Лінійки рівнів ліворуч від краю таблиці показують, які групи рядків таблиці охоплює відповідний рівень структури. Один рівень структури може охоплювати кілька груп. Окремі елементи (рядки), які не підлягають подальшій структуризації, позначаються крапками (біля лівого краю таблиці). Всього може бути задано до восьми рівнів структури, для кожного робочого аркуша може бути створена тільки одна структура.
Натискання будь-якої кнопки з номером рівня структури веде до активізації групи її даних і всіх вищих рівнів, а також до приховування всіх груп даних, що належать до нижчих рівнів структури. Дані третього рівня, тобто дані, що складаються з окремих записів таблиці, будуть сховані, а на кнопках, розташованих ліворуч від схованих даних, символ «-» буде замінено на символ «+». Для повернення детальних відомостей за всіма групами необхідно натиснути на кнопку третього рівня.
Кнопки, розташовані ліворуч від груп даних, використовуються для приховування і показу окремих груп. Якщо клацнути мишею на кнопці зі знаком мінус, то відповідна група буде прихована. Того ж ефекту можна досягти виконанням команди Дані/Група та структура/Сховати деталі, але за умови, що курсор розташовуватиметься у рядку таблиці навпроти відповідного символу зі знаком мінус або виділення цієї групи. Коли частина таблиці схована, то лінія структури, яка вказує на цю частину таблиці, зникає разом із рядками таблиці, а на кнопці з'являється знак плюс. Якщо ж клацнути на кнопці зі знаком плюс, то схована частина таблиці з'явиться.
Відобразити сховані фрагменти таблиці можна також за допомогою команди Дані/Група та структура/Показати деталі,якщо курсор розташовано у рядку таблиці, що знаходиться навпроти відповідного символу зі знаком плюс.
Якщо треба ліквідувати відображення структури даних, слід виконати команду Дані/Група та структура/Вилучити структуру.
Структурування даних (встановлення лінійки відображення рівнів структури) виконується не лише за виконання команд групування даних, а й може бути ініційоване користувачем. Це дозволяє виділити і розподілити за рівнями окремі групи даних і тим самим покращити візуальний контроль за ними, оскільки за допомогою показу та приховування окремих груп і рівнів можна досягти відображення на екрані лише тієї інформації, яка потрібна в даний момент. Структурування даних можна проводити як за рядками, так і за колонками.
Найпростіший спосіб створення структури — це застосування команди автоматичного структурування. Але цю команду можна застосувати лише у тому разі, коли таблиця має явно виражену структуру (тобто коли заведені формули обчислення групових характеристик).
Саме завдяки наявності у таблиці формул обчислення суми команда автоматичного структурування в змозі розпізнати рівні структури цієї таблиці.
Для автоматичного створення структури таблиці потрібно, щоб покажчик активної клітини (табличний курсор) знаходився у межах таблиці. У цьому випадку буде виділена вся таблиця. Якщо ділянка або таблиця, для яких створюється структура, мають велику кількість порожніх клітин, то бажано спочатку виділити діапазон, який потрібно структурувати.
Наступний крок полягає у виборі з меню Дані/Група та структура/Створення структури.Безпосередньо після виконання команди всі рівні структури будуть представлені на екрані.
Крім того, користувач може виділити будь-яку частину таблиці й після виконання команди Дані/Група та структура/Групуватиу діалоговому вікні вибрати спосіб групування: за рядками чи колонками. Це веде не до обчислення якихось групових характеристик, а лише до появи лінійки відображення рівнів структури — від таблиці (у разі групування за рядками) чи над нею (у разі групування за колонками.
7.3 Консолідація даних
Консолідація — це один із способів об'єднання даних. Вона дає змогу обчислювати суми, середні значення та вести статистичну обробку, використовуючи дані з різних діапазонів одного або кількох робочих аркушів і навіть книг.
Консолідація застосовується для складання звітів про продажі, при обробці даних з обігу коштів і т. ін.
Припустімо, що на 12 робочих аркушах є дані щомісячних продажів і на окремому аркуші необхідно отримати підсумкові дані за цей період. Це можна зробити по-різному, але найпростіший спосіб — консолідація даних, яка передбачає такі дії:
- відкрити новий аркуш і встановити курсор у клітину, з якої
розпочинатиметься зона з підсумковими даними ;
- виконати команду Дані/Консолідация,що веде до відкриття
одноіменного діалогу;
- у випадному списку поля Функціязнаходяться імена функцій, які можуть використовуватися при консолідації;
- у поле Посилання ввестиадресу одного з діапазонів даних, що консолідуються. Цю адресу, а вона задається в абсолютному вигляді, можна набрати на клавіатурі або увести за допомогою миші, клацнувши на ярлику відповідного робочого аркуша, і разом із назвами рядків і колонок виділити діапазон, що консолідується. Після цього, щоб надіслати введену адресу у поле Список діапазонів,треба обов'язково клацнути на кнопці Додати;
- аналогічно ввести адреси всіх інших діапазонів даних, що консолідуються;
- для внесення у робочий аркуш з підсумковими даними назв
рядків і колонок у нижній частині діалогового вікна у ділянці з на
звою Використовувати міткинеобхідно ввімкнути режими У верх
ньому рядкута У лівій колонці.
- натиснути кнопку ОК.
Якщо консолідована зона розташовується в іншій робочій книзі, то для введення імені файла у поле Посиланняможна скористатися кнопкою Огляд.
Для того, щоб уникнути помилок, рекомендується до здійснення консолідації надати діапазонам, що консолідуються, імена та використовувати їх при введенні відповідних адрес.
Описаний метод консолідації даних має суттєву ваду. Якщо після консолідації вхідні дані змінюються, це ніяк не відбивається на результаті. Тому при зміні даних консолідацію необхідно повторювати. Якщо структура даних не змінюється, то уникнути цієї вади можна досить просто: перед здійсненням консолідації у діалоговому вікні треба ввімкнути режим Створювати зв'язки з вхідними даними— у робочий аркуш вноситься інформація про зв'язки між даними і при зміні вхідних даних результат автоматично оновлюється. Окрім того, робочий аркуш структуризується.
Якщо необхідно в зоні консолідації розмістити лише частину всієї інформації (лише певні рядки та колонки) або вивести її у заданій послідовності, то в зоні консолідації записуються назви потрібних рядків і колонок. При запису назви можна використовувати символи-замінники «*» та «?». Це дає змогу обчислювати відповідні значення за групою рядків чи колонок, назви яких відповідають вказаному шаблону.
ТЕМА 8. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ
ПОПИТУ.
8.1 Вибірковий метод у вивченні попиту;
8.2 Способи відбору одиниць з генеральної сукупності;
8.3 Помилка вибірки;
8.4 Визначення розміру вибірки;
8.5 Обробка результатів опитування.
8.1 Вибірковий метод у вивченні попиту
Різні види спостережень, в тому числі опитування, які застосовуються у маркетинговому дослідженні, діляться на два типи: суцільні або вибіркові.
Суцільне спостереження – тип спостереження , яке обмежується рамками фірми , воно використовується досить рідко. Основним способом отримання даних, особливо про споживачів, є вибірковий метод. Під вибірковим розуміється метод статистичного дослідження, при якому узагальнюючі показники сукупності, яка вивчається, встановлюються по певній її частині, як правило, на основі положень випадкового відбору. При такому методі обстеженню підлягає порівняно невелика частина усієї сукупності, що вивчається – зазвичай близько 5-10 %, інколи до 15-25 %. Уся статистична сукупність, що вивчається і з якої проводиться відбір частини одиниць, називається генеральною сукупністю. В свою чергу відібрана з генеральної сукупності деяка частина одиниць, що підлягає обстеженню, називається вибірковою сукупністю, або просто вибіркою. Значення методу полягає у тому, що дослідження здійснюється у більш стислі терміни та з мінімальними затратами труда й коштів і при дотримуванні правил наукової організації він дає достатньо точні результати.
З вибіркових спостережень здобуваються майже всі типи інформації, що використовується спеціалістами з маркетингу. Зокрема можливості проникнення продукту на ринок оцінюються за допомогою вибірки з фірм-виробників. Навіть коли час і можливості дозволяють виконати повне вивчення всіх споживачів, фірм, часто значно точніша інформація може бути отримана за допомогою вибірки, оскільки техніка вимірювання може бути розроблена і здійснена більш ретельно.
В основі відбору одиниць для дослідження покладено принципи рівних можливостей попадання у вибірку кожної одиниці генеральної сукупності. Саме ця особливість є основною у вибірковому методі вивчення. Завдяки цьому виключається створення вибіркової сукупності тільки за рахунок одного типу зразків, запобігає появі систематичних (тенденційних) помилок і дає можливість виконувати кількісну оцінку помилки представництва (репрезентативності).
При використання вибіркового методу, зазвичай використовують два основних види узагальнюючих показників: відносну величину альтернативної ознаки та середню величину кількісної ознаки.
Відносна величина альтернативної ознаки характеризує частки (питому вагу) одиниць у статистичній сукупності, які відрізняються від усіх інших одиниць цієї сукупності тільки наявністю досліджуваної ознаки. Середня величина кількісної ознаки — це узагальнююча характеристика ознаки.