреби – пообідати.
«И первое, что он услышал, был взволнованный голос жены:
— Джордж! А ты не забыл заехать к Веккии за мороженым?
— Слушай, да разве я когда‑нибудь забываю?
— И даже очень часто!
— Чушь какая! Никогда я ничего не забываю! Конечно, устанешь тут бегать после работы по всяким тошнотворным заведениям, вроде твоего Веккии, и торчать там среди полуголых девчонок, накрашенных, как шестидесятилетние старухи, — сидят там ипортят себе желудки всякой дрянью…
— Ах, бедный ты, несчастный! Давно заметила, что ты терпеть не можешь хорошеньких барышень!»
Приклад сатира у поєднанні з жорстоким гумором:
«Торчать там среди полуголых девчонок, накрашенных, как шестидесятилетние старухи, — сидят там ипортят себе желудки всякой дрянью…», яка полягає у висміюванні Майрою свого чоловіка, виражена у фразі: «Ах, бедный ты, несчастный! Давно заметила, что ты терпеть не можешь хорошеньких барышень!».
Автор показує нам, як веде себе головний герой роману коли у нього погіршується настрій, він лається з жінкою і лає ті речі, які навпаки цікавлять його. А жінка, неначе він ім’я автора, висміюючи його, ще й жартує з нього, розуміючи усю його натуру.
2.2 Сатира в романі
Сатира - прояв комічного в мистецтві, поетичне принизливе викриття явищ за допомогою різних комічних засобів: сарказму, іронії, гіперболи, гротеску, алегорії, пародії і ін. Висміюються ті явища життя, які представляються авторові порочними.
Сатира виявляється за допомогою портрета, образу, ситуації, епізоду.
Роман «Беббіт» є класичним прикладом сатиричного твору. Головний герой зображений тут не тільки як класичний образ стандартного міщанина-обивателя, але до того ж показі його стихійні спроби бунтарства проти найбільш задушливих форм капіталістичного гуртожитку. Так, Беббіт ніби творець за справедливість, він виступає за скривджений народ, переходить на його сторону, але це все тільки тому, що Беббіту не запропонували увійти до Ліги, яка веде боротьбу з протестуючим народом, його примушували туди вступити, а він не хотів показувати що його можна змусити робити щось проти його ж волі. Автор висміює таку поведінку, показуючи нам, що зрештою, коли Беббіт виявився членом Ліги, він сильніше інших виступав проти скривдженого, протестуючого народу.
Часто автор показує приклад дружби в романі. Люди вищого суспільства ходять один до одного на вечерю, в гості і так далі, але все це робиться лише ради вигоди подальших зв'язків один з одним. Ніякої справжньої дружби і ніяких почуттів, тільки вигода. Автор сміється і над цим, показуючи багато різних ситуацій і поведінки наших героїв.
Ми бачимо якої думки люди з вищого суспільства самі про себе, вони вважають себе дуже успішними, розумними людьми. Звісно це так, адже вони багато досягли, стали в житті великими людьми, але тут же автор показує наскільки секретар Беббіта розумніша самого англійського лорда Доука, приклад з тексту:
«— А, да, наша Люсиль! Славная девочка!
— …так она меня спрашивает, какая галерея во Флоренции — или, кажется, она сказала «в Фиренце»? — мне понравилась больше всего. А я никогда в жизни не был в Италии! И еще — «примитивы». Люблю ли я «примитивы»? Вы‑то знаете, что эта за чертовщина такая — «примитивы»?
— Я? Понятия не имею! Зато я знаю, что такое кредит и дебет!
— Верно! И я тоже, клянусь честью! Но примитивы!
— Го‑го!.. Примитивы!»
Автор застосовує сатиру і висміює образ героя з її допомогою.
«Бэббит в женщинах не разбирался, он интересовался только их вкусами, сдавая им меблированные квартиры. Всех женщин он делил на Настоящих Леди, на Работающих Женщин, Старых Чудачек и Веселых Курочек».
Ми бачимо приклад сатири, яку автор застосовує за допомогою образу головного героя, що полягає в психологічній обмеженості Беббіта і бачення прибутку навіть в стосунках з жінками. Він шукав в жінках, та не тільки в жінках, а в усіх людях лише вигоду. Жінок, як показує нам автор, він ділив на «Настоящих Леди, на Работающих Женщин, Старых Чудачек и Веселых Курочек», що вказує також на те, що він ділить їх за соціальним положенням, за віком, шукаючи вигоду для себе. Автор висміює такі якості його характеру.
«И Беббит шутливым тоном сказал Дрю:
— Послушайте‑ка, доктор, теперь, когда мы всю эту штуку провернули, не пора ли нашему пастырю сварганить обедик для нас троих?»
Автор показує читачеві приклад сатири. Висміювання зіставлення духовності «сварганиванию» і «обедик для нас троих».
Людина настільки низина істота, що не дивлячись на духовні, матеріальні, інші проблеми, вона завжди опускається до самих рядових, побутових, тілесних проблем, наприклад таких як обід. Автор висміює те, як після духовної промови перед широкою публікою, герой опускається до самого низького рівня, думаючи в першу чергу про свої потреби. Автор застосовує сатиру в цьому випадку за допомогою зображення ситуації із життя героя, висміюючи його поведінку в цій ситуації.
«— Да, мямлей я никогда не был!
— Я думаю! Наверно, знал, что к чему.
— Конечно, когда доводилось ухаживать за барышнями, я им не все время рассказывал про забастовки в вязальных цехах.
Оба захохотали, оба закурили сигары».
Приклад сатири, який можна трактувати так: які б проблеми (страйки) не хвилювали головного героя, він опускає ці проблеми в спілкуванні з дівчатами, часто розуміючи обмеженість їх кругозору. Автор висміює це положення, за допомогою змалювання образів цих жінок, вказуючи на те, що жінки, з якими спілкувався Беббіт, були частіше за все, не дуже розумними, висміюється їх обмеженість і головне – небажання ставати кращими, розвиватися і так далі.
В романі автор часто вдається до прийому сатири, змальовуючи те місто, де мешкає нам головний герой, це місто Зеніт. Сатира показана за допомогою змалювання портрета міста та образів його жителів. А також автор використовує сатиру проти суспільства того часу про яке він писав. Саме відношення автора до існуючого суспільства, до політичної форми правління не до вподобі йому, тому в романі висміюються риси суспільства.
Сатира полягатимуть в тому що жителі міста не знаючи інших місць вважають Зеніт «раем земним», звеличують його. Автор же, використовуючи прийом сатири показує, що це місто є рядовим, таким же як і решта всіх міст Америки і підкреслює обмеженість місцевих жителів. У слов'ян існує прислів'я: «Кожен кулик хвалить своє болото».Прикладів підтверджуючих вищесказане дуже багато в тексті роману, я приведу один із них.
«Бэббит впал в форменную истерику от патриотизма. Он вскочил на скамью, выкрикивая во весь голос:
— Каков Зенит?
— Херо-ооош!
— Какой лучший город в Америке?
— Зени-ниииит!!!»
Висновки:
Сьогодні, коли пройшло вже більше 80 років після написання роману «Беббіт» Сінклером Льюісом, ми є свідками того, що творчість американського письменника не втратила своєї актуальності і сили. Образ Беббіта - це вічний класичний образ стандартного міщанина-обивателя, з його стихійними спробами бунтарства проти найбільш задушливих форм капіталістичного гуртожитку.
Творчість Льюіса, що не знає ні перешкод, ні меж, є відкритою книгою, в якій кожен читач може знайти те, що йому цікаво. А це означає, що Льюіс - сучасний. Хотілося б віддати дань людині, яка стала частинкою XX, а зараз і XXI століття, чия творчість стала частиною світової культури.
Книги Льюіса, завдяки їх захоплюючому художньому втіленню сатири і гумору, продовжують хвилювати і дорослих, і юних читачів всього світу.
Суть вищевикладеного зводиться до наступного:
- у даній роботі був проаналізований роман Сінклера Льюіса «Беббіт»;
- виділені характерні жанрові особливості, а саме особливості гумору і сатири;
- було доведено приклади гумору і сатири в романі «Беббіт».
Таким чином, головна мета моєї роботи виконана завдяки вирішенню комплексу конкретних завдань, таких як розгляд і аналіз значення роману; виявлення його актуальності.
Список використаної літератури:
1. Байкова І.М. Просодія як засіб реалізації іронічного смислу в художньому тексті (на матеріалі творів Льюіса) // В кн.: Мова та стиль зарубіжної літератури – Вісник Львівського політехнічного інституту № 249 – 1990. – с.50-63