Літо почалося в 3-й декаді травня і закінчилося на початку вересня, коли середньодобова температура перейшла через межу +15 оС в сторону зниження. Середньомісячна температура червня – серпня коливалася в інтервалі 17-18 оС. Середня літня температура в 2008 р. сильно не відрізнялася від багаторічної. Але в липні та серпні температура в окремі дні сягала 36-38 оС, тому середньомісячна температура у вищезазначені місяці перевищувала багаторічні дані.
Впродовж літнього періоду випало 200-250 мм опадів. Часто були тривалі бездощові періоди, що призводили до посухи. Характерними для літа є зливи. Подібна картина спостерігалася влітку 2008 р. Так, кількість опадів в червні була в 2-2,5 рази більша, а в липні – в 2,5 рази менша, ніж у попередні роки.
На початку літа запаси вологи в орному шарі ґрунту складали, в середньому, 160-180 мм, в кінці в період збирання зернових вони знаходяться в межах 60-100 мм.
1.1.2 Ґрунтові умови
Ґрунт – це придатний для життя рослин верхній шар землі, що утворився на ґрунтоутворювальній материнській породі під впливом природних факторів (клімат, рослинні і тваринні організми, мікроорганізми, рельєф місцевості, геологічний вік території) та діяльності людини. Ґрунт – основний засіб виробництва в сільському виробництві [5].
В утворенні та розвитку ґрунту тісно переплітається дія фізичних, хімічних і біологічних явищ, різні комбінації яких впливають на його характеристики, зокрема родючість. Родючість – це здатність ґрунту створювати умови для росту і розвитку рослин та формування врожаю.
Родючість ґрунту – явище багатогранне та динамічне. Рівень родючості того ж самого ґрунту змінюється як під впливом клімату та погоди, зміни рослинності, так і під впливом людської діяльності. Найважливішими факторами родючості є: температурний, водно-повітряний, поживний, фізико-хімічний, біохімічний, окисно-відновний та сольовий режими. Ці режими визначаються кліматичними умовами, властивостями ґрунтів, їх гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом, вмістом рухомих форм елементів живлення, вмістом, складом і запасами гумусу, інтенсивністю мікробіологічних процесів, реакцією середовища та здатністю рослин засвоювати сонячну енергію.
Характеристика ґрунту СТОВ “Довіра” наведена у таблиці 2.
Таблиця 2. Характеристика ґрунту, на якому вирощується яра пшениця
| Показник | Величина показника |
| Назва ґрунту | Сірий лісовий |
| Вміст гумусу, % | 1,4 |
| pH сольове | 4,8 |
| Гідролітична кислотність, мг-екв / 100 г | 2,16 |
| Об’ємна маса, г / см3 | 1,37 |
| Вміст (мг / 100 г), група забезпечення | |
| легкогідролізованого азоту (N) | 74 |
| рухомого фосфору (P2O5) | 102 |
| обмінного калію (K2O) | 63 |
| Глибина орного шару, см | 25-27 |
| Рельєф | Рівнинний |
| Заходи корінного поліпшення | Хімічна меліорація |
| Забур’яненість | 2 |
| Основні бур’яни | Мишій сизий, волошка синя, ромашка непахуча |
Розділ 2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів
2.1 Ботанічна характеристика культури
Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом. У спеціальній літературі наводиться характеристика 28 її видів. Види пшениці за кількістю хромосом у соматичних клітинах поділяються на такі генетичні групи: 1) диплоїдні (2n-14) – однозернянка культурна (Tr. monococcum L.), однозернянка дика (Тr. aegilopoides Lin.) та ін.; 2) тетраплоїдні (2n-28) – пшениця тверда (Tr. durum Dest.), польська (Tr. polonicum L), карталінська або перська (Tr. cartalicum Nevski, Tr. persicum Vav.), тургідум (Тг. turgidum L.), Тимофєєва (Tr. Timopheevi Zhuk.), полба, або культурна двозернянка (Tr. Dicoccum Shueb.), та інші; 3) гексаплоїдні (2n-42) – пшениця м'яка (Tr. aestivum L.), пшениця Маха (Tr. Macha et. men. Deky), спельта (Tr. spelta L.), карликова (Tr. compactum Host.), круглозерна (Tr. sphaerococcum Pers.) та ін.; 4) октаплоїдні (2n-56) – пшениця грибобійна (Tr. fungicidum Zhuk.).
За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі [2, 3].
М'яка пшениця (Tr. aestivum L.) – однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м і більше.
Таблиця 3. Взаємозв’язок фаз росту і розвитку, етапів органогенезу та елементів продуктивності ярої пшениці
| Фенологічні фази | Етапи органогенезу та їх коротка характеристика | Елементи продуктивності |
| Проростання насіння, сходи | 1. Ріст зародкових органів, конус недиференційований | Польова схожість, густота стояння рослин |
| Третій листок, початок кущіння | 2. Диференціація основи колоса на зародкові вузли, міжвузля та стеблові листки | Габітус рослини (висота, кількість листків), коефіцієнт кущіння |
| Кущіння | 3. Диференціація головної осі зародкового суцвіття | Кількість члеників колосового стрижня |
| Початок виходу у трубку | 4. Утворення конусів наростання другого порядку (колоскових горбочків) | Кількість колосків у колосі |
| Вихід у трубку | 5. Закладання покривних органів квітки, тичинок маточок і приймочок | Кількість квіток у колоску |
| Стеблування | 6. Формування суцвіття і квіток (мікро- і макроспорогенез) | Фертильність квіток |
| Стеблування | 7. Гаметофітогенез, ріст покривних органів, видовження члеників колосового стрижня | Фертильність квіток, щільність колоса |
| Колосіння | 8. Гаметогенез, завершення процесів формування всіх органів суцвіття і квітки | Фертильність квіток |
| Цвітіння | 9. Запилення і запліднення | Озерненість колоса |
| Формування зерна | 10. Ріст і формування зернівки | Величина зернівки |
| Налив зерна, молочна стиглість | 11. Нагромадження поживних речовин у зернівці | Маса зернівки |
| Воскова і повна стиглість | 12. Перетворення поживних речовин у зернівці на запасні | Маса зернівки, схожість насіння |
Стеблопрямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів – 60-90 см, середньорослих – 100-110, високорослих – 110-125 см; складається з 4-7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3-5 стебел від одного кореню, у тому числі продуктивних – 2-3. Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої – опушені, завдовжки 15-25 см і більше, завширшки 1-2 см.
Колос різної довжини: короткий – до 8 см, середній – 8-10, довгий – понад 10 см; за формою – циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподібний, який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15-25 колосків – здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2-3 нижні квітки. Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менше 16 колосків, колос вважається нещільним; 17-22 – середньощільним, 23-28 – щільним, понад 28 – дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний – 25-29, щільний – понад 29 колосків. Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня. Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5-6 мм – нещільним, 3,8-5 – середньощільним, 3-3,8 мм – щільним та менше 1,6 мм – дуже щільним.
Кількість зерен у колосі часто перевищує 30-35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1-1,5 г (іноді до 2,5-4 г); маса 1000 зерен – 25-55 г, частіше – близько 40 г. Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4-11 мм.