Недостатня кількість протеїну в кормових раціонах жеребців-плідників призводить до зменшення перетравності та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівень обмінних процесів, що негативно впливає на відтворювальну здатність і захисні функції організму.
Недостатня кількість клітковини призводить до розладу травлення, зниження перетравності та використання поживних речовин кормів. При недостатньому надходженні жиру до організму у жеребців погіршується використання азоту та вітамінів, підвищується потреба у них, знижуються захисні функції і відтворювальна здатність.
При нестачі вітаміну А у жеребців розвивається куряча сліпота, сльозотеча, кератинізація рогівки; з’являється загальна кволість, втрата апетиту, знижується репродуктивна здатність. Відсутність чи нестача вітаміну D приводить до погіршення кальцієвого обміну і, як наслідок, остеомаляції (розм’якшення кісток), зниження статевої охоти. В раціоні жеребців обов’язково повинний бути присутній вітамін Е (антистерильний фактор), без якого неможливою стає репродукція тварин. Крім того, пошкоджується мускулатура, відбуваються зміни в судинній і нервовій системах (ексудативний діатез і енцефаломаляція), виникають захворювання печінки, порушується депонування жирів. Нестача водорозчинних вітамінів групи В рідко спостерігається при годівлі коней, так як ці вітаміни завжди є у доброякісних кормах.
Важливим фактором продуктивного стану жеребців-плідників є достатнє забезпечення їх мінеральними речовинами кормів. Особливе місце має кальцієвий обмін, регулюючий вплив на який здійснює вітамін D. Зниження вмісту кальцію приводить до розладу нервової системи, остеомаляції. Нестача фосфору в раціонах призводить до неповного поїдання кормів і внаслідок цього — до зниження продуктивності та відтворної здатності жеребців. Магній є антагоністом кальцію і він необхідний для регуляції нервової і м’язової систем.
З мікроелементів у кормах повинні бути: залізо, нестача якого приводить до зниження вмісту гемоглобіну; мідь, яка необхідна в процесах кровотворення і імунозахисних реакціях організму; цинк, без якого порушується обмін вітаміну А; марганець, який впливає на репродуктивну здатність; кобальт, який входить до складу вітаміну В12; йод, який посідає значне місце в діяльності ендокринних систем організму.
Розділ 3. Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи їх ефективного використання у годівлі жеребців-плідників
3.1 Корми (коротка характеристика їх хімічного складу і поживності)
Рослинні корми. Коням згодовують грубі, концентровані та соковиті корми.
За енергетичною цінністю, фізичним станом і впливом на травлення у тварин рослинні корми поділяють на об'ємисті (грубі й вологі) і концентровані. Об'ємисті корми характеризуються невисокою поживністю, зумовленою низьким вмістом сухої речовини у вологих кормах і високим вмістом сирої клітковини в грубих.
Грубі корми. До цієї групи належать корми, що містять не більше 22 % вологи й 0,65 корм. од. в 1 кг сухої речовини (сіно, солома, полова тощо). Грубі корми в раціоні племінних і робочих коней становлять до 50 % його загальної поживності.
Сіно — скошена і законсервована шляхом висушування до вологості 15-17% трава. Його відносять до об'ємистого грубого корму. Воно є одним із основних кормів у стійловий період для коней. Кормова цінність сіна залежить від складу та властивостей рослин із яких його готовлять (ботанічний склад), від фази вегетації трав під час збирання, від умов приготування (погодні умови, тривалість заготівлі, способи заготівлі) та зберігання. Кращим є сіно, заготовлене в період цвітіння трав, коли вони мають найбільшу поживну цінність. У залежності від ботанічного складу та угідь, на яких вирощуються трави, розрізняють такі види сіна:
1) сіяне бобове (бобових більше 60%);
2) сіяне злакове (злакових більше 60% і бобових менше 20%);
3) сіяне бобово-злакове ( бобових від 20% до 60% );
4) природних кормових угідь (злакове, бобове, злаково-бобове, бобово-злакове та інше).
За хімічним складом та поживністю сіно різних видів суттєво відрізняється між собою, проте вміст сухої речовини у сіні будь-якого ботанічного складу становить 85-87%. Бобове сіно багаторічних та однорічних трав містить 12-16% сирого протеїну, 1-2% жиру, 22-30% клітковини, 35-40% БЕР, 6-8% золи. Загальна поживність 1 кг бобового сіна низька (біля 0,5 од. корм.), а протеїнова поживність висока (150-200г перетравного протеїну на 1 корм. од.).
У злаковому сіні вміст сирого протеїну становить 5-10%, жиру-1,5— 2%, клітковини - 28-33%, БЕР - 35 -40%, золи - 6-7%. У 1 кг злакового сіна міститься 0,45- 0,55 корм, од., 40-50г перетравного протешу.
Високу поживність має сіно з бобових трав — конюшини, люцерни, еспарцету, вико-вівсяних сумішей. Сіно, як бобових, так і злакових культур, є добрим джерелом мінеральних речовин і вітамінів для тварин. Концентрація енергії у 1 кг сухої речовини сіна становить 0,54–0,63 корм, од., або 6,4—7,5 МДж обмінної енергії.
Кращі сорти сіна — лучне із злакових трав, степове, гірське та із сіяних трав. Сіно із сухих лук якісніше, ніж із заболочених, де росте багато малоцінних і майже непридатне для годівлі коней видів трав — осока, очерет, хвощі тощо. Сіно з них мало поживне, викликає у тварин кольки, катари шлунка й кишок і навіть випадання волосу. Із сіяних трав використовують тимофіївку, мітлицю, кострицю. У сіно природних лук нерідко потрапляють шкідливі та отруйні рослини (жовтці їдкий та отруйний, чемериця, мак-самосійка, пажитниця п'янка та ін.). Бажано, щоб трави на сіно були своєчасно скошені, добре висушені (без втрат листочків у бобових) і не потрапили під дощ, а сіно своєчасно звезене на ферми для зберігання.
Із токових (гуменних) кормів коні добре поїдають вівсяну, просяну та ячмінну солому, гірше — солому озимих зернових. Для годівлі коней використовують також полову. Її поживність дещо вища, ніж соломи, і залежить від виду рослин, чистоти та способу зберігання.
Трав'яне борошно (січка) за вмістом клітковини можна віднести до грубого корму, а за концентрацією енергії в 1 кг корму — до концентрованих.
В трав'яному борошні міститься 88-92% сухої речовини, 13-17% сирого протешу, 2,5-3,5% — жиру, 20-25% — клітковини, 35-45% БЕР, 6-10% золи. Реакція золи трав'яного борошна є лужною. У 1 кг трав'яного борошна (січки) міститься 0,6-0,8 корм. од. (8,2-9,2 МДж обмінної енергії), 110-150 г перетравного протеїну, 170-180 мг каротину. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини — 0,7-0,9 корм. од. Ці корми містять високі рівні кальцію, калію, магнію, сірки та мікроелементів і відносно низький рівень фосфору. Вони багаті вітаміном Е, вітамінами групи В, за винятком вітаміну В12.
До раціону робочих коней треба вводити соковиті корми — моркву, кормові та цукрові буряки, турнепс і брукву. Можна згодовувати їм сиру і варену картоплю, а також силос. Коренебульбоплоди, баштанні і овочеві культури (кормові і цукрові буряки, картопля, морква, гарбузи, кормова капуста) характеризуються високим вмістом води (70— 90%), низьким вмістом клітковини. Основною масою сухої речовини в цих кормах є легкодоступні компоненти — крохмаль і цукор. Коренеплоди використовують для балансування раціонів за цукро-протеїновим відношенням. Силос племінним коням давати небажано.
Кращим концентрованим кормом для коней будь-якого віку є овес. Він легко перетравлюється і засвоюється, сприятливо впливає на травлення, має дієтичні властивості. До його складу входять холін, гліколь та тригонелін. Ці біологічно активні речовини роблять овес незамінним не тільки для дорослих коней, але й для молодняку. Як зазначив сприятлива дія вівса на фізіологічний стан тварин пов'язана із вмістом у ньому авеніну, який збудливо діє на нервову систему. Вміст його значно зменшується при подрібнені зерна. Кормову цінність вівса визначають за його повнозерністю, товщиною плівок та умовами зберігання. Так, у складі повнозерного вівса до 30 % плівок, тоді як щуплого — до 40 %. Маса 1 л якісного вівсяного зерна має становити не менше 550 г.
Залежно від можливостей господарства овес частково або повністю можна замінити зерном ячменю чи кукурудзи, загальна поживність яких на 15 — 25 % вища, ніж вівса. У зерні кукурудзи міститься відносно багато жиру — близько 8 %, вуглеводів — до 70 %, білка — 9 — 10 %, але немає деяких цінних амінокислот, особливо лізину. В зерні кукурудзи мало кальцію (0,03 — 0,09 %). Враховуючи це, небажано годувати коней тільки зерном кукурудзи. Краще згодовувати тваринам зернову суміш.
Дуже цінними для годівлі коней є пшеничні висівки, які порівняно багаті на легкоперетравний протеїн та мінеральні речовини, особливо фосфор.
Зерно бобових (горох, сочевиця, вика, боби) багате на повноцінний білок, добре перетравлюється, але привчати коней до нього треба дуже обережно, оскільки зерно спричинює запори і здуття.
Макуха і шроти — відходи олійножирової промисловості є високопротеїновими цінними кормами для тварин всіх видів. В господарствах найчастіше використовують соняшникову макуху і шроти. На відміну від інших видів, вони не мають антипоживних речовин, і їх використовують як протеїнові добавки до раціонів коней.
Комбіновані корми — це складні однорідні суміші очищених і подрібнених кормів та мікродобавок, які виробляють за науково обгрунтованими рецептами і забезпечують повноцінну годівлю тварин.
Комбікорм-концентрат має підвищений вміст протеїну, мінеральних речовин і мікродобавок. Його згодовують із зерновими, соковитими чи грубими кормами для забезпечення біологічно повноцінної годівлі.
Корми тваринного походженнямають високу поживну цінність, містять, як правило, біологічно повноцінний протеїн, комплекс макро- і мікроелементів, вітаміни.
Білки незбираного молока (казеїн, альбумін, глобулін) містять всі незамінні амінокислоти, а жир складається головним чином з олеїнової, пальмітинової, стеаринової, масляної, капронової і капринової жирних кислот. Казеїн становить близько 80% всіх білків, альбумін, глобулін та низькомолекулярні білки — 20%.