Оперативний контроль прибутковості — це оцінка і здійснення коригувальних дій з метою забезпечення прибутковості товарів, територій, груп споживачів, каналів розподілу, діяльності на ринках. Цей контроль можна проводити на різних тимчасових базах — щотижня, щомісяця, раз у квартал і т. д. Він може бути частиною річного контролю.
У зв'язку з цим виділяють три рівні контролю маркетингу:
· ∙рівень підприємства загалом;
· ∙рівень підрозділу маркетингу;
· ∙зовнішній рівень.
Контроль маркетингу на рівні підприємства загалом спрямований на отримання інформації, необхідної для оцінки ефективності маркетингової діяльності і прийняття на цій основі управлінських рішень.
Так, у результаті цього контролю оцінюють ефективність виконання стратегічного і тактичного планів маркетингу підприємства; досягнень у сфері маркетингової діяльності; співвідношення ціни — витрати — прибуток; результатів нововведень і т. ін.
Контроль маркетингу на рівні підрозділу маркетингу спрямований на оцінку ефективності окремих аспектів маркетингової діяльності за короткі проміжки часу й оцінку компетентності керівництва цього підрозділу на більш довгострокову перспективу.
Поточний контроль маркетингу здійснюють у розрізі окремих елементів комплексу маркетингу, а саме: товар, ціна, просування і доведення товару до споживачів.
Зовнішній контроль можна виконувати як власними силами підприємства, так і через консультаційні агенції. Так, рекламні агенції можуть, поряд з оцінкою ефективності рекламної кампанії, оцінити відповідність маркетингової діяльності конкретним ринковим умовам. Підприємства, які займаються дослідженнями ринку, оцінюють динаміку збуту і ставлення споживачів до товарів підприємства. Аудиторські фірми можуть здійснювати всебічний аналіз ефективності маркетингової діяльності загалом.
Таким чином, контроль як одна з функцій управління виробничо-комерційною діяльністю підприємства — це передусім форма вияву цілеспрямованого впливу на колектив підприємства, систематичне спостереження за діяльністю підприємства, порівняння фактичних результатів діяльності із запланованими.
Кінцевий результат контролю — здійснення коригувального впливу на керовані чинники і розробка рекомендацій для адаптації діяльності підприємства до чинників маркетингового середовища, що не контролюється. Організація контролю залежить від величини підприємства, кваліфікації персоналу, складності мети і поставлених завдань та інших чинників. Рішення про проведення контролю власними силами або за допомогою сторонніх організацій потрібно приймати з урахуванням реальної ситуації.
Різні типи маркетингового контролю на підприємствах використовують по-різному. Нині в практиці діяльності підприємств, як правило, застосовують частково тактичний контроль: аналіз співвідношення обсягу збуту і витрат, а також контроль прибутковості підприємства загалом і окремих підрозділів підприємства. Інші методи сьогодні практично не застосовуються.
Отже, фахівцям з маркетингу (контролеру) потрібно знати, що важливість контролю маркетингу зумовлена тим, що від його дієвості залежить не лише оперативне виявлення й усунення диспропорцій, відхилень від плану, а і попередження їх, тобто вчасне виконання планів і досягнення наміченої мети.
1) Гаркавенко С.С. Маркетинг Підручник для вузів Київ Літра 1998
2) Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика Навчальний пособник Київ Вища школа 1996
3) Долішній М. І., Вачевський М.В., Скотний В.I. Маркетинг для менеджера. — Стрий: Просвіта, 1998.
4) Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посіб. — Київ.: КНЕУ, 1999
5) Котлер Ф. Основи маркетингу Пер. с англ. Москва Ростинжер 1996
6) Лиходій В.Г. Маркетинг: Навч.-практ. посіб. — К.: Вид-во НАУ, 1998
7) Маркетинг: принципи і функції: Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. — 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О.М. Азарян. — Харків: Студцентр, 2002