Таблиця 2.10 Розмір і структура посівних площ СГ ТОВ “Хлібопродукт”
| Культура | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. | Відхилення (+,-) 2007 р. від | ||||||
| га | % | га | % | га | % | 2005 р. | 2006 р. | |||
| га | % | га | % | |||||||
| Пшениця озима | 854 | 35,7 | 750 | 33,1 | 921 | 41,4 | 67 | 10,8 | 171 | 123,0 |
| Пшениця яра | - | - | 40 | 1,8 | - | - | - | - | - | - |
| Кукурудза | 299 | 12,5 | 299 | 13,2 | 414 | 18,6 | 115 | 138,5 | 115 | 138,5 |
| Ячмінь | 442 | 18,5 | 677 | 29,9 | 239 | 10,8 | -203 | 54,0 | -438 | 35,3 |
| Соняшник | 621 | 26,0 | 447 | 19,7 | 558 | 25,1 | -63 | 89,9 | 111 | 124,8 |
| Цукровий буряк | 55 | 2,2 | 54 | 2,3 | - | - | - | - | - | - |
| Соя | 121 | 5,1 | - | - | 90 | 4,1 | -31 | 74,4 | - | - |
| Усьго посівів | 2392 | 100,0 | 2267 | 100,0 | 2222 | 100,0 | -170 | 92,9 | -45 | 98,0 |
Проглянувши дані таблиці можна зробити висновок, що найбільшу посівну площу у СГ ТОВ “Хлібопродукт” займає площа озимої пшениці. Найбільшою вона була у 2007 році і складала 921 га, що на 171 та 67 га більше, ніж у 2006 та 2005 роках відповідно. Яру пшеницю вирощували лише у 2006 році, площа якої складала 40 га. Посівна площа ячменя найбільшою була у 2006 році і становила 677 га. Площа соняшнику у 2006 і 2007 роках знизилась на 174 і 63 га відповідно у порівнянні з 2005 роком.
Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності, або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня і інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих в сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення. Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому стає зрозумілим, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна лише завдяки підвищенню продуктивності праці.
Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця – вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.
Трудові ресурси аграрного підприємства – це сукупність працівників, які здатні працювати в сільському господарстві, тобто мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у цій сфері матеріального виробництва.
Основну частину трудових ресурсів підприємства складають працівники в працездатному віці: чоловіки від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років. Членами трудового колективу можуть бути люди пенсійного віку , а також підлітки.
Відповідно до діючого класифікатора усі працівники в народному господарстві за характером виконуваних робіт розподіляють на категорії :
Робітники;
Керівники;
Спеціалісти;
Службовці. Залежно від умов найму працівників, їх класифікують за такими категоріями :
Постійні працівники - такі , що прийняті на роботу на тривалий термін без його точного визначення.
Тимчасові - до складу трудового колективу їх зараховують з наперед встановленим терміном, як правило до двох місяців.
Сезонні - їх приймають на роботу терміном до 6 місяців для виконання сезонних робіт.
Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірного і раціонального їх використання.
На прикладі таблиці 2.11 розглянемо рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів в СГ ТОВ “Хлібопродукт”.
Таблиця 2.11 Рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів
| Показники | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. | 2007 р. у % до 2003 р. |
| Середньорічна чисельність працівників, всього, осіб | 34 | 34 | 34 | 33 | 34 | 100 |
| Середньорічна чисельність працівників на 100 га с.-г. угідь, осіб, усього | 1,4 | 1,4 | 1,4 | 1,4 | 1,4 | 100 |
Зміни в забезпеченні господарства трудовими ресурсами є незначними. На протязі 5 років кількість працівників майже не змінилася, лише у 2006 році кількість працівників зменшилась на 1 особу, а вже в 2007 році знову складала 34 особи.
Серед показників використання трудових ресурсів особливої уваги заслуговує такий, як продуктивність праці, який показує здатність конкретність робітників виробляти певну кількість продукції або виконувати якийсь обсяг робіт за одиницю робочого часу. Показники продуктивності праці в СГ ТОВ “Хлібопродукт” розглянемо на прикладі таблиці 2.12.
Таблиця 2.12 Вартісні показники продуктивності праці
| Показники | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. | 2007р. у % до 2003 р. |
| Прямі затрати праці, тис. люд.-год., усього | 194 | 260 | 328 | 71 | 130 | 67,0 |
| Вироблено валової продукції на 1 працівника, грн., всього | 1296,7 | 1538,3 | 1809,8 | 1765 | 1060,1 | 81,8 |
| Вироблено валової продукції на 1 люд.-год., грн., всього | 227,2 | 201,2 | 187,6 | 820,4 | 277,3 | 122,1 |
Щодо показника величини валової продукції в розрахунку на середньорічного працівника, то він є функцією двох величин: вартості валової продукції і кількості працівників зайнятих її виробництвом. А оскільки їх співвідношення в силу різних причин зазнає значних змін, то і даний показник в часі доволі істотно змінюється. В цілому виробництво валової продукції на 1 працівника та на 1 люд.-год. має тенденцію до зниження.
Важливим фактором, що визначає напрям діяльності підприємства є спеціалізація.
Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий потенціал сільського господарства. Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни, господарства беруть безпосередню участь у суспільному поділі праці. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов.
Спеціалізація сільського господарства - об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється. У зв’язку з цим спеціалізація по суті своїй нескінченна, так само як і розвиток техніки.
По рівню спеціалізації господарства поділяють на слідуючи групи: вузькоспеціалізовані; спеціалізовані господарства з двома, трьома основними галузями; багатогалузеві та універсальні господарства.
Проаналізувавши дані, згруповані в таблиці 2.13. можна зробити висновок, що в СГ ТОВ “Хлібопродукт” за останні 3 роки питома вага виручки від реалізації продукції рослинництва в структурі товарної продукції коливається від 97,9% у 2005 р. до 98,5% у 2007 р., тобто зростає. У 2007 р. році аналогічні тенденції спостерігаються відносно соняшнику, збільшення відбулося до 65,4%, та зменшилася питома вага озимої пшениці до 12,9%. Зазначені зміни стосуються відносних показників, тоді як вартість товарної продукції кожного виду зменшується, адже сума виручки одержаної від реалізації всіх видів продукції у досліджуваному підприємстві в 2007 р. порівняно з 2005 р. скоротилася на 1370,3 тис. грн.