Про наслідки лабораторних досліджень стосовно стійкості до тертя судять за втратою маси (г/см2), віднесеної до одиниці площини поверхні ворсу над ґрунтовим матеріалом килима, а також за зменшенням товщини шару ворсу (мм).
Збереження зовнішнього вигляду килима оцінюють після виконання установленої кількості циклів тертя внаслідок порівняння із стандартними зразками - еталонами.
Стійкість до зминання і продавлювання. Зменшення товщини килима тісно пов'язано зі зміною його зовнішнього вигляду. Зміна товщини за рахунок зминання ворсу визначається дією динамічного навантаження з допомогою приладів, укомплектованих товщиноміром
Зразок килима площею 10 см2 піддається дії циклічного навантаження 2,2 кг/см" протягом 2 год., що відповідає навантаженню, створеному стільцем або табуреткою із чотирма ніжками, на яких сидить людина масою 80 кг. Критерієм для характеристики пружних властивостей шару ворсу досліджуваного зразка килима служить глибина стиску, яку вимірюють після зняття навантаження зі зразка з інтервалами в 15, ЗО і 60 хв.
Показником зміни товщини зразка килима є різниця в товщині килима до і після динамічного навантаження. У цьому випадку при визначенні якості килима звертають увагу на збереження його початкового вигляду, кольору, рисунка і фактури, відсутність вм'ятин ворсу внаслідок впливу довготривалих навантажень меблів на килим.
Стійкість до забруднення. Зразок килима вміщують у барабан з чотирибашмачним осердям, який обертається зі швидкістю 2000об/год. У барабан вміщують також раніше приготовлену штучну суміш бруду, яка складається, наприклад, із таких компонентів, %: глини — 76\5; білила -20,0; активованого вугілля -1,25; оксиду заліза (іржі) -1,25; сажі -1,0.
Штучна суміш бруду може також включати білий пігмент (каолін або глину—50 %, кварцовий пісок - 38 %), чорний пігмент (активоване вугілля - 1 %, оксид заліза - 0,5 %). а також жирові речовини (ланолін - 7,5, вазелін - 2,5 %).
Суміш перемішують у ємності, просіюють через сито і змішують із дев'ятьма частинами піску.
Стійкість килима до забруднення визначають зіставленням еталона із зразком, колір і товарний вигляд якого не повинні змінюватися після чищення.
Ступінь забруднення килимів визначають з допомогою емісійного спектрального фотометра. Результати досліджень порівнюють із зразками килимів, які були піддаш штучному забрудненню.
Масу і загальну вагу килима визначають з допомогою чотирьох проб розміром 100 х 100 мм кожна. Проби вирізають у різних місцях за попередньо нанесеними лініями, відступивши від краю не менше як па 5 см. Одну пробу зберігають як контрольну. Зразки килимів витримують у кондиційних умовах протягом 24 год., теля чого зважують з точністю до 0.1 г.
Масу килима розраховують за формулою
М =Тх100 / З
де Т- маса трьох проб, г/м2
З—кількість зважених проб.
Масу ворсу на 1 м2килима визначають, використавши розпускання каркаса, поступово відділяючи нитки основ і утоку і звільняючи юпки ворсу. Ворс збирають у бюксі, витримують у кондиційних умовах ї зважують з точністю до 0,1 г. Якщо на зворотному боці килима нанесено клемові компонента, латексні або інші розчини, то для одержання зразка без цих покриттів перед обробкою до нього пришивають вирізок щільної тканини відповідних розмірів.
Масу ворсу визначають також методом зрізання ворсу (розрізного або петельного).
Щільність килимів. Встановлюють з допомогою вимірки зальної лінійки. Щільність основи або утоку визначають на зворотному боці килима підрахунком кількості ниток, що припадають на 10 см. Кількість ниток підраховують не менше ніж в п'яти місцях, рівномірно розташованих по всій вимірюваній довжині.
Підрахунок кількості каток виконують на відстані не менше 10 см від краю килима. Причому початок підрахунку на шкалі лінійки повинен співпадати з першою ниткою основи утоку). Кількість утокових ниток визначають підрахунком кількості видимих ниток утоку (стібків) на зворотному боці килима, які припадають на 10 см.
При двоутковому закріпленні ворсового пучка видиму кількість куткових ниток перемножують на 2. а при триутоковому закріпленні ворсового пучка - на 3.
Щільність килима за основою або утоком визначають як середньоарифметичну величину результатів відповідних вимірювань із точністю до 0.5 ниток.
Міцність закріплення ворсу в ґрунті килима характеризується величиною зусилля, необхідного для зняття з каркаса килима одного ворсового пучка.
Класифікація і характеристика асортименту
Сучасний ринок заповнений килимами імпортного і вітчизняного виготовлення.
Розрізняють килими (ткані н неткані), килимові доріжки та інші килимові вироби.
Килими і килимові доріжки ручного й машинного виготовлення бувають видовженої, квадратної та овальної форми; залежно від кольору ворсової основи - одноколірні та багатоколірні.
Торговельний асортимент включає: килими жаккардові двополотні п'ятиколірні з розрізним ворсом (змішаним та із хімічних волокон): килими жаккардові прутикові дво-, три- і чотирикатірні зі змішаним розрізним ворсом; доріжки прутикові з три- і чотириколірною жаккардовою каймою зі змішаним розрізним ворсом; доріжки прутикові гладкофарбовані й смугасті зі змішаним розрізним, нерозрізним і петлерозрізним ворсом; буктьовані (нерозрізний петельчастий ворс) з перевитим переплетенням з розрізним ворсом із хімічних волокон: килими і доріжки аксмінтерські багатоколірні зі змішаним розрізним ворсом; килими ворсопрошивні з розрізним петельчастим, з петельчастим рельєфним ворсом із хімічних волокон, з рельєфним двоколірним малюнком і різною висотою ворсу, з цетсльчастим або комбінованим ворсом; доріжки прошивні з розрізним або з петельчастим
ворсом із хімічних волокон (без проклейки зворотного боку), з петельчастим. петельчастим рельєфним ворсом із хімічних волокон; доріжки з рельєфним рисунком, з петельчастим або комбінованим ворсом: килими безворсові вишивані з кольоровими смутами: доріжки безворсові напіввовняні з апаратної пряжі і пряжі з хімічних волокон: трикотажні килимові вироби з петельчастим ворсом з хімічних волокон. В’язально-прошивні з петельчастим ворсом.
Крім того, виготовляють килими стрічкові зі змішаним розрізним ворсом без визначеного рисунка й багатоколірні килими і паласи (тобто безворсові килими) напіввовняні.
Відомі типорозміри килимів машинного способу виготовлення
за шириною і довжиною, в см:
1. Двополотні жаккардові килими:
| 90x160 100 х180 100x200 125x200 140x200 | 150 х 200 150x225 150x240 150x250 150x300 | 170x250 200x300 200 X350 200x400 250x300 | 250 х350 280 х 200 280 х 300 280 х 400 300x400 300x500 |
| 2. Аксмінстерські килими: | |||
| 70x124 92 х 13792x180 92x200 | 137x70 137 х 80 137 х 200 137 х 250 | 137 х 300 226x150 226 х 300 318x200 318x400 | |
| 3. Стрічкові килими: | |||
| 90 х 140 | 175x250 | ||
| 140x200 | 200x300 | ||
| 4. Тафтингові килими: | |||
| 80 | «150 | 200 х 280 | |
| 10С | х200 | 200 х 300 | |
| 15С | 1x200 | 300x400 | |
| 5. Жаккардові прутикові килими. | |||
| 70 X 140 | 140x200 | 200 х 300 | |
| 90x180 | 150x200 | 225 х 300 | |
| 100x200 | 150x250 | 250 х 350 | |
| 125 х200 | 170x250 | 280 х 200 300 х 400 | |
За довжиною килимів і килимових доріжок допускаються мінусові відхилення: при довжині до 100 см — 1 см, а при довжині більше 100 см - 3 см. Плюсові відхилення за довжиною не обмежуються.
Килимові вироби, призначені для господарських потреб, — це насамперед національні вироби ручного виробництва. До них належать: торби (сакви) - переметні сумки; енси - фіранки з килимової
тканини; осмолдук - попони для коней; капунукки - килимки, що кладуться перед входом у дім або квартиру; чували - мішки; халик і бухча - прикраси до весільних процесій тощо.
Килими і килимові вироби класифікують за районами їх виготовлення: українські, російські, білоруські, молдовські, туркменські, кавказькі тощо.
Крім того, килимові покриття (доріжки, полотна) і вироби (килими) прийнято поділяти за способами виготовлення, видами використаної сировини і пряжі, характером закріплення ворсових пучків, видом обробки зворотного боку.
За способом виготовлення: ткані ворсові - жаккардові двополотні, жаккардові прутикові, аксмінстерські (трубчасті), жаккардові, стрічкові, прутикові гладенькі, ткані безворсові - візерункові гладкі; неткані ворсові - прошивні (тафтингові), в'язально-прошивні; неткані безворсові --голкопробивні, клейові.
За видами використаної сировини і пряжі, які формують ворсову або робочу поверхню: суто вовняні (містять у пряжі не більше 5 % волокон іншого походження), і напіввовняні (містять не менше 25 % вовняного волокна), з хімічних волокон і ниток.
За характером ворсової або робочої поверхні: з розрізним ворсом, з петельчастим (нерозрізним) ворсом, з комбінованим ворсом (розрізним і петельчастим), з рельєфним.
За характером закріплення ворсових пучків: ткані - із двоутоновим (пітканим) закріпленням ворсових пучків, з тритітканим закріпленням ворсових пучків; неткані - з прошивним ворсовим пучком, із в'язаним ворсовим пучком, із вклеєним ворсовим пучком.
За видом обробки зворотного боку: з первинним латексуванням, з нанесенням спінених смол або емульсії, із дублюванням зворотного боку, з просочуванням емульсіями, з апретуванням.
Килими поділяють також залежно від їх щільності, тобто від кількості ворсових пучків килимів, килимових виробів машинного виготовлення - від 9 до 250 тис. на 1 м2; висоти ворсу - від 5 до 10 мм.