Таблиця 1.2. Валовий збір соняшнику на території України
| Роки | Соняшник, тис.т | Роки | Соняшник, тис.т | |
| 1913 | 71 | 1995 | 2860 | |
| 1945 | 400 | 1996 | 2123 | |
| 1950 | 703 | 1997 | 2308 | |
| 1955 | 1385 | 1998 | 2266 | |
| 1960 | 1603 | 1999 | 2794 | |
| 1965 | 2544 | 2000 | 3457 | |
| 1970 | 2530 | 2001 | 2251 | |
| 1975 | 2277 | 2002 | 3271 | |
| 1980 | 2119 | 2003 | 2454 | |
| 1985 | 2168 | 2004 | 3050 | |
| 1990 | 2571 | 2005 | 4706 | |
| 1994 | 1569 | 2006 | 5324 | |
Якщо переглянути динаміку валового збору соняшника за останні півстоліття то проявляється чітка тенденція до збільшення валового збору.
У 1950 році валовий збір становить 703 тисяч тонн, 1960 – 1603 тисяч тонн, 1970 – 2530 тисяч тонн, 1980 рік – 2119 тисяч тонн, 1990 – 2571 тисяч тонн. Тобто на території України, частині тоді СРСР зберігалося тенденція до збільшення виробництва соняшнику.
В Україні у перші роки валовий збір соняшника впав, як впав валовий збір майже усіх культур сільського господарства і становив у 1994 році 1569 тисяч тонн, але вже у наступному році почався підйом виробництва товарного соняшника (навіть коли інші галузі рослинництва ще більше погіршували своє становище).
Але треба підкреслити ті факти за рахунок яких цей валовий збір став можливим. Розглянемо зібрану площу соняшника за останні пять років.
Таблиця 1.3. Зібрана площа соняшника по рокам, тисяч гектарів
| 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. |
| 2710 | 3810 | 3429 | 3689 | 3911 |
За останні 5 років зібрана площа соняшнику зросла майже у 2 рази (з 2710 тисяч гектарів у 2002 році до 3911 у 2006), тобто один із важливих факторів збільшення валового збору соняшника це збільшення площі посіву. З огляду на це можна переглянути урожайність цієї культури за останні 5 років.
Таблиця 1.4. Урожайність соняшнику по рокам, з 1 га зібраної площі, центнерів
| 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. |
| 12,0 | 11,2 | 8,9 | 12,8 | 13,6 |
Таким чином урожайність соняшнику збільшилася з 12,0 у 2003 році до 13,6 у 2006 році. Тобто за останні роки чітко проглядається тенденція збільшення обсягів виробництва насіння соняшника за рахунок збільшення площ, і одночасно збільшення урожайності.
Як бачимо з наступної таблиці валовий збір соняшнику має стійку тенденцію до зростання в усіх категоріях господарств. В господарствах населення валовий збір у 2006 році збільшився в порівнянні з 2002 роком удвічі.
Таблиця 1.5. Валовий збір соняшнику за категоріями господарств по Україні
| Категорії господарств | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. |
| Господарства усіх категорій | 3271 | 4254 | 3050 | 4706 | 5324 |
| С/г підприємства | 2727 | 3576 | 2406 | 3710 | 4156 |
| у т. ч. фермерські господарства | 440 | 598 | 430 | 735 | 847 |
| Господарства населення | 544 | 678 | 644 | 996 | 1168 |
Підвищення ефективності вирощування соняшнику залежить від здійснення виробниками таких заходів:
· удосконалення регіонального розміщення посівів цієї культури, виходячи з її ботанічних і біологічних особливостей, вимог до умов (насамперед гідротермічного режиму), технологій вирощування, підбору сортів, застосування відповідних засобів захисту тощо в конкретних ареалах та економічних показників – урожайності, собівартості, на основі яких обчислюється сукупний бал ефективності виробництва (процентне відношення індексу урожайності до індексу собівартості)
· неухильне додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни;
· застосування інтенсивних технологій вирощування і збирання на одиницю продукції, впровадження високоврожайних сортів з високим вмістом олії гібридів;
· залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів шляхом пошуку потенційних інвесторів і кредиторів, зваженого вибору пропозицій з урахуванням різновигідності учасників інвестиційних угод;
· інтегрування в агропромислової та кооперовані формування з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю.
1.3 Ринок насіння соняшнику
Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є гарантування продовольчої безпеки держави, зростання продуктивності сільського господарства та неухильне піднесення матеріального рівня життя народу. В умовах переходу до ринкової економіки проблема підвищення ефективності аграрного виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства. Рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції значною мірою виявляється у сфері обігу, адже ринок через пропозицію, попит і ціну визначає, наскільки економічно доцільним є виробництво.
До 1992 р. система постачання і розподілу в олійно-продуктовомупідкомплексі України ґрунтувалася на дуже високому рівні державного втручання. Держава закуповувала в господарствах близько 70-80 % валового збору соняшнику, який потім надходив для переробки на олійноекстракційні заводи і місцеві переробні підприємства.
Міністерство сільського господарства через виробничі об’єднання «Укроліяжирпром» відповідало за рівень закупівельних цін та обсяги постачання олійної сировини для переробки, за визначення відпускних цін на кінцеві продукти та забезпечення підприємств матеріально-технічними ресурсами. Але з 1994 р. уряд почав здійснювати політику лібералізації торгівельних відносин в олійно-жировому комплексі, що виявилося в поступовому зниженні обсягів закупівлі соняшнику до держресурсів та в повному її припиненні в 1995 р. Отже, держава фактично усунулася від впливу на перерозподіл олійної сировини, чим одразу ж скористалися різні комерційно-посередницькі структури (трейдери), розпочавши її закупівлю здебільшого через укладання бартерних угод.
Аналіз структури каналів збуту свідчить, що обсяг реалізації соняшнику на ринку в останні роки мав тенденцію до зниження. Також зменшується частка продажу насіння соняшнику населенню. Частка реалізації за іншими каналами збільшується. Значною проблемою є також і той факт, що сільськогосподарські товаровиробники не мають можливості самостійно виходити з пропозицією на біржі та реалізувати насіння соняшнику безпосередньо зарубіжним країнам, ці операції здійснюють комерційні структури (посередники), які скуповують значні обсяги насіння соняшнику.
Таким чином, ще кілька років тому з нашої країни експортували головним чином насіння соняшнику. Але після того, як Україна ввела експортне мито (спочатку вивізне мито було встановлене на рівні 23%, потім знижено до 17%), внутрішній ринок став більш лібералізованим. Перевагу одержали внутрішні переробні підприємства: почали нарощувати потужності, основні обсяги олійних переробляли в Україні, а надлишки експортували соняшниковою продукцією: олія, шрот, макуха. В останні роки активізували роботу олійно-жирові комбінати, в результаті чого підвищилися ціни й ефективність виробництва насіння соняшнику.
Економічна сутність стабільного виробництва соняшнику як сільськогосподарської культури полягає в тому, що вона і в нових умовах господарювання прибуткова. У багатьох аграрних підприємствах соняшник забезпечує 40 - 60 % прибутку, без рослинництва на соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва в Україні.
Обсяг виробництва соняшникової олії прямо залежить від державної політики, від кількості переробленого насіння, проценту виходу продукції (олії, шроту), зрештою, від світового рівня попиту і пропозиції на рослинні жири. [ 5 ]
Протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається за рахунок потреб переробних підприємств та його експорту.
Експортні обсяги скоротилися, оскільки експорт з повною сплатою мита виявився невеликим. Зменшення експорту дало можливість збільшити виробництво олії на вітчизняних переробних підприємствах і запаси для стабільної поставки насіння на внутрішній ринок країни.
На внутрішньому і світовому ринках насіння соняшнику і продукти його переробки являють собою важливий, конкурентоспроможний товар, що користується попитом, при чому імпортують його в основному промислово розвинуті країни, і експортують країни, що розвиваються, і з перехідною економікою. У торгівлю лише включено понад 66 країн. Основними країнами-експортерами є Росія, Україна, Франція, США. На них припадає 81,2 % від світового експорту [14].
Отже, Україна є одним з головних експортерів не тільки Європи, а й світу.
Головним фактором утворення ціни реалізації насіння соняшнику в Україні є платоспроможний попит насіння, строки продажу та канали збуту.
Загальна пропозиція насіння соняшнику зростала з кожним роком. Лише у 2003 – 2004 рр. вона знизилась на 1146 тис. т порівняно з 2003 – 2004 роками. Загальний попит збільшується на переробку насіння на олію та інші види продовольчої продукції. Так, у 2006 – 2007 маркетинговому році цей попит становив 4731 тис. т, що на 1520 тис. т більше, ніж у 2003 – 2004 МР.
| Показники | 2003/04 МР | 2004/05 МР | 2005/06 МР | 2006/07 МР | ||||
| тис. тон | % | тис. тон | % | тис. тон | % | тис. тон | % | |
| Загальна пропозиція | 4299 | 100,0 | 3153 | 100,0 | 4716 | 100,0 | 5425 | 100,0 |
| запаси на початок року | 50 | 3,3 | 100 | 3,2 | 10 | 0,21 | 100 | 1,9 |
| виробництво | 4248 | 96,7 | 3052 | 96,8 | 4705 | 99,77 | 5324 | 98,1 |
| імпорт | 1 | 0,0 | 1 | 0,0 | 1 | 0,02 | 1 | 0,0 |
| Загальний попит: | 4199 | 100,0 | 3143 | 100,0 | 4616 | 100,0 | 5276 | 100,0 |
| переробка на олію та інші види продовольчої продукції | 3211 | 74,8 | 2991 | 95,1 | 4206 | 91,1 | 4731 | 90,1 |
| на насіння | 40 | 1,1 | 40 | 1,3 | 40 | 0,9 | 40 | 0,8 |
| втрати в процесі зберігання та переробки | 20 | 2,9 | 9 | 0,3 | 20 | 0,4 | 55 | 0,6 |
| Експорт | 928 | 21,2 | 103 | 3,3 | 350 | 7,6 | 450 | 8,6 |
| Запаси на кінець року | 100 | - | 10 | - | 100 | - | 150 | - |
| Коефіцієнт відношення кінцевого запасу до загального попиту | 0,02 | - | 0,019 | - | 0,022 | - | 0,028 | - |
У 2004 – 2005 МР цей попит становив лише 2991 тис. т. Попит на насіння соняшнику є значно меншим порівняно з попитом на олію, по всім досліджуваним рокам він становив 40 тис. т. Дуже великим попитом користується насіння соняшнику за кордоном. На сьогоднішній день Україна є одним з найбільших експортерів світу. Найбільшими конкурентами для нашої країни сьогоднішній день є Росія та Аргентина.