Роман 20 століття — це різноманітні типи й різновиди роману, при формуванні яких виразно спостерігається змішування жанрів. Єдиної класифікації різновидів роману немає. Різняться вони літературними епохами, періодами, течіями, стилями і теоретичними засадами (просвітницький, сентиментальний, екзистенціалістичний ін); змістом (соціальний, історичний, філософський, біографічний ін). За часом розгортання сюжету — історичний (зображуються минулі події), сучасний (зображуються теперішні події), роман про майбутнє (зображуються передбачені автором події). За тематикою чи зображуваним середовищем — урбаністичний роман, мариністичний роман[2, 15].
«Грона гніву» - соціальний роман 20ст.; твір, де органічно поєдналися публіцистичний та художній пласти. Це суміш соціально-історичного есе, документальних свідчень та закінчених новел, автобіографізму [див. 2.5].
Фабула твору, тобто наскрізна пряма дія, – хроніка переселення сімейства Джоудів з штату Оклахома в штат Каліфорнія, подорож федеральним шосе 66 (домінантний художній простір). Це хроніка, яка обмежена як в часі, так і в місці дії. Проста за своєю формою, її герої втілюють в себе типові явища епохи.
Сюжет «Грона гніву»: засуха, чорні пилові бурі, неврожай (пролог).Том Джоуд повертається з в’язниці; знайомство з Джимом Кейсі (в минулому – проповідник). На старому «Гудзоні» 12 людей прямують федеральним шосе до Каліфорнії (зав’язка). Не витримавши дорожніх поневірянь, помирає дід, за ним помирає баба. На берегах річки залишається старший син Ной. Джоуди добираються до Каліфорнії, зупиняються в таборі «Гуверніль». Роботи немає, умови нестерпні. Боягузливо покидає свою дружину Конні. Потрапляють до державного табору Уідпеч, оточені добрими людьми і хорошими умовами, але роботи не знаходять. Вирушають далі, збирають персики. Умови погані, платять мало, людей все більшає. Екс-проповідника вбивають. Том мститься – теж вбиває. Живуть в вагонах, збирають бавовну (розвиток подій). Починається сезон дощів. Роза Сароні народжує мертву дитину. Джоуди рятуються від затоплення в сараї. Роза Сароні рятує чоловіка від голодної смерті – кормить власним грудним молоком (кульмінація).
Прослідковується відмінність між фабулою та сюжетом. «Грона гніву» - це не просто хроніка переселення сімейства Джоудів, - це пророчий роман; попередження про загрозу наддержавного матеріалізму, державного імперіалізму, економічної та екологічної катастрофи, інтелектуального лицемір’я, жадібності.
Стейнбек звертається до ретроспективи – трагедія трьох поколінь фермерів Джоудів: засновників ферми, американських піонерів, що захопили землю в індіанців; їхніх дітей, зігнаних з насиджених місць неврожаєм, банками і трестами; їхніх онуків, що перетворилися в найманих робітників. Розірваність оповіді (наявність загальних глав напівпубліцистичного характеру, глав-інтерлюдій ) дає автору трибуну для відкритого вираження думок і почуттів, для чіткого відтворення оригінальних ідей.
Відмінність між наскрізною прямою дією з однієї сторони, та ретроспективою і перспективою з іншої, дає змогу дивитися на «Грона гніву» як на твір з глибоким філософським, етичним та культурний підґрунтям.
2.2 Оповідач, манера розповіді, хронотоп, епічна широта твору
Розповідь ведеться від імені 3 особи. Оповідач – сам Джон Стейнбек, тридцятивосьмилітній. Простежується спостережливість і проникливість оповідача, художня наочність описів, точність діалогів, живописність багатьох сцен, глибоке розуміння психології та почуттів героїв.
Так глава про каліфорнійські фрукти подана наче від спеціаліста – фермера чи агронома - знання точних технологічних процесів, опис всіх багатств садів Каліфорнії, складність обробки плодів, глибоке знання істинної ціни того, що знищують, палять, руйнують. Автор детально малює картину збору бавовни, соління свинини: «Мати натирала кожний шматок свинини крупною сіллю і складала в бочок, слідкуючи за тим, щоб шматки не доторкалися один до одного») [4] Такого роду «професіоналізми» в зображені найрізноманітніших явищ надають особливу повноту і переконливість книзі.
Автор досконало обізнаний з американським побутом, фермерським життям, заробітками, адже на власному досвіді все було пережито (посудомийник, продавець, різнороб на фермі, вантажник на цукровому заводі, матрос на вантажному кораблі, різнороб на будівлі, лісник, журналіст… )[22, 23].
Розповідь є доступною та зрозумілою в плані стилю, розрахована на звичайного читача. В романі відсутні замислуваті колізії, складні сюжетні ходи, загадкові фігури. Відсутній повчальний авторський тон, звернення до читачів «зверху», немає пози всезнаючого письменника.
Точний опис побутових деталей межує з символікою та алегоріями («банк», «компанія», «держава» - чудовисько, наділене здатністю мислити, відчувати ). Сімейство Джоудів – символ принижених, знедолених, ображених американців, всіх тих, хто і сьогодні продовжує блукати дорогами Америки в пошуках хоч якогось заробітку. Сам роман – символ антикапіталістичного протесту, противага міській «машинній» цивілізації.
Навіть назва « Грона гніву» - символічна: в християнській та іудейській традиції «грона гніву» - божа кара містам Содом і Гомора за розпусту моралі [22, 18].
Роман створено за свіжими слідами подійта під безпосереднім враженням від них. За своїм змістом «Грона гніву» - хроніка переселення сімейства Джоудів. Вона обмежена в часі і в місці дії.
Час оповідача – вересень 1937-1939 рік. Місце – місто Пасифік – Гров, штат Каліфорнія, куди Стейнбек переїхав після одруження з Керол Ханніган.
Час подій в творі – 30–і роки 20 століття – економічна криза, Велика депресія в США, засуха та неврожай. Місце подій – штат Оклахома – федеральне шосе 66 – Каліфорнія.
Багато центральних штатів від заходу і до середньої течїї Місісіппі страждали від пилових бур, засухи, вивітрювання, неврожаю. В 1933–1935 роках стихійні лиха ( засуха, пилові бурі, вивітрювання, неврожай ) захопили штати Колорадо, Канзас, Нью-мехико, Техас, Оклахому, Дакоту, Мічиган. Країні того часу характерні банкрутства, розорення, міграція [17, 25].
В «Грона гніву» відчути атмосферу епохи дозволяє сімейство Джоудів, середовище, в якому розгортаються головні події.
Неврожайні роки, пилові бурі встилали землю, не було дощів, все вигорало від нещадного сонця, орендатори не мали змоги виплачувати банкам проценти. А банки і трести, вони ж «…дихають прибутком, вони їдять проценти з капіталу…». Оренда землі більше не виправдовувала себе, на зміну дрібним господарствам йшло велике капіталістичне виробництво. Сотні тисяч людей залишали землю. Хто не хотів вибратися по власній волі, того зганяли силою: трактори просто зносили з землі будинки орендаторів. І ті змушені були купувати старі машини, вантажили свої пожитки і вирушали на Захід, в благодатну Каліфорнію, де потрібна була робоча сила, але на досить обмежений період.
Багаті врожаї фруктів, овочів, бавовни необхідно було зібрати в стислі терміни, до приходу сезону дощів. А потім десятки тисяч сезонників залишались без роботи, і їх різними способами виганяли за межі штату. Заробітки були настільки мізерними, що в них не було жодних заощаджень. Зігнані з місць, не маючи між собою міцних зв’язків, позбавлені роботи, вони змушені були тинятися дорогами Америки в пошуках кращої долі.
2.3 Проблематика твору
1. Перехід до індустріального суспільства, капіталізму (масштабне капіталістичне сільськогосподарське виробництво перетворює вільного землевласника до становища безликого і безсловесного придатку машини. З однієї сторони - Джоуди, які намагаються зберегти своє достоїнство, свою людську самодостатність. А з другого – тракторист, син сусіда Джо Девіса, який трактором безжалісно руйнує будинок на очах хазяїна і його сім’ї для того, щоб заробити «лишні 2-3 долари». Тракторист руйнує дім орендаря. Продавець користованих машин збуває покупцям «не машини, а рухлі». Скупники беруть за безцінь майно, яке залишилося – коней, реманент. Кожен хоче нажитися на нещасті іншого – такий вовчий закон капіталізму, така реальність США[1, 19].
2. Егоїзм уряду, «закони існують тільки на папері», «насилля породжує насилля». Стейнбеку вдалося, хоч лише посередньо, показати байдужість державного апарату США до долі бідняків. У бідняків жодного разу не виникає думки про те, що їхнє становище може бути покращене «зверху». Уряд якби і не існує для них. Це непряма, але неспростовна критика «буржуазної демократії»[25, 26].
3. Трагедія банкрутств та розорень. Дрібні фермери не мали можливості збирати врожай, в них не було грошей платити за збір навіть за найнижчою ціною. Урожай гниє, і над землею стоїть запах гниття. А в цей час діти вмирають від недоїдання , тому що їжу знищують навмисне, щоб підняти ціни на продукти. Картоплю викидають в річку. Люди приходять підбирати продукти, але охоронці гонять їх. І хто потім говорить, що кожен має право на життя?[4, 18]
4. Трагедія міграцій та бездомності; втрата коренів, краху сім’ї. Ще одна сторона американської трагедії: в поїздках, переїздах та недоїданнях проходить дитинство маленьких Руф та Уінфілда. Вони і не мріють про школу, про законні дитячі зручності. Знову порушені їхні природні права.
5. Проблема людського існування в неблагополучному середовищі. Десятки тисяч сезонників залишалися без роботи, їхні сім’ї виганяли за межі штату. Заробітки були настільки мізерними, що в людей не було жодних заощаджень. Відірвані від рідного коріння, вони ставали бездомними, тиняючись дорогами Америки. «Як же ми будемо жити, коли нас позбавлено життя? Як ми пізнаємо самих себе, коли в нас забрали минуле? - ці питання стоять перед ними, але ніхто не має відношення до їхньої долі. Їм все життя твердили, що вони живуть в вільній країні. Тепер вони починають розуміти, що свобода в Америці – поняття чисто матеріальне.: «Скільки в тебе є в кармані, на стільки у тебе є й свободи»[18, 33]