ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Історія та господарське значення ріпаку ярого
1.2 Ботанічні та біологічні основи формування продуктивності ярого ріпаку
1.3 Технологія вирощування ріпаку ярого
РОЗДІЛ 2. УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Характеристика ґрунту дослідних ділянок
2.2 Погодні умови за період досліджень
2.3 Характеристика та місцезнаходження господарства
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ
5.1 Охорона праці при вирощуванні ярого ріпаку
5.2 Правове забезпечення охорони праці в господарстві
РОЗДІЛ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Завдяки зростанню світових цін на ріпак, він як яра культура стає конкурентоспроможним та перспективним для виробництва. Прогрес у селекції разом із дотриманням технології вирощування дають змогу на практиці отримувати 25-30 ц/га насіння ярого ріпаку [8,30].
Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить 50 % олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці.
Досить важливим елементом технології вирощування є правильний підбір сортів відповідно до конкретної природно-кліматичної зони. Саме з цією метою в 2009-2010 рр. нами проводились дослідження, щодо визначення придатних сучасних сортів ярого ріпаку для умов Лівобережного Лісостепу України.[2]
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Історія та господарське значення ріпаку ярого
Ріпак для нашої країни - не нова культура: його почали вирощувати наприкінці ХIХ століття. На початку цього століття, у Росії, площа під ріпаком становила майже 300тис. га, країна експортувала близько 175 тис. т. його насіння. У посівах домінував озимий ріпак, його поширення було обмежено західними областями України. Потім виробництво ріпаку зменшилось і в кінці п’ятдесятих років повністю згорнуто. Це було пов’язано з інтенсивним розвитком культури соняшнику, з якім ріпак як олійна культура в економічному відношенні не міг конкурувати. Негативний вплив на виробництво ріпаку мала відсутність високопродуктивних сортів і хімічних речовин захисту рослин. Ерукова кислота в олії і глюкозинолати у макусі обмежували можливості використання продуктів переробки олійного насіння культури на харчові та кормові цілі. З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак перетворився в культуру з великими потенційними можливостями [1].
Ріпак є тією сільськогосподарською культурою, до якої останнім часом прикуто увагу. Це важлива технічна і олійна культура. Він, з одного боку, є потужним джерелом рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, а з іншого-це цінний корм для худоби. У зв’язку з високим вмістом жиру, ріпакова олія належить до групи високо енергетичних кормів - у 1 кг. зерна ріпаку міститься 1,7-2,1 кормові одиниці. Його насіння містить 40-47% жиру, 20% білку і 5,5- 6,5% клітковини. До того ж ріпак цінний як силосна та сидеральна культура [6,40].
Про ріпак сьогодні говорять як про олійну культуру яка здатна частково замінити у сівозмінах соняшник та деякі інші технічні і зернові культури. Останніми роками, особливо з появою 00 сортів і гібридів, площі посіву ріпаку мають тенденцію до значного розширення. Для умов Сумської області особливий інтерес становить можливість розширення посівів не стільки озимого, а саме ярого ріпаку, тому що ризик його вирощування менший, оскільки виключається можливий негативний вплив несприятливих погодних умов перезимівлі, вегетаційний період коротший. Погодно-кліматичні умови Сумської області можна вважати досить сприятливими для вирощування ярого ріпаку, особливо при використанні сучасних сортів і гібридів, які в багатьох господарствах області останніми роками забезпечували на значних площах рівень урожайності до 25-30 ц/га, а на демонстраційних ділянках і до 42 ц/га. Такий рівень урожайності забезпечує високі економічні результати, адже прибуток досягає 2-3тис. грн./га при рентабельності 70-100% що об’єктивно ставить ярий ріпак в один ряд з найбільш економічно вигідними культурами в регіоні.
Причиною значного росту попиту на насіння ріпаку як сировини стало широке використання не тільки для одержання харчової олії, а й для виробництва біопалива (біодизель). Особливо активно ці процеси ідуть в Європі, де обмежені запаси природної нафти та існують проблеми охорони навколишнього середовища. Під час виробництва і використання 1л дизельного палива в навколишнє середовище потрапляє 3 кг. СО². Рослинні технічні масла розкладаються в грунті через 7діб на 95%, тоді як мінеральні -тільки на 16%. Крім того, олія ярого ріпаку сучасних високоякісних 00сортів і гібридів відзначається високими якісними показниками. Так, за вмістом олеїнової кислоти (58%)-самого цінного компоненту рослинної олії –вона поступається лише оливковій олії (77%) і майже в 3 рази перевищує соняшникову (20%).Олеїнова кислота знижує рівень холестерину в крові, попереджує атеросклеротичні зміни судинної системи людини, в порівнянні з іншими рослинними оліями ріпакова олія має перевагу в тому, що вона містить всі фізіологічно важливі кислоти в оптимальному співвідношенні.
У світовому виробництві олійного насіння частка ріпаку становить понад 12% і за цим показником він поступається тільки сої (51%). Найбільше насіння ріпаку виробляється (2008р.)у Китаї (біля 15 млн.т.), Індії, Канаді (8-9 млн.т.) В Європі ця частка складає понад 46% (соняшник 52). А найбільше насіння ріпаку виробляють (2007-2008р.) у ФРН та Франції (3-4млн.т) а також у Великій Британії, Польщі, Чехії при врожайності 20-32ц/га. В Україні в 2004 році збиральна площа становила 271 тис.га, при середній урожайності 14,3 ц/га [44].
Головні переваги ріпаку як культури
- Агрономічні:
- сприятливий вплив на екологічну ситуацію – 1га. посіву виділяє 10,6 млн. л. кисню і за цим показником займає друге місце після цукрового буряку (15млн. л.), тоді як 1га. лісу виділяє лише 4млн. л;
- поліпшує структуру грунту і запобігає його ерозії;
- зменшує насичення сівозміни зерновими культурами і є добрим попередником для інших культур;
- не потребує спеціальних машин;
2. Фітосанітарні показники:
- висока здатність до пригнічення бур'янів;
- відсутність патогенів, специфічних для зернових.
3.Економічні:
- прийняті ціни – 220-240$ США за 1 т., що дає можливість уже при врожайності 8-10ц/га повнстю окупити всі витрати пов’язані з вирощуванням насіння ріпаку
- стійкий попит на насіння ріпаку;
- виробництво високоякісної харчової олії і рослинних жирів;
- виробництво технічної олії широкого спектру застосування;
- виробництво біопалива ( біодизель) технічних мастил;
- виробництво високобілкових кормів (шротів) ;
- на вирощуванні використовується та сама техніка, що і на зернових.
1.2 Ботанічні та біологічні основи формування продуктивності ярого ріпаку
Рід ріпак поєднує два ботанічних види родини капустяних (хрестоцвітих) Brassicaceae: власно ріпак-Brassica napus oleifere Metzg і суріпицю – Brassica campestris (озимі та ярі форми), які однакові за господарськім використанням, Але відрізняються за морфологічними і біологічними ознаками. Ріпак у дикому вигляді невиявлений [9].
Коренева система стрижнева, веретеноподібна, проникає в грунт на глубину до 2 м. Коренева система досить чутлива до ущільнення грунту. Від головного кореня відходять бічні корені. Розвиток тонких корінців та кореневих волосків слабий, чим пояснюється низька здатність засвоюваності поживних речовин.
Стебло міцне, не опушене, діаметр біля основи 12-17мм.. На відміну від озимого, ярий не утворює листової розетки, а переходить відразу в фазу розтягування. Рослина утворює тільки одне стебло, яке може досягати від 80-150см.
Розгалуження відбувається у верхній його частині після початку його цвітіння і залежить від забезпеченості рослин поживними речовинами, а також площі живлення. Може утворювати до 9-10 пагонів першого порядку. Ярий ріпак, маючи довгий період вегетації, у рідких посівах на багатому фоні утворює кущі, які за габітусом непоступаються озимому. [36]
Листя Сходи синьо – зелені, на зворотній стороні фіолетові, несиметричні, з блідо – зеленим сім’ядольним коліном. Перші листки розетки сіро - зелені, округлі, дещо волосисті, з'являються поодинці. Розетка прикореневих листків трохи піднята або компактна. Точка росту піднята на 2-3см. або до 5-6см. над поверхнею грунту. Нижнє листя черешкове, ліровидно – перистонадрізано,по краях вкрито волосками. Верхнє листя подовжено – ланцетовидне з розширеною основою, яка обіймає наполовину стебло. За будовою листя, стебла та суцвіття ярий ріпак істотно не відрізняється від озимого.
Суцвіття довга нещільна китиця. Цвітіння відбуваєтьсязнизу доверху. Квітки жовті, бутони розташовані вище, ніж відкриті квітки. Тривалість цвітіння окремої квітки - 3 доби. Так, як бокові пагони відстають у своєму розвитку від головного стебла, цвітіння рослин продовжується в залежності від погоди 3-5 тижнів. Приблизно в 70% квіток відбувається самозапилення і в 30% - перехресне запліднення комахами ( переважно бджолами ) та вітром.
Плід – вузькій гладенькій стручок, 5-10 см. завдовжки, розташований відносно стебла під прямим кутом. На одну рослину припадає 200-400 шт. Стручок посередині розділений плівкою, з обох сторін утворюється до 20 сім'янок. Насіння кулеподібної форми, чорно – сизого або сизо – чорного кольору, рідко з коричневим відтінком. Маса 1000шт. 3,7- 4,5 грам.
Вимоги до гунту. До грунтів ярий ріпак менш вимогливий, ніж озимий. Краще росте на родючих, не важких за гранулометричним складом, структурних грунтах з визначеною агрохімічною характеристикою.
Таблиця 1.1 Оптимальна агрохімічна характеристика грунту для вирощування ріпаку
| Вміст гумусу,% | Не менше 1,1 |
| Кислотність грунту, РН | 5,8- 6,5 |
| Фосфор,мг.на 100г. грунту | 6-7,5 |
| Магній, мг.на 100г. грунту | 5-7 |
| Бор, мг. На 1 кг. грунту | 0,25 |
| Сірка, мг. На 1 кг. грунту | 30-60 |
| Марганець , мг. На 1 кг. грунту | 15,0 |
Непридатні для нього легкі піщані та солонцюваті грунти. У цілому можна вважати, що кліматичні умови більш важливі для успішного вирощування ріпаку ярого, ніж грунтові [41].