Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоздатність. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції, а якість праці і якість продукції прямо залежить від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та ергономічного комфорту на виробничому місці.
Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівник підприємства повинен створити безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг [45].
РоботаДП ”Харківський іподром” регламентується законодавчими актами, основними з яких є:
- Конституція України від 28 червня 1996 р.;
- Кодекс законів про працю;
- Закон України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року;
- Закон України “Про загальне обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку і професійних захворювань на виробництві, які викликали втрату працездатності” та інші нормативні документи.
Згідно колективного договору посадові особи мають вимагати усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, чи не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці, надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги щодо охорони праці.
Навчання та інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Усі працівники, яких приймають на роботу та які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварій. Інструктаж необхідний для того, щоб навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов’язки. Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними, первинними, повторними, позаплановими та цільовими.
Отже, керівництво та відповідальність за організацію роботи за технікою безпеки й виробничої санітарії у тваринництві покладені на керівника підприємства. Практичну роботу щодо охорони праці в цілому за галуззю проводять головний зооінженер та головний ветеринарний лікар. А в трен-відділеннях – бригадир трен-відделення.
За справний стан машин, механізмів та обладнання у тваринництві та в цілому по господарству несе відповідальність головний інженер за трудомісткими процесами у тваринництві. У відділеннях і на фермах –механіки відділень та ферм. За правильну експлуатацію машин, механізмів і обладнання у відділеннях, на фермах та в бригадах відповідають керівники цих підрозділів. Основними обов'язками керівників, відповідальних за проведення практичної роботи з охорони праці, у тваринництві є:
- всебічне оздоровлення та полегшення умов праці;
- впровадження комплексної механізації та сучасних засобів техніки безпеки;
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;
- обладнання ферм санітарно-побутовими приміщеннями (душовими, рукомийниками, кімнатами відпочинку та ін.);
- забезпечення ферм медичними аптечками, милом та іншими засобами для підтримання особистої гігієни працівника ферми;
- своєчасне забезпечення робітників спецодягом та спецвзуттям;
- організація періодичних диспансерних та профілактичних медичних оглядів робітників на фермі;
- проведення інструктажів для забезпечення робітників безпечними методами праці;
Техніка безпеки, виробнича санітарія та особиста гігієна при обслуговуванні коней.
Тварин та інвентар закріплюють за кожним робітником. Ставлення до коней має бути спокійним та лагідним. Категорично забороняється дражнити та бити їх. Особливу обережність дотримувати при утриманні коней у денниках. Перед тим, як зайти у денник, тварину окликають. Уздечку можна знімати тільки після того, як кінь буде повністю заведений у денник і повернутий головою до дверей. Недоуздок залишається на тварині.
При навчанні та інструктажі робітників, які обслуговують коней, бригадири зобов'язані попередити їх щодо кожного норовистого коня.
Перед виїздом на роботу бригадир або старший конюх разом з їздовим перевіряють справність качалки, збруї, наявність та якість підсобного інвентарю, необхідного для роботи. Особливу увагу приділяють на кріплення коліс.
Сидіння на транспортних засобах, двигових качалках розміщають так, щоб кінь не міг доставати задніми копитами до їздового. Їздити на лякливих та норовистих конях без надочників не дозволяється.
Випускаючи коней на водопій та повернення їх до конюшень, спостерігають за тим, щоб вони не накопичувались у проходах. Спортивних коней випускати на водопій у табуні не допускається. Їх виводять тільки на поводу. Перед тим, як вивести з конюшні коня, або перед тим, як ввести, категорично забороняється сідати верхи.
Техніка безпеки при обслуговуванні жеребців-плідників.
Жеребців-плідників утримають в окремих денниках з безперервними перегородками з дощечок, товщиною 5-6 см, висотою 2,5-2,8 м. Передню стінку денника роблять висотою 1,5м із безперервних дощечок, а вище – решітчастою. Вона має міцні двері, шириною 1-1,2м, а зі сторони проходу – годівницю. Вікна у деннику розміщують на висоті 2м, всередині роблять металеву решітку, або сітку з міцної проволоки. Для кожного жеребця необхідно мати міцний поводок з карабіном, та ін.
Неспокійних жеребців треба утримувати в денниках, розташованих у кінці конюшні, поблизу до виходу. Чистять та виводять таких жеребців тільки коли інші тварини знаходяться у денниках. На прогулянку або на злучку, молодняк та спортивних коней виводять з конюшень на спеціальних уздечках та виводних лейцах, довжиною не менш 5м, 2 конюхи.
Виводити на прогулянку водночас жеребців-плідників та кобил забороняється.
Техніка безпеки при обслуговуванні конематок
Конематок закріплюють за досвідченим конюхом. При догляді за конематками з підсосними лошатами, дотримуються обережності. Особливо під час перших відвідувань кобил, що ожеребились. При надаванні післяродової допомоги, конематку тримають за недоуздок та одягають злучну шлею, якою користуються також при злучці.
Техніка безпеки при повалі коня.
Повал коня здійснюють на рівному й вільному від сторонніх предметів місці під керівництвом ветеринарного лікаря та зооінженера. Для повалу використовують міцні мотузки та ремні. При роботі з поваленим конем люди знаходяться з боку його спини. По закінченню роботи, з початку звільнюють кінцівки від пут, а тільки після – голову тварини.
Техніка безпеки при розчистці та підковки коней.
Розчистку копит й ковку коней проводить коваль, який пройшов спеціальну підготовку. Ця робота виконується у просторому і світлому приміщені, в проходах конюшні шириною не менш 2м, у манежі або надворі. Розчистка копит і ковка копит у денниках, а також у конюшні при наявності в неї коня, категорично забороняється. Взимку коня кують у приміщенні, де немає протягу і температура повітря не менш +5 °С. Ковалі працюють у щільному шкіряному або брезентовому фартуху. Ножі й копитні обценьки мають бути гостро відточені. Молодим або норовистим коням копита розчищають тільки у станку або на розв'язках при застосуванні закрутки на верхню губу. Тваринам, яким розчищають копита в руках, одягають вузду, та підіймають голову. Коня тримає коняр або їздовий.
Під час розчистки копит, ковки, або інших ветеринарно-санітарних обробках, присутність сторонніх осіб, забороняється.
При дослідженні крупа й тазових кінцівок, помічник коваля підіймає у коня передню кінцівку, згинає її у зап’ястному суглобі й утримує рукою, а коняр або їздовий, підіймає голову якнайвище. У злих та норовистих коней фіксують тазові кінцівки мотузкою.
При масових ветеринарно-санітарних або інших заходах в умовах табунного утримання коней, користуються базами-загонами з розколами.
Після обробки тварин, їх випускають із загонів, або виводять.
Особливе значення щодо охорони праці й техніки безпеки приділяється при роботі з конями на іподромах у зв'язку з їхнім темпераментом та норовом. Важливе значення мають також дотримання всіх вимог на бігових доріжках при іспиті коней на жвавість.
Техніка безпеки при пастьбі, перегонах й транспортуванні тварин.
Пастухи, табунники повинні добре знати й дотримуватись правил безпеки при пастьбі тварин, вміти оказати своєчасно першу допомогу постраждалому, а також вміти оказувати першу допомогу хворим тваринам.
Для профілактики травматизму при перегонах важливо правильно сформувати табуни, не можна об'єднувати тварин різних постатей та віку, слабих тварин виділяють в особливу групу. Шлях перегону вибирають по м'якому ґрунту.
При транспортуванні тварин, необхідно притримуватися правил з техніки безпеки й міри особистої обережності персоналу.
Доставку коней до вантажної площі здійснюють в упряжці, за підводою, обладнаною пряслами в поводу й гоном у супроводженні верхових погонщиків. При перегоні коней на них одягають міцний недоуздок із довгою мотузкою. Неспокійних коней переганяють тільки під сідлом.
Для перевезення тварин використовують спеціальний транспорт – скотовози, або спеціально обладнані вантажні машини. З цією метою нарощують борти висотою не менш 100-110 см а поверх кузова покривають тентом або решіткою. На шляху уникають різкої зміни швидкості й напрямку руху машини. По залізничній дорозі тварин перевозять у спеціальних вагонах, перед завантаженням вагони очищують від бруду, звільняють від гострих предметів, вагон завантажують тваринами з однієї конюшні або гурту. Норми завантаження встановлені правилами залізничних перевезень.