Сьогодні терміни «Канбан» та JIT взаємозамінні у використанні, хоча «Канбан» це різновид JIT.
Система «Канбан» якнайкраще працює при задоволенні двох умов, як на фірмі Toyota. По-перше, щоб 90-добовий виробничий графік був точним, продукція не повинна мати багато модифікацій. По-друге, необхідно, щоб постачальники територіально знаходились поблизу своїх клієнтів. В Японії майже всі автомобільні деталі та комплектуючі, а також самі автомобілі збираються в трьох великих містах: Токіо, Нагоя та Хіросіма. Всі постачальники фірми Toyota знаходяться на відстані менше 100 км від складального заводу.
В якості приклада можна привести корпорацію Bendix, яка впровадила систему «JIT – Канбан» на виробничому об’єкті в Японії, що постачала фірмі Toyota. Впродовж двох років після введення нового методу управління оборотність запасів збільшилася з 10 до 30 в рік. Інший приклад – американська фірма Harley – Davidson. Щоб конкурувати з японськими виробниками вона також перейшла на систему JIT. В результаті число оборотів запасів за рік виросло з 3 до 16. [5]
Постачальники навчилися інтегрувати своє виробництво з клієнтами, що освоїли JIT – системи. Це часто також означає, що вони також перейшли на JIT – системи, щоб випускати більш якісний продукт і доставляти його вчасно і якісно. Явною вигідністю цього є довгострокова співпраця з клієнтами та менша залежність від зовнішніх обставин. В таких випадках виробники заключають зі своїми постачальниками «вічні контракти», тобто контракти, в яких немає кінцевої дати.
Сучасна логістика виступає за розвиток подібних довгочасних, взаємовигідних відносин із зовнішніми фірмами, що складають ланцюг поставок.
Систему JIT, вдосконалену фірмою – виробником BOSE, називають JIT II. Ця система значить тісну інтеграцію покупця та продавця і використовується при закупівлі в промислових масштабах. Якщо така спільна діяльність виконується вірно, то система JIT II має усувати надлишки запасів продукції, які бувають і в покупця, і в продавця, що приймають участь в спільній роботі. Крім того, покупець та продавець можуть більш ефективно складати перспективні плани. По суті, компанія BOSE використовує знання та досвід персоналу своїх постачальників для покращення якості продукту та скорочення витрат. BOSE Corporation має схожі взаємовідносини з декількома фірмами, створюючи вартість за допомогою такого стратегічного партнерства.[ст. 85-87, 3]
Ефективна реакція на споживача (ERC) – це близький еквівалент системи JIT, адаптований до споживацьких потоків. З системою ERC зв’язана система швидкого реагування (Quick Response – QR), заснована на використанні виробниками та роздрібними фірмами комп’ютеризованих технологій автоматичної ідентифікації товарів для повсякденних ділових операцій, пов’язаних з товарорухом. ERC включає в себе QR і зосереджується на закупці, розподілі та просуванні продукту на ринку. ERC та QR широко використовуються в торгівлі товарами масового попиту. Зазвичай для запуску процесу поповнення запасу товару використовується інформація, зібрана в торгівельній точці. ERC та QR змінюють політику оптових продажів, а також роботу каналу просування. Приклад – компанія Kendall Healthcare Products, що постачає лікарні. [ст. 91, 3]
Чотири діючих логістичних систем
Volvo
На заводі менеджери – логісти компанії Volvo координують роботу двох тисяч постачальників по всьому світі. Всі деталі та комплектуючі поступають по системі JIT у відповідності з виробничим графіком заводу, який визначається замовленнями клієнтів. Після закінчення виробництва менеджери – логісти відправляють готові автомобілі більш ніж ста транспортними агентствами, які відповідають за доставку автомобілів в різні точки розподілу системи компанії.
Зараз від отримання замовлення клієнта в Північній Америці до доставки готового автомобіля проходить приблизно 5 тижнів. На території США компанія Volvo використовує комбіновані засоби транспортування. [4]
Black & Decker
В 1993 у відділенні Household Product Group компанії Black & Decker виявили, що їх логістична система зовсім не працює. Компанія проаналізувала свою систему децентралізованого прийняття рішення в логістиці і дійшла висновку щодо необхідності централізувати усі функції логістики і одночасно всередині фірми підвищити роль групи менеджерів, що займаються управлінням ланцюга поставок. Таким чином кожен аспект функціонування системи бувперевірений.
Компанія стала більш тісно співпрацювати з партнерами в сфері роздрібної та оптової торгівлі, щоб удосконалити свою систему прогнозування,та одночасно перейшла від жорсткої системи планування до більш гнучкої.
Nike
Фірма Beaverton, орегонське відділення компанії Nike, побудувала свою розгалужену європейську систему розподілу в період росту продажів в 1980 – х роках. В 1992, коли об’єми продажів в Європі виросли до 1 млрд доларів, аналіз розподільчої системи виявив її неефективність.
Тоді вище керівництво компанії Nike прийняло рішення централізувати всю європейську систему розподілу взуття. Використовуючи переваги економічної інтеграції європейського ринку, компанія Nike побудувала великий центр розподілу в Лакдаалі, Бельгія, неподалік від портів Антверпена та Роттердама. Керівництво компанії вирішило, що краще більше платити за транспортування, ніж вкладати великі кошти в великі запаси товарів.
Компанія Nike покращила управління перевезенням і констатувала, що покупці дуже задоволені наявністю взуття на ринку і відсутністю дефіциту.
Duracell
Загальний попит на мініатюрні батарейки дійсно величезний: приблизно 20 млрд. батарейок в рік. Компанія Duracell одна з найбільших світових фірм – виробників.
Успіх Duracell багато в чому пояснюється її стратегією логістики. В компанії розглядають управління ланцюгами поставок як стратегію бізнесу, в протилежність тому, щоб займатися окремими елементами цього процесу всередині функціональної структури. Компанія виробляє батарейки в декількох точках земної кулі. В США батарейки поширюються з п’яти приватних складів, що знаходяться в різних куточках країни. Кожен клієнт передає замовлення в центральну «електронну поштову скриньку» електронною поштою. Потім, в залежності від географічного розташування, ці замовлення розподіляються по складах, де їх приймають для негайного відвантаження товару.
Завдяки розвитку інформаційних технологій зв’язки між відділами компанії, розкиданим по всьому світі, стали більш тісними. І Duracell продовжує вдосконалювати свою інформаційну систему, вкладаючи в це великі кошти. [6]
Логістична система в цілому являє собою сукупність окремих компонентів, які функціонують як єдине ціле. Логістичну систему можна порівняти з живим організмом, де в якості центральної нервової системи виступає своєчасне інформаційне забезпечення, що робить можливим функціонування системи в цілому. Цей організм здатний адаптуватися, пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, і реагувати на них в тому ж темпі, в якому відбуваються події. Маркетингові логістичні системи складаються з таких взаємопов'язаних елементів, як складування, транспортування; вибір каналу товароруху, постачальника, перевізника; визначення обсягу запасів, закупівель. Невід'ємним
їх елементів є постійний потік інформації, без аналізу якої неможливе нормальне функціонування системи в цілому.
Логістична система – це адаптивна система із зворотним зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції. Вона, як правило, складається із декількох підсистем та має розвинені зв’язки із зовнішнім середовищем.
Мета логістичної системи – поставка товарів у задане місце, в потрібній кількості та асортименті, в максимально можливому ступені підготовки до споживання, при заданому рівні витрат.
Розвиток логістики здійснив суттєвий вплив на транспортну політику західних фірм. Надмірно жорстка транспортна політика органів державного регулювання перетворила діяльність цієї галузі в кінці 70-х років в свого роду вузьке місце в економіці. В підсумку конкурентна боротьба була в’ялою, а діючі компанії користувались монопольним положенням. Політика держрегулювання діяльності транспорту зняла всі обмеження і взяла курс на переорієнтацію його з кількісних показників на якісні.
Особливо це помітно в США з їх відносно довгими плечами перевезень по зрівнянню з західноєвропейськими країнами і Японією. В США автомобілі стали все більше експлуатуватися не тільки на коротких і середніх відстанях, але і на відстанях до 1600 км – для доставки як комплектуючих виробів, так і готової продукції. В силу чого питома вага автотранспорту в освоєнні перевезень дещо виросла. В найбільшій степені це відноситься до автотранспортних фірм, що працюють по контрактам. В останніх обумовлюються стимули і штрафні санкції відносно якості перевезень , і це сприяє підвищенню стандартів на надання послуг.
Підвищилась питома вага автотранспорту і в західноєвропейських країнах, і не тільки на внутрішніх, але і в міжнародних сполученнях. Передбачається, що і в подальшому техніко-експлуатаційні особливості автотранспорту забезпечать йому надійне положення в умовах підвищеного попиту на перевезення вантажів частими, але дрібнопартійними відправленнями, які, в свою чергу, прискорять розвиток автоматичної обробки вантажів, контейнеризації і пакетизації, а також інформатики в області вантажних робіт і робіт по перевезенню. Проте це приведе до збільшення вартості транспортування: підвищиться і значення якісних факторів, наприклад, таких, як надійність і своєчасність доставки.