Були проведені досліди в скляних садках, які дали чудові результати. Але, так як для виробничого випробовування препарату на 70–100 га потрібно було 400 кг мускардини, то він був відкладений. У 1885 році Спілка цукрозаводчиків асигнувало 10 тис. золотих карбованців на масштабні випробовування, завод було модернізовано. Однак, в результаті кризи су цукрової промисловості програма цих виробничих експериментів не була виконана.
Вдруге питання щодо боротьби з буряковим довгоносиком за допомогою мікробіологічних засобів, або, як тоді називали, мікологічного методу, було піднято у 1900 році. Директор лабораторії Інституту Пастера в Парижі, І. Даниш (Деніч), з асистентом доктором К.Візе та М.Отфіновським, а також декількома помічниками організували на хуторі Миколаївка, поблизу Сміли, по дорученню і за фінансової підтримки Всеросійської Спілки Цукрозаводчиків дослідну ентомологічну станцію, діяльність якої почалася з вивчення грибних захворювань бурякового довгоносика (Васильєв, Лісовий, 1996). Досить цікавою є методика тих дослідів. Так, проводилися вони в особливих клітках з тонкої металевої сітки, розміром до 100 м2, які були поставлені посеред плантації. До одної з кліток було у травні випущено близько 20 пудів довгоносиків обсипаних спорами зеленої мускардини; до другої – близько 50 пудів шкідників заражених білою мускардиною. В результаті при розкопках у вересні виявилося всього лиш 50% уражених комах. Дослідження велися протягом 1900–1901 років і за цей період Даниш опублікував три звіти де відобразив як методи застосування мускардини для боротьби з довгоносиком так і технології штучного напрацювання гриба. Особливу увагу дослідник звернув на норми витрати препарату безпосередньо у сільськогосподарській практиці. Так, він рекомендує притримуватися наступних показників: 4–10 фунтів мускардини на десятину (середня норма) (1,6–4 кг/га) на полях з давньою культурою цукрових буряків при 6-річній сівозміні; мінімальна норма – 2 фунти на десятину (0,8 кг/га) можлива на полях з дуже давньою культурою (більше 30 років) при 3-х річній сівозміні; максимальна норма – близько 20 фунтів (8 кг/га) необхідна для цілинних земель, на полях, зо знаходилися під буряками всього 1–2 рази або в місцях недавньої появи бурякового довгоносика.
У 1927 році І. Ліндеманом на Миронівській дослідній станції були знову повторені досліди зараження бурякових довгоносиків зеленою мускардиною. Одночасно були закладені також і досліди з червоною мускардиною (Sorosporellauvella). Спори вносили у грунт у вигляді порошку у суміші з землею. Кількість порошку зеленої мускардини коливалася від 1 до 58 г/4 м2, червоної – 4,5 – 288 г на ту ж площу. При розкопках наступного року виявилося, що на ділянках, де була внесена червоно мускардина ураження комах грибом підвищилося вдвічі у порівнянні до контролю. Від внесення ж у грунт зеленої мускардини помітного ефекту одержано не було.
Роботи російських вчених зацікавили і закордонних спеціалістів і вже у 1910 році Дж. Росер успішно застосував мускардину проти шкідливої цикадки, К. Фредерікс – проти жука–носорога в 1913, К. Уоленгрен – проти стеблового метелика. У 1911 році проти сарани в Аргентині за допомогою обприскувача Д’Ерель з великим ефектом застосовує бактеріальні культури у нормі 1,5 л/га . У 1918 році бактерії використовують проти непарного шовкопряда.
Велику відомість отримали багаторічні досліди по боротьбі з травневим хрущем, що проводилися у Франції ле–Мулем. Останнім використовувався гриб Botrytistenella, збудник білої мускардини комах. У 1923 році ле–Муль повідомив про вдалі досліди застосування проти личинок травневого хруща цього збудника, вірулентність якого була посилена шляхом проведення через личинок того ж травневого хруща але в лабораторних умовах. Культура гриба була рекомендована ле–Мулем для боротьби з виноградними листокрутками.
Для масового отримання культури гриба була побудована фабрика. Але виробничі досліди з зараженням травневого хруща культурою, що вироблялася на цьому підприємстві, не виправдала сподівань і були припинені, так як не дивлячись на введення у грунт до 5 кг культури на гектар, не вдавалося викликати штучне зараження личинок травневого хруща.
В подальшому дослідження в цій області стають все більш різноманітними і численними. Життєздатною виявилась, наприклад, ідея М.А. Теленги щодо комбінованого застосування мікроорганізмів з сублетальними дозами інсектицидів (Воловник, 1979).
Незважаючи на те, що справжній розквіт мікробіологічного метода і пов’язаної з ним промисловості був ще попереду наведений історичний екскурс дає можливість оцінити внесок України в цю галузь біотехнології.
1.3 Загальний стан виробництва і застосування мікробних препаратів
Ситуація з виробництвом та застосуванням мікробіологічних препаратів в нашій країні досить складна – постійну реєстрацію має лише декілька препаратів. Таких широковідомих промислових препаратів як бітоксибацилін, лепідоцид, дендробацилін в Україні не виробляють і надходять вони в незначній кількості з Росії та Казахстану. Вітчизняні препарати – боверин та гаупсин до цього часу не отримали поширення внаслідок відсутності реєстрації. Існують незначні потужності для напрацювання триходерміну, призначеного для боротьби з кореневими гнилями.
У 70-80-х роках завдяки широкомасштабним цілеспрямованим дослідженням у колишньому СРСР вдалося створити мережу біолабораторій і біофабрик, зокрема в Україні їх нараховувалося близько 300. Сьогодні ця кількість скоротилася до 100 біолабораторій (табл. 3.1), але й ті що залишилися виробляють переважно ентомофагів. Тим не менше, можливості для застосування біопрепаратів існують і вони добре відомі як вченим так і практикам, а відповідно є і перспектива формування попиту на цю продукцію. Наведемо лише декілька цифр по найбільш відомим препаратам для порівняння (табл. 1.5). Як бачимо, істотно зростають обсяги застосування бітоксибациліну, дендробациліну, ризоплану; падають – боверину, лепідоциду, бактороденциду.
За останніми підрахунками потреба ж України в обсягах захисних заходів з використанням мікробіологічних препаратів, а саме: ризоплану, агату-25к, бактороденциду, лепідоциду, дендробациліну, бітоксибациліну, гаупсину та триходерміну складає 13,88 млн. га (табл. 1.6).
Таблиця 1.5 Наявність біолабораторій в Україні станом на 2000 рік
Область | Всього біолабо-раторій | Обласні | Районнігоспрозр. | При тепл. комбінатах | |
бюджетні | госпрозр. | ||||
Республіка Крим | 7 | 1 | – | 2 | 4 |
Вінницька | 11 | – | – | 11 | – |
Волинська | 2 | 1 | – | – | 1 |
Дніпропетровська | 4 | – | 1 | 3 | – |
Донецька | 2 | 1 | – | – | 1 |
Житомирська | 3 | – | 1 | 2 | – |
Закарпатська | 1 | – | 1 | – | – |
Запорізька | 1 | – | 1 | – | – |
Івано-Франківська | 1 | 1 | – | – | – |
Київська | 11 | – | – | 9 | 2 |
Кіровоградська | 5 | – | 1 | 4 | – |
Луганська | – | – | – | – | – |
Львівська | 1 | 1 | – | – | – |
Миколаївська | 2 | – | 1 | 1 | – |
Одеська | 7 | – | 1 | 6 | – |
Полтавська | 5 | – | 1 | 4 | – |
Рівненська | 3 | 1 | – | 2 | – |
Сумська | 4 | – | – | 4 | – |
Тернопільська | 4 | 1 | – | 3 | – |
Харківська | 5 | 1 | – | 2 | 2 |
Херсонська | 4 | 1 | – | 3 | – |
Хмельницька | – | – | – | – | – |
Черкаська | 19 | – | – | 19 | – |
Чернівецька | 1 | 1 | – | – | – |
Чернігівська | 1 | 1 | – | – | – |
Всього | 104 | 11 | 8 | 75 | 10 |
Таблиця 1.6 Обсяги застосування найбільш відомих мікробіопрепаратів у 1998 та 2000–2001 роках
Препарат | Обсяги застосування, тис. га | ||
1998 | 2000 | 2001 | |
бактороденцид | 937,4 | 420,015 | 506,37 |
бітоксибацилін | 2,9 | 6,705 | 1,07 |
лепідоцид | 8,8 | 5,82 | 3,66 |
дендробацилін | 1,3 | 4,08 | 0,1 |
гомелін | 3,4 | дані відсутні | дані відсутні |
ризоплан | 23,5 | 27,19 | 22,65 |
боверін | 4,5 | 0,028 | дані відсутні |
триходермін | 0,14 | 0,098 | 0,03 |
бактокумарін | дані відсутні | дані відсутні | 1,62 |
Всього | 981,94 | 463,836 | 535,5 |
Як бачимо, у порівнянні до 1998 року у 2000 суттєво зростають обсяги застосування бітоксибациліну, дендробациліну, різоплану; падають – боверіну, лепідоциду, бактороденциду. Однак, у 2001 році ситуація стає ще гіршою – майже у 7 разів зменшується застосування бітоксибациліну, у 2 – лепідоциду, у 40 – дендробациліну, у 3 – триходерміну, навіть застосування такого популярного препарату як ризоплан зменшилося на 17%.