Статева мінливість. Шкурки самців і самок звірів та домашніх тварин відрізняються низкою ознак. Шкурки самок більшості звірів дрібніші від шкурок самців і мають значно ніжніший і менш пишний волосяний покрив. Тільки у бобрів та американської шиншили самки крупніші за самців. Значна різниця у розмірах самок та самців (сікачів) у морських котиків. У деяких видів звірів самці відрізняються від самок забарвленням, а також більшою товщиною шкірної тканини. У гренландських тюленів обарвлення дорослого самця (лисуна) відрізняється від обарвлення самки (утельги). У баранів волосяний покрив значно грубіший, а шкірна тканина товстіша порівняно із шкурами овець.
У норки значна різниця властивостей шкурок самців та самок. Шкурки самців мають значно жорсткіше волосся, потовщену шкіру, що впливає на призначення цього напівфабрикату.
Для вікової мінливості характерна зміна в будові та властивостях волосяного покриву і шкірної тканини залежно від віку тварини. Первинний волосяний покрив відрізняється від волосяного покриву дорослих звірів м'якістю, він легко повстяніє, низький; остьовий волос мало відрізняється від пухового. Шкірний покрив малят звірів тонкий, маломіцний. У зв'язку з низькою якістю такі шкурки більшості хутрових звірів не заготовляють.
Вікова різниця в якості волосяного і шкірного покривів свійських тварин і морського звіра дуже велика. Наприклад, шкурки ягнят каракульських і смушкових порід мають найбільшу цінність у перші дні після народження. При подальшому зростанні ягнят волосяний покрив переростає, завитки втрачають форму і якість шкурки знижується.
Шкурки теляти північного оленя (пижик) до одного місяця мають найцінніший волосяний покрив із добре розвиненим пуховим волоссям.
Дитя тюленів (більок) у перший місяць життя втрачають пухнастий м'який волосяний покрив білого або жовтуватого кольору. Шкури дорослих тварин вкриті грубим низьким волосяним покривом без пуха.
Шкурки молодняка інших видів свійських тварин (козеня, опойок, лоша, пижик), віднесених до весняних видів, до певного віку мають високу якість волосяного покриву
Сезонна мінливість пов'язана із пристосуванням організму тварин до температурних змін зовнішнього середовища.
Кількість, характер і строки линяння тварин визначаються рядом чинників: віком і видом тварин, кліматом і умовами утримання й годування. Зимовий і літній волосяний покрив звірів більшості видів відрізняється за кольором густотою, висотою, різним співвідношенням остьового і пухового волоса, його формою і будовою. Зміна волосяного покриву тварин називається линянням.
У більшості тварин волосяний покрив линяє двічі на рік. Звірі, які впадають у зимову сплячку, після весняного пробудження линяють фактично протягом усього літа.
Линяння звірів різних видів залежить від певної пори року, причому в межах одного району звірі різних видів линяють по-різному залежно від кліматичних змін оточуючого середовища.
Залежність линяння від віку виявляється в тому, що у більшості видів звірів молодняк линяє пізніше, ніж дорослі тварини.
Спостерігається також залежність линяння від статі. Навесні самки звірів багатьох видів линяють раніше самців.
Шкірна тканина значно змінюється залежно від пори року за щільністю, товщиною і кольором. Восени шкірний покрив різко потовщується, стає більш пухким, з великою кількістю жирових відкладень. У тварин зимового забою шкурка порівняно тонка й щільна.
Навесні шкірна тканина знов потовщується, але не має жирових відкладень. Літні шкурки характеризуються потовщеною і грубуватою мездрою. У тварин з пігментованим волосом змінюється колір шкірної тканини залежно від пори року. З линянням пов'язане утворення темних плям на міздрі. Це пояснюється більш глибоким заляганням коренів волоса на цих ділянках.
Процес линяння хутрових звірів має визначену топографічну закономірність.
Линяння починається у визначених "центрах линяння" і далі розповсюджується у послідовності, що притаманна для кожного виду. У більшості хутрових звірів весняне линяння починається з голови, передніх лап, потім на шиї, лопатках, передня частина хребта, боках і завершується на хвості. При цьому змінюється і колір шкірної тканини.
Сезонна зміна товарних властивостей волосяного покриву і шкірної тканини є основною ознакою визначення сорту шкурок тварин, додатковою ознакою є інтенсивність пігментації шкірної тканини. Від сезонних змін волосяного і шкірного покривів тварин залежить розподіл шкурок за сортами і групами дефектів (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Характеристика волосяного покриву і шкірної тканини шкурок у різні пори року (для більшості хутряних звірів)
| Пора року | Волосяний покрив | Шкірна тканина | Оцінка якості шкурки |
| Зима | Повноволосий з щільним пухом і остю | Тонка, еластична | Сорт 1-й |
| Пізня зима | Трохи перестиглий, тьмянуватий | Сухувата | Сорт 1-й з пороками |
| Рання весна | Перестиглий, сухуватий | Суха | Сорт 1-й з пороками |
| Весна | Пух і остьовий волос випадають | Пігментована, потовщена, рихла | Нестандартна |
| Літо | Рідкий, майже без пуху | Тонка, суха | -II- |
| Рання осінь | Літній, рідкий, короткий, що росте | Товста, рихла, з великим вмістом жиру, пігментована | -II - |
| Осінь | Новий, напівволосяний | Потовщена, пігментована | Сорт 3-й |
| Пізня осіньабо раннявесна | Трохи недостиглий | Трохи потовщенаіз слабкоюсинюватістю | Сорт 2-й |
Сорт шкурки визначається ступенем розвиненості волосяного покриву та властивостями шкірної тканини.
Зміна забарвлення волосяного покриву відповідно до зміни сезону року називається диморфізмом. Так заєць-біляк, ласка, песець білий влітку, мають волосяний покрив на хребті та боках брунатного кольору, а взимку - сніжно-білого. Сезонна мінливість забарвлення може бути повною (білий песець, горностай, ласка, заєць-біляк) і частковою (заєць-русак)
Географічний вплив. Якість шкурок звірів у межах одного виду залежить від району їхнього проживання, середовища існування. Найбільше вона виражена у наземних тварин, менше - у земноводних 1 майже непомітна у підземних.
Температура оточуючого середовища впливає на розмір шкурок, пишність, м'якість і колір волосяного покриву. Зі зниженням температури розміри тіла збільшуються, але тільки у межах певного інтервалу температури оточуючого середовища. Поза межами цього температурного інтервалу, при подальшій зміні температури, виникають зворотні зміни розмірів тіла звірів. Це пов'язано із терморегуляцією організму.
Північні звірі мають густий, пишний волосяний покрив, тонку і щільну шкірну тканину.
У пустельних районах з різко континентальним, але менш холодним кліматом, шкурки мають менш густий і пишний, але грубуватий волосяний покрив із забарвленням рудуватого і рудого відтінків. Шкірна тканина середня за товщиною і щільністю.
Звірі, які живуть у вологому кліматі, мають більш грубіший волосяний покрив.
Шкірна тканина у звірів у різних районах проживання є теж різною: чим сильніше розвинений волосяний покрив, тим тонша шкірна тканина.
У зв'язку із географічною мінливістю більшість шкурок деяких звірів поділяють за кряжами .
Кряж - сукупність товарних властивостей (колір, висота, густота, м'якість волосяного покриву, розмір шкурки), які притаманні для хутрових звірів одного виду, що водяться у певному географічному регіоні.
Так, наприклад, шкурки білки, що добуті у східній частині Якутії, на Охотському узбережжі, Камчатці, в північних районах Читинської області відносять до Якутського кряжу. Шкурки цього кряжу відрізняються особливо пишним шовковистим волосяним покривом темно-сірого кольору з блакитним відтінком. Шкурки білки, що добуті у європейській частині Росії, України відносять до Північно-Центрального кряжу. Вони мають грубуватий, менш пишний волосяний покрив темно-сірого або сірого кольору, з рудою смугою по хребту (горболисість).
Виключення складають тільки шкурки горностая. їх товарні властивості практично однакові не залежно від регіону проживання. Але за стандартом шкурки горностая поділяють на вісім кряжів залежно від різниці у первинній обробці (відкритий або закритий огузок, міздря із знятою плівкою або без неї, лапки з костями або без кісток та ін.).
Індивідуальна мінливість - це зміни у межах одного виду, які мають індивідуальний характер і обумовлені спадковістю або відмінами в умовах існування. Індивідуальна мінливість може виявлятись у забарвленні, висоті, густоті, м'якості волосяного покриву, розмірі шкурок. Найбільше виявляється індивідуальна мінливість у забарвленні звіра. Індивідуальна мінливість у окремих видів виражена слабо (бобер, видра), у інших - сильно (білка, соболь, куниця).
У свійських тварин індивідуальні відмінності теж помітні. Наприклад, у шкурах каракульських ягнят поряд із відмінностями щодо забарвлення дуже виразно помітні відмінності характеру, будови і розмірів завитків.
Інколи трапляються шкурки з різними відтінками забарвлення волосяного покриву, що відрізняються від типового. До них відносяться випадки альбінізму, меланізму, хромізму.
Шкурки повних альбіносів мають білий, грубуватий і досить рідкий волосяний покрив. У них рожевий кінчик носа, червоні очі й білуваті кігті. Альбіноси зустрічаються серед усіх видів звірів. У деякої частини альбіносів забарвлення волосяного покриву значно менше, ніж у нормальних тварин, але воно не чисто біле. Це пояснюється повною або частковою відсутністю пігменту у волосяній та шкірній тканині.