Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення в ДП "Білоцерківське лісове господарство" на засадах екологічно орієнтованого лісівництва (стр. 11 из 15)

В процесі проведення рубки обов’язковим є збереження природного поновлення головних порід (особливо насіннєвого походження), яке необхідно максимально використати для формування майбутнього насадження. Природне поновлення супутніх і другорядних порід доцільно зберігати у кількості, що не порушує цільовий (запланований) породний склад майбутнього деревостану у початковій фазі його розвитку.

В багатоярусних і різновікових лісостанах, нижній ярус яких відповідає складу майбутнього насадження, або може сприяти розвитку нового покоління лісу, у процесі головної рубки вирубувати слід тільки дерева верхнього ярусу.

У деревостанах, що зростають в екстремальних умовах місцезростання (у верхній смузі межі лісу, на ерозійно небезпечних піщаних пагорбах, на крутих схилах і гірських розщілинах, на перезволожених площах, болотах, прируслових смугах та інших землях) рубки головного користування доцільно проводити тільки з врахуванням необхідності підтримання і збереження в них природного поновлення.

5.3.2 Вибір методу відтворення лісових ресурсів

Вибір методу відтворення лісових ресурсів залежить від зони успішності природного поновлення деревних рослин і категорії земель. В зонах успішного і задовільного природного поновлення головних порід на лісових землях вкритих лісовою рослинністю і лісових землях із збереженими ознаками лісового ценозу основним методом має бути лісовідновлення (природне або комбіноване). За шкалою оцінки успішності природного насіннєвого поновлення достатнім для залишення площі під природне лісовідновлення вважається рівномірний підріст головних порід у віці до 3 років у кількості понад 12 тис. шт./га (або понад 6 тис. шт./га 4-8-річного віку). При цьому необхідно зазначити, що з точки зору екологічно орієнтованого лісівництва така кількість насіннєвого поновлення головних порід не може вважатись достатньою для формування в майбутньому повноцінного насадження за процесами аналогічними тим, які мають місце упродовж розвитку корінних дерево станів.

У випадку меншої кількості природного поновлення, особливо насіннєвого головних порід, застосовують комбіноване лісовідновлення з використанням наявного підросту та введенням (посівом або садінням) деревних видів, яких не вистачає для повноцінного відтворення відповідних для даного типу лісу насаджень. Цей метод може застосовуватися на землях перших двох категорій (згадуваних вище: лісові землі вкриті лісовою рослинністю; лісові землі не вкриті лісовою рослинністю із збереженими ознаками лісового ценозу) і, як виняток, на лісових землях не вкритих лісовою рослинністю з частково збереженими ознаками лісового біоценозу.

На лісових землях не вкритих лісовою рослинністю з не збереженими або частково збереженими ознаками лісових ценозів (3 і 4 категорії лісокультурних площ) основним методом відтворення лісових ресурсів є штучне лісовідновлення, а на нелісових землях (5 категорія) – лісорозведення та плантаційне лісо вирощування. Останній метод відтворення лісових ресурсів може мати особливу лісівничу і економічну ефективність на нелісових землях з достатньо родючими ґрунтами (площі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування), оскільки поряд з прискореним лісо вирощуванням і отриманням певних сортиментів деревини можна відтворити на таких площах ознаки лісових ценозів і створити передумови для формування в майбутньому насаджень аналогічних корінним деревостанам. Лісова рекультивація є основним методом реабілітації техногенно-порушених землях відтворення на них лісових ресурсів (6 категорія лісокультурних площ).

Враховуючи різноманіття природи лісу, категорій земель, цілей лісо вирощування приведені вище підходи до вибору методів відтворення лісових ресурсів мають загальний методологічний характер, який визначає головні правила лісовідновлення і лісорозведення, які можуть і повинні бути модифіковані та диференційовані стосовно до конкретних умов і еколого-лісівничих вимог.

5.3.3 Основні принципи створення і вирощування лісових культур

При створенні і вирощуванні штучних лісових насаджень слід виходити з базового теоретичного положення екологічно орієнтованого лісівництва, згідно якого природний ліс і так само лісові культурценози розглядаються як єдність лісової рослинності, інших компонентів лісових ценозів і навколишнього середовища. В лісовому біогеоценозі основними компонентами є деревостан, тому встановлення видового складу деревних порід, їх співвідношення, змішування та розміщення на площі має пріоритетне значення в процесі проектування і прийняття рішення про шляхи формування майбутніх лісових культурценозів. З точки зору екологічно орієнтованого лісівництва вибір головних, супутніх і другорядних деревних порід для створення лісових культур повинен базуватися на лісовій типології, біолого-екологічних особливостях деревних рослин і безумовно враховувати склад та форму корінних деревостанів у конкретних лісо рослинних умовах того чи іншого регіону.

При підборі порід доцільно враховувати і цільове призначення створюваних лісових культур. У разі відтворення корінних деревостанів не слід в культурценоз вводити породи інтродуценти або такі, які непритаманні корінним насадженням. Практично незалежно від цільового призначення при створенні лісових культур перевагу необхідно віддавати змішаним за складом насадження, як більш біологічно стійким, у порівнянні з чистими. Закладання чистих деревостанів у відносно багатих і багатих умовах місцезростання можливе тільки у випадку створення промислових лісових плантацій або так званого прискореного плантаційного лісо вирощування з метою отримання певних деревних продуктів лісу – пиловника, балансів, будлісу тощо.

Регулювання взаємовідносин дереві чагарників у змішаних за складом насадженнях здійснюється за рахунок відповідного співвідношення головних, другорядних і супутніх порід та певного їх змішування і розміщення на площі.

З точки зору екологічно-орієнтованого лісівництва найбільш доцільним є деревно-тіньово-чагарниковий тип змішування порід в культурах, і оскільки він, в найбільшій мірі, відповідає природі лісових ценозів і максимально сприяє стійкому функціонуванню лісової екосистеми. При цьому схема змішування повинна забезпечувати позитивну міжвидову взаємодію між деревними породами, які вводяться у лісові культури.

Початкова гущина лісових культур залежить від біологічних особливостей деревних рослин, лісо рослинних умов ділянки заліснення, категорії лісокультурної площі, виду і віку садивного матеріалу, методу відтворення лісових ресурсів тощо. Сьогодні гущина суцільних культур в залежності від природної зони, породного складу, типу лісо рослинних умов коливається в межах від 625-2500 шт./га (у разі плантаційного вирощування тополі та інших швидкорослих порід) до 4500-10000 (при створенні насаджень сосни і дуба), а для часткових культур цих порід цей показник становить 1700-4500 шт./га.

З точки зору ЕОЛ початкова гущина суцільних культур сосни і дуба повинна бути значно більшою аби забезпечити формування їх насаджень відповідно до природи лісових ценозів цих порід. Так, проведене спільно з доцентом кафедри лісової таксації С.М. Кашпором визначення початкової гущини природних насаджень сосни і дуба за даними таблиць ходу росту показало, що у 5-річному віці кількість деревних рослин певної породи в природних деревостанах дуба складає понад 33-44 тис. шт./га, в залежності від їх бонітету (рис 5.1).

Знижена початкова гущина суцільних культур, яка використовується в сучасних умовах, не сприяє найшвидшому відновленню ознак лісового ценозу на заліснюваній площі, а також своєчасному формуванню гомеостатичних зв’язків між окремими деревними рослинами та компонентами лісу на початкових фазах його розвитку.

Низька початкова гущина головних порід не завжди забезпечує панівного положення їх у фазі формування деревостану, що нерідко призводить до утворення лісових культурценозів з переважанням у складі другорядних і супутніх порід.

Рис. 5.1 – Динаміка гущини природних дубових деревостанів різних бонітетів залежно від віку

Очевидно, що з точки зору ЕОЛ початкова кількість деревних рослин головних порід, які висаджуються в культури разом з їх підростом, якщо він є, не повинна бути меншою для дуба звичайного 30 тис шт./га.

Всі ці умови в повній мірі забезпечуються в насадженнях ДП „Білоцерківське лісове господарство”, де під пологом стиглих дубових насаджень нараховується 20-30 тис.шт/га поновлення дуба та супутніх порід (табл. 5.1, 5.2 ).

Таблиця 5.1 Породний склад поновлення на пробних площах, тис. шт. /га

№ ПП	Квартал, виділ	Кількість природного поновлення
		дуба	ясена	інших порід	разом
1	23, 1	0	3,5	18,0	21,5
2	19, 1	1,75	6,5	17,25	25,5
3	32, 4	2,25	5,75	19,5	27,5
4	11, 7	1,25	7,25	16,75	25,25
5	14, 3	0,75	4,5	21,5	26,75
6	17,6	3,0	6,25	23,5	32,75

За такої гущини деревних порід в культурах значно меншою є небезпека заглушення їх іншими деревними рослинами у молодому віці, суттєво більшою є вірогідність, що внаслідок природного добору створення насаджень буде більш стійким і продуктивним. Одночасно з цим за достатньої гущини головної породи можна уникнути необхідності проведення освітлення та про чисток.