Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення в ДП "Білоцерківське лісове господарство" на засадах екологічно орієнтованого лісівництва (стр. 5 из 15)

Висока ефективність часткових культур (більша продуктивність, менша вартість і трудомісткість), дають підстави віддавати їм перевагу при штучному відновленні лісосік.

Способи штучного відновлення дуба на лісосіках бувають різними. Вони залежать від давності зрубу, поновлення супутніх порід, їх висоти, зімкнутості, розташування тощо. На зрубах із рівномірним розподілом самосіву супутніх порід для здешевлення виробництва культур доцільно застосовувати садіння або посів дуба рядами. При значній висоті супутніх порід прорубуються коридори, в яких рядами чи площинами висаджуються сіянці або висіваються жолуді дуба.

На лісосіках із нерівномірним розміщенням поновлення супутніх порід дуб вводиться біогрупами. При такому розташуванні молоді дерева успішно протистоять

бур'янам, другорядним деревним породам і чагарникам, а також несприятливим кліматичним умовам. Коридорний спосіб дубових культур вперше розробив видатний лісничий А.П. Молчанов, а спосіб густої культури місцями – В.Д. Огієвський (Вакулюк, Самоплавський, 1998).

У найбагатших (ясеневих) типах дібров доцільно створювати лісові культури з двома головними породами – дубом і ясенем. Ясен – типова порода змішаних насаджень. Він росте як домішка у складних насадженнях дібров. Серед інших порід ясен найвимогливіший щодо ґрунту і тому сильніше реагує на погіршення ґрунтових умов. Але в оптимальних для нього умовах ясен росте швидко. Він має потужну поверхневу кореневу систему, яка дає змогу інтенсивніше поглинати поживні речовини й вологу, що призводить до висушення верхнього шару ґрунту і погіршує умови росту інших порід.

Пригнічення дуба ясеном у змішаних дубово-ясеневих насадженнях А.І. Ахромейко пояснює різним розвитком у них фізіологічно активного коріння. Він вважає, що за потужністю кореневих систем дуб займає одне з перших місць серед деревних порід, тоді як за ступенем розвитку фізіологічно активного коріння переважає ясен звичайний. В результаті більшого поглинання ясеном поживних речовин він розвивається краще. Це свідчить про високу конкурентну здатність ясена, що необхідно враховувати при створенні дубово-ясеневих культур. Проте порівняно з дубом він не дуже стійкий до посушливих умов і морозів, що помітно послаблює його позиції у насадженнях, розташованих у таких кліматичних умовах. Отже, частку ясена у дубово-ясеневих насадженнях потрібно обмежувати і в подальшому регулювати рубками догляду. Досвід свідчить, що значна частка ясена в дубово-ясеневих культурах негативно позначається на рості не тільки дуба, а й самого ясена. В насадженнях із перевагою ясена відбувається задерніння ґрунту, внаслідок чого ясен відчуває нестачу вологи, втрачає стійкість і зріджується. Домішка ясена не повинна перевищувати 25-30%, а в найбільш сприятливих умовах 35-40% (Вакулюк, Самоплавський, 1998).

Враховуючи взаємозв'язок ясена з іншими породами, зокрема з дубом, а також вплив його на ґрунтові умови, багато дослідників вважають, що оптимальна кількість ясена в дубово-ясеневих насадженнях має досягати 20-30%. Д. Д. Лавриненко зазначав, що продуктивність дубово-ясеневих культур визначає в основному не стільки кількісне співвідношення дуба та ясена, скільки наявність чи відсутність добре сформованого другого ярусу з тіньових порід.

Поряд із частковими культурами в лісогосподарській практиці велику роль відіграють суцільні культури дуба. Вони створюються на не залісених лісосіках, галявинах, а також на площах, що вийшли з-під сільськогосподарського користування. Культура дуба на безлісних площах значно складніша, ніж на площах, вкритих поросллю деревних і чагарникових порід. Тут потрібно створити умови, подібні до умов лісосік, вкритих поросллю, що активізують ріст дуба. Це досягається насадженням змішаних культур, домішкою до дуба різних деревних порід з урахуванням їх лісівничих особливостей, впливу на ґрунт і на головну породу.

До дуба можуть бути домішані як супутні, так і головні породи, що мають приблизно однаковий з дубом розмір. Для підвищення продуктивності й біологічної стійкості дубових насаджень необхідно передбачати також уведення до їх складу чагарників, домішка яких особливо необхідна при лісорозведенні в Степу. У степових районах культури створюються шляхом змішування дуба з тіньовитривалими деревними породами і чагарниками. Ці породи добре затінюють ґрунт, перешкоджають розростанню степових трав. Вони є для дуба підгоном та надійним захистом у перші роки росту. Пізніше супутні породи сприяють формуванню повно деревних, очищених від сучків стовбурів дуба.

У відповідних кліматичних варіантах дібров крім ясена в культури дуба доцільно вводити такі головні породи, як бук, модрину, смереку, ялицю, явір, клен гостролистий. Вони як домішка входять до складу верхнього ярусу насаджень і підвищують не тільки продуктивність, а й якість деревостанів.

Підвищенню продуктивності дубових культур сприяє домішка черешні й береки, які, незважаючи на їх інтенсивний ріст у молодому віці, не пригнічують дуб. Це дає підстави широко застосовувати черешню й береку в культурах дуба, де кліматичні і лісо рослинні умови сприяють їх росту.

Вибір головних і супутніх порід для змішування з дубом має важливе значення. Взаємодія їх може бути різною, і завдання полягає насамперед в тому, щоб не допустити несприятливого впливу. Крім ясена, який у певних умовах може пригнічувати і витісняти дуб із першого ярусу, не можна домішувати у великій кількості ільмові породи. Вони швидко ростуть і глушать дуб у молодому віці. їх рекомендується вводити в культуру дуба у кількості, що не перевищує 10-15%. З цієї самої причини зовсім непридатна як домішка біла акація.

Досліди і виробничі насадження свідчать, що дуб погано росте і при змішуванні його з березою і тополею. З цими породами може бути допустимим лише групове змішування, а не рядами і не в рядах. Бажаними супутниками дуба вважаються липа, клен польовий і гостролистий, граб, груша лісова, яблуня (Генсирук, 2002).

Як уже зазначалося, культури дуба можна створювати шляхом посадки сіянців і посівом жолудя. Посадкою сіянців полегшується створення культур, оскільки вони вже мають певні розміри надземної частини і кореневої системи. В перші роки життя такі рослини легше конкурують з трав’янистою рослинністю за поживні речовини. Тому за останні 70-80 років в зонах з достатньою кількістю вологи культури дуба створюють посадкою сіянців на постійне місце. Але важливою умовою при цьому є підрізування кореневої системи сіянців під час вирощування в розсадниках, що дуже рідко проводиться.

Сіянці дуба, як відомо, в перші роки життя інтенсивно розвивають стрижневий корінь, довжина якого значно перевищує розміри наземної частини. Так в розсаднику Полтавської області при посіві жолудів довжина стрижневого кореня досягла на 23 день 30 см, через 5 місяців – 165 см, в двохрічному віці – 207 см.

При посіві жолудів на постійне місце у дерев дуба формується стрижневий корінь, який вертикально заглиблюється в ґрунт. У 15-річних дерев бокові корені відходять від стрижневого по всій його довжині. Товщина стрижневого кореня значно перевищує бокові. Посадка сіянців на постійне місце (з підрізкою коренів в розсаднику) супроводжується утворенням у саджанців декількох якірних коренів, які мало чим відрізняються від бокових. Якірні корені на глибині 0,9-1,2 м згинаються і далі розповсюджуються в горизонтальному напрямку. Основна маса бокових коренів знаходиться на глибині 40 сантиметрів. Отже, при посіві жолудів формується глибинна коренева система, а при посадці сіянців – коріння знаходиться у верхніх горизонтах ґрунту (Гордієнко та ін. 1995 ).

Слід підкреслити, що в період масового всихання насаджень дуба, яке спостерігалося в сімдесяті роки минулого століття, постраждали культури дуба, які створювалися посадкою сіянців на постійне місце. Культури дуба, які створювалися посівом жолудів, виявилися стійкими проти несприятливих кліматичних та інших факторів. Отже, посів жолудів на постійне місце формує біологічно стійкі насадження.

Лісівниками вироблено різноманітний породний склад лісових культур у дібровах і схеми змішування цих порід. Усі вони мають єдину мету: створити якнайкращі умови для росту дуба, забезпечити його необхідну участь у складі деревостану на всіх стадіях росту.

3.2 Досвід створення лісових культур в Сквирському лісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство”

На даний час лісокультурний фонд у Сквирському лісництві представлений свіжими зрубами, які виходять з-під суцільних лісосічних та лісовідновних рубок.

Можна виділити три основні способи створення лісових культур – посівом, посадкою і комбіновано. При комбінованому способі створення культур дув звичайний вводиться посівом, а супутні породи посадкою сіянців.

Основним способом підготовки ґрунту під лісові культури є прокладка борозен. Отже, обробіток ґрунту частковий.

Посадка культур здійснюється вручну під меч Колесова, а посів проводиться під сапку з розрахунку по три жолуді в кожну лунку.

Догляд за лісовими культурами згідно матеріалів лісовпорядкування пропонується проводити 11-кратний на протязі 5 років. В перший рік – 4 догляди, в другий – 3, в третій – 2, та четвертий та п’ятий – 1 догляд.

Догляд в міжряддях культур проектується механізований культиватором КЛД-1,7.

Доповнення в створених лісових культурах проводиться вручну стандартними сіянцями, при відпаді культур більше 15 відсотків.

Як видно з таблиці 3.1, за останні 6 років (з 2002 по 2007) у Сквирському лісництві створено 92,8 га культур, що в середньому складає 15,5 га за рік. Як уже було сказано вище основним способом обробітку ґрунту під лісові культури є прокладка борозен плугом ПКЛ-70.