Варто зауважити, що Гоголь створив дві редакції повісті «Портрет», першу у 1835 році, а другу у 1842 році – повернувшись до тих же проблем, лише зробивши кілька змін. На думку критика Н. Степанова, ці проблеми набувають більш глибокого вирішення в остаточному тексті [19, с. 236].
У першій редакції портрет, який збирався купити Чартков, фантастичним чином з'являється у нього вдома, а вже у другій редакції (Гоголь змінив фантастику на реальність) Чартков купив його за останні гроші і приніс його додому власноруч. Сцену фантастичного «оживлення» портрета, подану в першій редакції, письменник також видозмінив, увівши мотив сну, який дає реалістичне пояснення «видінням» художника [20, с. 226].
Гроші, які дістались Чарткову пробуджують у ньому палку жадобу,він відчуває смак безтурботного життя, вони виявили згубний вплив на всю його подальшу долю. . «Все чувства и порывыегообратились к золоту. Золото сделалосьегострастью, идеалом, страхом, наслаждением, целью» [19, с. 243].
Чартков не ставлячи перед собою високих художніх ідей береться, за портретну роботу, задовольняючи всі примхи багатих і відомих замовників, досягаючи легкої слави. У другому варіанті «Портрета» Гоголь показує, що «падіння» художника було зовсім не випадковим, пояснювалося не лише загадковою демонічною силою портрета, але й було закладене в самому характері Чарткова, в його ставленні до мистецтва. Молодий Чартков, за словами Гоголя, був «художник с талантом, пророчившимногое» [19, с. 240].
Старий професор застерігав Чарткова, щоб той не став «молодим живописцем», щоб він не спускався до дешевого успіху, щоб не продавав свій талант. Але вже тоді Чарткова пригнічує убогість і безгрошів'я. Художник із заздрістю ставився до того, що «живописець» «з іноземців» «однойтолькопривычнойзамашкой, бойкостью кисти и яркостью красок производил себе вмигденежныйкапитал» [6, с. 267].
Купівля портрета лихваря і є початком перелому, що стався із художником. Портрет лихваря уведено у твір як прояв містичної сили. Дослідник Н. Степанов доречно підкреслює відмінність образу лихваря у Гоголя від бальзаківського Гобсека. О. де Бальзак у Гобсекові теж показав всемогутню силу грошей. «Я достаточнобогат, чтобы покупать совість человеческую», - заявляє Гобсек. Проте Гобсек ідеалізується Бальзаком, виступаючи як суддя суспільства, що вершить йому заслужену помсту. Петроміхалі у Гоголя - диявольська сила, його влада носить тільки руйнівний, згубний характер, призводить до страждань і злочинів [19, с. 240]. Загалом, образ лихваря у Гоголя вийшов неповторним. Так «страшний» стосовно портрета лихваря повторюється неодноразово: «страшный портрет», художнику «страшно» сидіти наодинці з портретом, «страшно ходить по комнате», він бачить «страшный сон» і т.д.
Цей таємничий портрет, що приносить людям страждання, є втіленням зло віщої сили грошей, що вбиває у людині все людське, що згубно впливає на саме мистецтво. Тому не випадково, що на портреті було зображено перекупника, нещадного до людських страждань, носія диявольського начала.
Демонічна влада грошей вбиває у Чарткові всю моральність, все відчуття високого. Пристосовуючись до смаків замовників, він стає звичайним ремісником. А М. Гоголь різко засуджує таке цинічне марнування мистецтва.
Будь-які спроби Чарткова знову віддатися творчості, повернутися до мистецтва від «безжизненныхмодных картин», які він писав, зазнавали невдач: принижене мистецтво мстило за себе, «кисть невольнообращалась к затверженным формам». Чартковим «овладелаужаснаязависть, зависть до бешенства» - він скуповує і по-варварсыси знищує всі високохудожні твори мистецтва. М. Гоголь зауважує: «Казалось, в немолицетворилсятотстрашный демон, котрогоидеальноизобразилПушкин. Кроме ядовитого слова и вечногопорицанья, ничего не произносилиего уста» [19, с. 245].Картиною загибелі безумного Чарткова серед знищених ним шедеврів мистецтва закінчується перша частина повісті.
Друга частина повісті носить характер філософського коментаря до першої частини. Різку відмінність другої частини повісті відзначив критик В. Бєлінський у своєму відгуку про редакцію «Портрета», розміщену в «Арабесках». Літературознавець рішуче засудив фантастичний елемент повісті, заявивши, що «Портрет» естьнеудачнаяпопытка г. Гоголя в фантастическом роде» [19, с. 247]. Саме тому в наступній редакції свого твору М. Гоголь значною мірою послаблює всі фантастичні епізоди і підкреслює ті риси характеру Чарткова, що надають природності і психологічної виправданості зміні, що сталася з героєм.
Незважаючи на це, більшість літературознавців стверджують, що у другій частині повісті М. Гоголь відступив від реалістичного зображення життя.Фантастика, на їх погляд, тут втрачає ту сатиричну роль, яка робить її гострою зброєю викриття дійсності, набуває містичного характеру.
У другій частині автор, дійсно, не використовує фантастичний елемент у сатиричному контексті. У другій частині фантастичний елемент використовується для посилення відчуття чогось містичного, і в той же момент реалістичного.
Також, можна виділити проблему боротьби добра зі злом у внутрішньому світі людини. Ми бачимо страждання художника через його витвір. Художник із початку постає перед нами як сумлінна, чесна і, навіть, набожна людина, так як він малює портрети святих для церкви, що вкотре доводить, що вкотре доводить що він істинно добра людина. Але одного разу перед ним постала необхідність створити образ зла, і в цей переломний момент його життя у його душі зло взяло верх над добром: «Экая сила! – повторил он про себя. – Если я хотя в половину изображу его так, как он есть теперь, он убьет всех моих святых и ангелов; они побледнеют перед ними. Какие необыкновенные черты!» - повторял он про себя, усугубляя рвенье, и уже видел сам, как стали переходить на полотно некоторые черты». [7, с.308] Зчого можназробити висновок, що у кожній людині є зачаток зла. Але у цьому конкретному випадку ми бачимо, що добро перемогло зло, так як художник, все ж таки, усвідомив свою провину і вирішив спокутувати провину перед Богом та людьми. «Но как только начал он входить и углубляться в них кистью, в душе его возродилось такое странное отвращенье, такая непонятная тягость, что он должен был на несколько времени бросить кисть и потом приниматься вновь. Наконец уже не мог он более выносить, он чувствовал, что эти глаза вонзились ему в душу и производили в ней тревогу непостижимую. На другой, на третий день это было еще сильнее. Ему сделалось страшно. Он бросил кисть и сказал на отрез, что не может более с него писать». [7, с.308] Ми бачимо доказ того, що у його душі відбувалась явна боротьба між добром і злом, так як він кожного разу малюючи зло, під натиском своєї совісті кидав пензель і, в кінці кінців, він не завершив його до кінця. І тут можна побачити величезну перевагу добра над злом, хоча цей зачаток пустивши коріння, ніколи не буде знищений у його душі до кінця.
Також, можемо побачити що художник, породжуючи цей портрет, передає зло до інших людей, не усвідомлюючи цього. «Куда у племянника! Не выдержал, - сказал весельчак, - знать, душа самого ростовщика переселилась в него: он выскакивает из рам, расхаживает по комнате; и то, что рассказывает племянник, просто уму непонятно. Я бы принял его за сумасшедшего, если бы отчасти не испытал сам. Он его продал какому-то собирателю картин, да и тот не вынес его и тоже кому-то сбыл с рук». [7, с.311]Із цієїцитати видно шлях який проходить портрет, передаючи своє прокляття кожному новому власнику. Таким чином, ми бачимо, що зло породжує зло. Тому, перехід портрета із рук у руки, а в кінці його містичне зникнення символізують непереможність зла, неможливість його викорінення до кінця. З цього слідує, що світ людей не може існувати без зла, так само як і без добра.
У «Портреті» явно виступають два плани - реалістичний, який правдиво розкриває долю бідняка-художника, що продав свій талант світському натовпу, й алегоричний, ірраціональний план, пов'язаний з фантастичною історією портрета. Та обставина, що ці два плани не поєднуються, а існують кожен окремо, свідчать про штучність побудови, про порушення письменником принципів реалізму.
Враховуючи думки критиків про художню слабкість повісті Гоголя «Портрет», хочеться відзначити, що досить вагомим із точки зору реалізму є у повісті заключний мотив зникнення портрета, - його викрадення і, отже, продовження його згубної дії після переходу «до інших рук». Тут можемо простежити цілком «реалістичний» символ нескінченності, непереборності зла, яке зустрічаємо щодня у своєму житті. Таким чином, вважаємо, що фантастичний елемент повісті, - зловісний портрет, що приносить нещастя, та все ж постійно переходить із рук в руки, - є цілком виправданим.
2.3 Порівняльний аналіз фанатичних прийомів у творах Оскара Уайльда «Портрет ДоріанаГрея» Та Миколи Гоголя «Портрет».
Введення фантастичного предмета є важливим для ідейно-художнього задуму твору.
Пропонуємо порівняльний аналіз фантастичних предметів та прийомів у вигляді порівняльних таблиць.
| Оскар Уайльд«Портрет ДоріанаГрея» | Микола Гоголь «Портрет» | |||
| Головні герої на початку життєвого шляху | Головний герой кожного із творів – молода людина із великими мистецькими перспективами. | |||
| ДоріанГрей – молода людина із «світлою» душею, поціновувач високого мистецтва, розуміється на музиці. | Художник Чартков – людина, глибоко віддана мистецтву. Він мріє досягти мистецьких висот. | |||
| Зв'язок героїв із мистецтвом | Кожен із героїв на початку твору значною мірою цінує мистецтво. | |||
| Доріан дуже цінує музику. Він багато разів прослуховує твори улюблених композиторів – Вагнера та Шумана для того, щоб відчути найвищу насолоду | Чартков віддається повністю своїй улюбленій справі – малюванню. Він може годинами розглядати картини відомих художників, також для естетичного задоволення. | |||
| Соціальний статус героїв | ДоріанГрей завжди був трохи вищийвід суспільства через свою красу. На його суспільне положення вплинуло знайомство із лордом Генрі. | Герой талановитий, та він не може реалізувати себе у байдужому до своєї долі суспільстві. Чартков – відданий трудяга. Він ніколи не розлучається із вбогістю та нуждою. | ||
| Починають з'являтись предмети, які визначають подальший вплив на героїв. У назву кожного твору винесені назви тих предметів. Конфлікт відбувається у їх внутрішньому світі. | ||||
| Фантастичний предмет (елемент) | Чудесний портрет дає змогу Доріану залишатись молодим і прекрасним. Всі погані вчинки, злі наміри і гидкі думки залишаються на полотні. | Чартков за останні гроші купляє портрет лихваря і дивним чином отримує бажані гроші, а пізніше здобуває жаданні багатство і славу. Але талант у ньому гине. | ||
| Знайомство із дивним предметом | Уже при першій зустрічі фантастичні предмети справляють на героїв неоднозначне враження. Вже тоді вони відчувають їх незрозумілий вплив. | |||
| « При першому погляді на портрет він невільно зробив крок назад та спалахнув від задоволення. Як щире визнання прийшло до нього усвідомлення своєї краси. …Зараз, коли він дивиться на відбиток своєї краси перед ним раптово з разючою ясністю встало те майбутнє, про яке говорив лорд Генрі. Так, настане день, коли його обличчя змарніє і покриється зморшками, очі потускніють, відцвітуть, стрункий стан зігнеться, стане потворним. Ця думка гострим болем, наче ножем, пронизала Доріана». | «Художник раптом затремтів і зблід: на нього дивилось чиєсь судорожно спотворене обличчя. Два страшних ока прямо втупилась в нього, ніби готуючись його зжерти; на вустах було написане грізне повеління мовчати …». «Портрет, здавалося, був незакінчений, але сила пензля була разюча. Найбільш надзвичайні були очі… Вони просто дивилися, дивились із самого портрета, немов руйнуючи його гармонію своєю живістю. Коли підніс портрет до дверей, ще сильніше дивились очі. Жінка, що стояла позаду нього скрикнула: «Дивиться, дивиться!» і поточилася назад. Щось неприємне, незрозуміле самому собі відчув він і поставив портрет на землю». | |||
| Гріховна мить | Маючи слабкі характери головні герої не в змозі встояти спокусі, яка перед ними постала. | |||
| «Якби старів цей портрет, а я завжди залишався молодим. Я за це… за це я б віддав все на світі. Так, нічого не пожалів би! Душу б за це продав!» | «Ох, як забилось його серце, як тільки він подумав про це! Одягтися у модний фрак, розговітись після довгого посту, найняти собі квартирку, відвідати тієї ж миті театр, кондитерську… та інше, - і він, схопивши гроші, був уже на вулиці». | |||
| Занепад героївЗанепад героїв | Угода із фантастичними предметами врешті-решт призводить до деградації героїв. | |||
| ДоріанГрей не звертає уваги на аморальність і жахливість своєї поведінки, яка стає все гіршою і егоїстичнішою. Тепер він любить тільки себе. Але він переходить грань, коли знущається над СибілВейн, а ще гірше стає, коли він радіє з приводу смерті брата Сибіл Джеймса Вейна. Доріан впливає згубно на усіх, хто спілкується із ним. І врешті – решт стається страшне вбивство колись найкращого і найближчого наставника – БезілаХолуорда. | Демонічна влада грошей згубно впливає на Чарткова. Пристосовуючись до смаків багатих замовників художник стає звичайним ремісником – копіїстом. Мистецтво стає для нього способом здобуття багатства та дешевої слави. Його твори втрачають мистецьку силу: «Пензель його холоднішав і тупішав, і він безчуттєво поринув у одноманітні, визначені, давно зношені форми». | |||
| Результат морального занепаду | Доріан знищує потрет, тим самим перериваючи «надприродне життя душі в портреті» і тим самим вбиваючи себе, знову ставши потворним. | Постійна присутність портрета у житті Чарткова призводить до хворобливого стану його душі і врешті – решт до його загибелі у страшних муках. | ||
| Значення фантастичних предметів у житті героївЗначення фантастики у рамках головної ідеї твору | Портрет стає уособленням душі головного героя, його самого, а Доріан завжди залишався прекрасним і незмінним. Портрет і натурник міняються місцями. Портрет стає внутрішнім змістом, а Доріан – досконалою оболонкою. Переконання читача у згубному впливі гедоністичних ідей, неправильність нехтування внутрішнім на користь зовнішнього, переваги внутрішньої краси над внутрішнім світом. Таким чином, фантастичний елемент відіграв основну роль у вирішені головного конфлікту краси і моралі. | Несподівані легкі гроші відкрили Чарткову безтурботне життя. Портрет є втіленням зловіщої влади грошей, що вбиває в людині все найкраще, символом згубної для мистецтва влади золота.Зображення суспільства, якому істинні цінності мистецтва непотрібні, для якого мистецтво – це лише предмет розкоші, а не духовне начало. Автор показує, що зрада внутрішнім принципам не може бути метою досягнення багатства. Отже, фантастичний елемент послужив для викриття негативних рис суспільства, а також головного героя, охоплених жадобою багатства та насолод. | ||
Висновки