Вступ
Процес приватизації найбільшого успіху досяг у сфері торгівлі, яка відіграє велику роль у встановленні нашої економіки, забезпечуючи споживачів необхідними товарами, задовольняючи споживчий попит, і є стабільним платником податків.
Процес доведення товарів до споживачів проходить кілька важливих етапів: організація договірної роботи з постачальниками, формування асортименту товарів та організація збуту. А робота ця проводиться за допомогою комерційної діяльності підприємств. Тому роль комерційної діяльності є важливою, а ця тема актуальною.
Головна мета комерційної діяльності - одержання прибутку через задоволення купівельного попиту при високій культурі торговельного обслуговування. Ця мета рівною мірою важлива як для організацій і підприємств, так і для окремих осіб, що здійснюють операції купівлі-продажу на ринку товарів і послуг.
Грамотна організація комерційної діяльності дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сумою його окремих компонентів - капіталу й співробітників. Вдале інформаційне забезпечення комерційній діяльності важливо для досягнення мети підприємництва і отримання прибутку.
Завданням даної роботи є:
- вивчити поняття комерційної діяльності;
- розкрити сутність та завдання комерційної діяльності підприємства;
- визначити поняття комерційної таємниці та комерційної інформації;
- розглянути загальні заходи захисту інформації.
Вищезазначену тему в літературі висвітлюють такі автори як Ф. Котлер, Ф.П. Половцева, В.В. Апопія, Л.В. Осипова, І.М. Синяєва та інші.
1. Поняття, сутність, завдання комерційної діяльності
Комерція – це вид торгового підприємництва чи бізнесу, але бізнесу шляхетного, того бізнесу, що є основою будь-якої по-справжньому цивілізованої ринкової економіки.[1]
Комерція – слово латинського походження (від лат. commercium – торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін «торгівля» має двоякезначення: в одному випадку він означає самостійну галузь народногогосподарства (торгівлю), в іншому – торгові процеси, спрямовані наздійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність зв'язана здругим поняттям торгівлі – торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою одержання прибутку.
Комерційна діяльність підприємства – більш вузьке поняття, ніж підприємництво. Підприємництво – це організація економічної, виробничої й іншої діяльності, що приносить підприємцю доход.[2] Підприємництво може означати організацію промислового підприємства, сільського фермерського господарства, торгового підприємства, підприємства обслуговування, банку, адвокатської контори, видавництва, дослідницької установи, кооперативу і т.д. Із усіх цих видів підприємницької діяльності тільки торгова справа є в чистому виді комерційною діяльністю. Таким чином, комерцію варто розглядатияк одну з форм (видів) підприємницької діяльності. У той же час і в деяких видах підприємницької діяльності можуть здійснюватися операції по купівлі-продажу товарів, сировини, заготовленої продукції, напівфабрикатів і т.п., тобто елементи комерційної діяльності можуть здійснюватися у всіх видах підприємництва, але не є для них визначальними, головними.
Отже, комерційна робота підприємства являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, спрямована на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й одержання прибутку.
Акт купівлі-продажу товарів базується на основній формулі товарногообігу – зміні форми вартості: Г – Т и Т’ – Г’
З цього випливає, що комерційна діяльність підприємства – поняття більш широке, ніж проста купівля-продаж товару, тобто щоб акт купівлі-продажу відбувся, торговому підприємцю необхідно зробити деякі оперативно-організаційні і господарські операції, у тому числі вивчення попиту населення і ринку збуту товарів, перебування постачальників і покупців товарів, налагодження з ними раціональних господарських зв'язків, транспортування товарів, рекламно-інформаційну роботу зі збуту товарів, організацію торгового обслуговування і т.д.
Простий перепродаж товарів з метою одержання прибутку, чи інакше «вироблення» грошей з чогось, є власне кажучи спекулятивною угодою, що не представляє собою корисної комерційної діяльності (шляхетного бізнесу).
Основними завданнями комерційної діяльності є:
- забезпечення конкурентоспроможності на ринку товарів і послуг;
- виявлення нових ринків збуту;
- розширення асортименту продовольчих і непродовольчих товарів, які виробляються на підприємствах і є екологічно чистими;
- поліпшення торгового обслуговування населення.
Утримування основ комерційної діяльності включає такі напрямки:
- закупівля матеріально-технічних ресурсів промисловими підприємствами й товарів оптово-посередницькими й ін., торговельними підприємствами;
- планування асортиментів і збуту продукції на промислових підприємствами;
- організація збуту продукції підприємствами-виготовлювачами;
- вибір найкращого напарника в комерційній діяльності;
- організація оптового продажу товарів і комерційне посередництво;
- роздрібна торгівля як форма комерційно-посередницької діяльності.
2. Комерційна інформація, її захист
Комерційною таємницею згідно ст. 505 Цивільного кодексу України є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційна інформація - це інформація, яка є корисною і не є загальновідомою суспільству. Вона має дійсну або комерційну цінність, з якої можна отримати прибуток і щодо якої володілець вживає заходів для її захисту в усіх сферах життя і діяльності. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного комерційного виробничого та іншого характеру.[3]
Право на комерційну таємницю означає для власника такої інформації право її засекречування від широкої публіки та право вимагати від інших осіб утримання від використання незаконних методів для одержання цієї інформації. Якщо інформація, що становить комерційну таємницю, отримана іншою особою на законних підставах, хоча б і без дозволу власника прав на неї, така особа не може вважатися порушником, позаяк власник не забезпечив захист такої інформації, в силу чого вона стала легкодоступною, але аж ніяк не таємною.
До неправомірного збирання, розкриття та використання комерційної таємниці належать: (1) неправомірне збирання комерційної таємниці; (2) розголошення комерційної таємниці; (3) схилення до розголошення комерційної таємниці; (4) неправомірне використання комерційної таємниці.
Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).
Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).
До загальних заходів захисту інформації в засобах і мережах їх передачі і обробки переважно передбачають використання апаратних, програмних та криптографічних засобів захисту.[4] В свою чергу, апаратні засоби захисту застосовуються для вирішення таких завдань:
- перешкоджання візуальному спостереженню і дистанційному підслуховуванню;
- нейтралізація паразитних електромагнітних випромінювань і наводок;
- виявлення технічних засобів підслуховування і магнітного запису, несанкціоновано встановлених або які пронесено до установ підприємства, банку;
- захист інформації, що передається засобами зв'язку і знаходяться в системах автоматизованої обробки даних.
За своїм призначенням апаратні засоби захисту поділяються на засоби виявлення і засоби захисту від несанкціонованого доступу. Слід зазначити, що універсального засобу, який би дозволяв виконувати всі функції, не існує, тому для виконання кожної функції відповідно до виду засобів несанкціонованого доступу існують свої засоби пошуку та захисту. За таких умов заходи щодо протидії незаконному вилученню інформації за допомогою цих засобів досить трудомісткі та дорогі і вимагають спеціальної підготовки фахівців.
Захист інформації від копіювання здійснюється завдяки виконанню таких функцій:
- ідентифікація середовища, з якого може запускатись програма;
- аутентифікація середовища, із якого запущена програма;
- реакція на запуск із несанкціонованого середовища;
- реєстрація санкціонованого копіювання;
- протидія вивченню алгоритмів роботи системи.
Складність визначення, яка саме інформація підприємства підлягає захисту, полягає в тому, одна й та сама інформація в одному випадку вважатиметься конфіденційною, а в іншому – ні. Кожен підприємець самостійно визначає склад відомостей, що належатимуть до комерційної таємниці. Законодавством України встановлені два обмеження, застосовуваних до таких відомостей.