Сучасна система освіти у Франції (стр. 1 из 5)

Зміст

Вступ

1. Загальний огляд освіти у франції

1.1 Історія французької освіти

1.2 Ритм і цикл навчання

1.3 Етапи навчання

1.4 Довгострокові програми університетського навчання

2. Огляд сучасної французької системи освіти

2.1 Школи Франції

2.2 Коледжі Франції

2.3 Університети Франції

2.4 Мовні школи Франції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна епоха розвитку цивілізації характеризується бурхливими інтеграційними процесами в галузі культури й освіти. За умови глобалізаційних тенденцій та переходу до використання новітніх науково-інформаційних технологій суттєво змінюються парадигми суспільного прогресу. Конкурентоспроможність кожної держави залежить передусім від людського фактора, у формуванні якого освіта відіграє провідну роль. Саме ця обставина вимагає визнання галузі освіти загальнонаціональним пріоритетом розвитку. Інтернаціоналізація освітнього простору, культурне зближення країн за умови збереження власної ідентичності стають головними тенденціями суспільного розвитку європейських країн на початку третього тисячоліття.

Для нас важливим є досвід країн Європи в розробленні загальних принципів організації вищої освіти, демократичних засад діяльності університетів, їх автономії, прозорості навчальних систем і контролю навчальних досягнень студентів, відкритості та доступності вищих навчальних закладів для власних громадян та іноземних студентів, мобільності працівників освіти і науковців, покращення якості університетської освіти й реального доступу до світових ринків праці.

Наше ознайомлення з результатами досліджень про становлення і розвиток університетської освіти Франції показало, що цю проблему розроблено недостатньо. Узагальнювальні праці зарубіжних авторів Ж.Верже, К.Шарля, А.Проста, Л.Ліара, А.Антуана, Ж.-К.Пассерона, П.Бурдьє, Ж.Пальмеро та ін. з питань історії вищої освіти звичайно складаються як зведені підбірки з окремих тем чи аспектів або є описанням авторських концепцій дидактичних підходів до університетського навчання, обґрунтованих на засадах відповідних філософсько-педагогічних теорій, де відсутнє цілісне бачення тенденцій розвитку протягом достатньо тривалого періоду.

Попереднє вивчення вітчизняних наукових історико-педагогічних праць і досліджень Л.П.Пуховської, О.В.Сухомлинської, К.В.Корсака, О.Ю.Кузнецової, О.В.Матвієнко, О.В.Алексєєвої, О.А.Бочарової, Г.Г.Поберезської, Т.Г.Харченко, Б.Л.Вульфсона, О.Н.Джуринського, З.О.Малькової та ін., присвячених системам освіти зарубіжних країн, показало, що цілісного дослідження, яке б передбачало характеристику теоретико-методологічних засад, історико-соціальних чинників і тенденцій становлення та розвитку системи університетської освіти Франції у ХІХ-ХХ ст. під кутом зору його теоретичної і практичної цінності та доцільності потенційного використання окремих ідей і практичних здобутків, не проводилося. Однак здійснювана в нашій державі робота щодо розробки стандартів середньої і вищої школи, їх узгодження, вироблення стратегії розвитку на найближчі роки обґрунтовують важливість такого пошуку. Враховуючи значення університетської освіти в розвитку держави і суспільства, її вагомість в умовах глобалізації і конкурентності, вивчення зарубіжного досвіду допоможе розвитку української теорії і практики розбудови університетської ланки освіти в контексті європейської інтеграції освітніх систем.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена політичними, економічними й соціальними вимогами пошуку шляхів удосконалення системи університетської освіти в Україні за нових суспільно-політичних умов, яке повинно здійснюватися з урахуванням і оптимальним використанням досвіду розвинених європейських країн; завданнями інтеграції нашої країни в європейський економічний, культурний і освітній простір, що вимагає від власної системи освіти адекватної конкурентоспроможної фахової підготовки.

Мета дослідження – об’єктивно розкрити процес становлення і розвитку системи освіти у Франції та виявити головні чинники генези, сутність і провідні тенденції розвитку системи університетської освіти в зазначений період.

Відповідно до мети та концепції дослідження було поставлено такі завдання:

виявити й охарактеризувати суспільно-політичні, соціально-економічні й історико-педагогічні передумови, чинники та тенденції становлення і розвитку системи освіти Франції на основі аналізу автентичних джерел;

розробити та теоретично обґрунтувати періодизацію становлення і розвитку французької системи освіти в ХІХ-ХХ ст.

визначити сутність і динаміку реформування університетської освіти в зазначений період;

розкрити особливості сучасної стратегії розвитку освіти з урахуванням нових соціокультурних преференцій та змін у житті французького суспільства.

Об’єкт дослідження – система освіти Франції (ХІХ-початок ХХI ст.).

Предмет дослідження: сутність і головні тенденції становлення та розвитку системи освіти у Франції, її інтеграція до європейського простору вищої освіти.

освіта франція школа університет

1. Загальний огляд освіти у франції

1.1 Історія французької освіти

Система освіти Франції об’єктивно відіграє роль своєрідної лабораторії, дослідного поля, де проходять перевірку життямсучасні тенденції розвитку освіти. В освітніх проблемах цієї країни знаходять відображення важливі педагогічні процеси, що виходять за межи національних кордонів і становлять інтерес для вітчизняних педагогів [7, с.18-21].

Після Великої Французької революції 1873 р. в країні був започаткований принцип «освіта для всіх і кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток». Але треба було дочекатися ще часів IIIРеспубліки, щоб закон Жуля Фері (1881 – 1882) ввів цей принцип у реальне життя, і освіта була суспільно доступною. Педагогам відводилася роль “чорних гусарів” Республіки, які повинні перемогти байдужість і працювати на користь демократії і розвитку.

Три великих принципи Жуля Фері й досі залишаються в силі:

1. Публічна освіта є обов’язковою, починаючи з 6 років до (з 1959 р.) 13 років. Якщо батьки стоять на заваді до навчання своєї дитини, то на них буде накладено штраф або їм відмовлять у батьківських правах.

2. Публічна освіта є безкоштовною. Уряд також забезпечує учнів підручниками. Батьки витрачають гроші тільки на шкільні речі, обіди і групу подовженого дня. Публічна освіта має нейтральний або світський статус по відношенню до політики та релігії. Але за батьками залишається право вирішувати, куди відправляти дітей – до приватних шкіл чи релігійних.

1.2Ритміциклнавчання

Навчальний рік починається 10 вересня і триває до середини червня. Він поділяється на три триместри: перший – від вересня до Різдва, потім до Великодня у квітні, і до червня. Триместри мають короткі канікули по 10 днів і великі на 2,5місяців.

Класна нарад збирається раз на триместр і в присутності батьків, учнівських делегатів розглядається успішність кожного учня, щоб зорієнтувати його подальше навчання і виховання у найоптимальнішому руслі. Грамоти та інші заохочення практикуються лише в кількох школах і дуже рідко. У 1990/91 навчальному році загальна кількість учнів становила майже 12 мільйонів.

Цикл навчання. У процесі історичного розвитку система освіти у Франції зазнала кількох реформ, проте основна структура залишилася без змін. Весь навчальний цикл поділяється на чотири великі етапи: дошкільна освіта або “материнська школа,” початкова або фундаментальна школа, вторинна або середня школа і вища освіта [7, с.18-21].

1.3 Етапи навчання

1.Дошкільна освіта - розрахована на дітей віком від 2 до 6 років.

“Материнські школи” розглядаються не тільки в плані загального розвитку і виховання дітей, але й важливий суспільний інститут підготовки їх до обов’язкового навчання. На “материнську школу” покладені завдання фізичного, естетичного, морального та інтелектуального розвитку дітей.

“Материнська школа” часто вважається великим досягненням навчально-виховної системи Франції. Діти в неї поділені на три секції: у першій – віком від 2 до 4 років і їхнє навчання обмежується іграми; у другій діти 4 – 5 років, які навчаються вмінню “соціального спілкування” шляхом мови і жестів. Основну секцію становлять шестирічні хлопчики і дівчатка. Їх до навчання, вчать читати, писати і рахувати, вони ходять до “школи” 5 разів на тиждень і там перебувають 6 годин на день.

2.Початкова школа – обов’язковий етап для дітей від 6 до 11 років, після закінчення якої учні повинні пройти фінальній іспит і отримати сертифікат цієї школи [1, с.33-35].

Період навчання в початковій школі триває 5 років: підготовчий рік; фундаментальний курс першого та другого років; середній курс першого та другого років. Вважається, що розклад занять досить навантажений, 28 годин на тиждень(з 9:00-12:00 і 14:00-17:00 годин),існують інші варіанти, 4 рази на тиждень плюс в суботу вранці. У середу і неділю вільні.

Загалом, у початкових школах заборонено давати учням домашні завдання і ця практика скрізь поширена. В одних класах навчаються як хлопці, так і дівчата, тобто класи змішані і, як правило, один викладач веде всі дисципліни. Батьки не вибирають школу для навчання, вона визначається за принципом розташувань місць проживання по відношенню до шкіл [1, с.33-35].

Види дипломів бакалаврата такі:

1.Бакалаврат загальноосвітній:

а) філософія і письменство;

б) економіка і соціальна наука;

в) математика і фізика;

г) математика і природничі науки;

д) сільгоспнаука і техніка;